Рішення

від 20.03.2015 по справі 916/69/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2015 р.Справа № 916/69/15-г

Позивач : Державне підприємство «Українські спеціальні системи»

Відповідач: Відділ Держземагенства у Березівському районі Одеської області

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби у Березівському районі Одеської області

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Василик А.В.- згідно довіреності №7 від 06.01.2015р.

Від відповідача: Костюкова Т.С.- згідно довіреності №6 від 04.03.2015р.

Від третьої особи : не з'явився

Суть спору: Позивач, Державне підприємство (далі- ДП) «Українські спеціальні системи» ,звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області про стягнення заборгованості у сумі 30 000 грн. , штрафу у сумі 2 100 грн. , пені у сумі 5 430 грн., інфляційних втрат у сумі 5 850 грн. , 3% річних у сумі 897 грн. 53 коп.

В ході розгляду справи , 09.02.2015р. до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 30 000 грн. , пеню у сумі 3 470 грн. 96 коп., інфляційні втрати у сумі 6 750 грн. , 3% річних у сумі 986 грн. 30 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи, за клопотанням відповідача у справі, ухвалою суду від 05.03.2015р. до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом залучено Управління Державної казначейської служби у Березівському районі Одеської області . Зазначена третя особа про місце та час судових засідань була повідомлена належним чином, але представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив. Міркувань щодо позову від третьої особи до суду не надходило.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

22 липня 2013р. між Відділом Держземагенства у Березівському районі Одеської області (Замовник) та ДП «Українські спеціальні системи» (Постачальник) був укладений Договір №11.191/13/ІН , згідно якого Постачальник зобов'язався виготовити у 2013 році та поставити Замовникові один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (ПАК-ДЗК) , а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити ПАК - ДЗК.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків сторонами взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.

Відповідно до п.3.1 Договору ціна цього Договору становить 30 000 грн. ( з ПДВ) відповідно до Специфікації ПАК - ДЗК та протоколу погодження договірної ціни товару.

За умовами розділу 4 Договору розрахунок проводиться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404 на строк не більше трьох місяців у розмірі 100 % вартості ПАК - ДЗК - 30 000 грн. після пред"явлення Постачальником рахунка-фактури. Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати , підтверджує використання згідно з видатковою накладною або повертає кошти на реєстраційний рахунок Замовника. Замовник має право на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування.

Згідно п.5.1 Договору здавання ПАК -ДЗК здійснюється за видатковою накладною та актом приймання-передачі.

Відповідно до п.6.1.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за ПАК -ДЗК, приймати поставлений ПАК -ДЗК згідно з видатковою накладною та актом приймання-передавання.

Додатковою угодою №1 від 25.12.2013р. сторони внесли зміни Договору №11.191/13/ІН від 22.07.2013р. та встановили , що Замовник здійснює оплату ПАК -ДЗК на підставі видаткової накладної , шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у розмірі 30 000 грн. ( з ПДВ). Оплата здійснюється Замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК - ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року. Крім того, сторони домовилися, що Постачальник зобов'язується передати ПАК -ДЗК Замовнику не пізніше 31.12.2013р.

Позивач у справі зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором №11.191/13/ІН від 22.07.2013р. та передав Замовнику - Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області ПАК - ДЗК 25.12.2013р., що підтверджується видатковою накладною №РН- 0000066 від 25.12.2013р. та проти чого Замовник не заперечує. Але, оплата за ПАК - ДЗК проведена не була ані у встановлений у Договорі строк, ані станом на дату подання позовної заяви. . У відповідь на пред'явлену претензію відповідач у якості підстави невиконання своїх зобов'язань послався на відсутність бюджетного фінансування.

Такі дії відповідача позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 30 000 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України , відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність , передбачену законами та цим Договором. Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3 470 грн. 96 коп. за період з 01.01.2014р. ( згідно п.4.1 Договору останній день виконання грошового зобов'язання 31.12.2013р.) по 04.02.2015р. виходячи з облікової ставки НБУ , що діяла у цей період .

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу за період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р. інфляційні втрати у сумі 6 750 грн. , 3% річних у сумі 986 грн. 30 коп. , які також просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно п.1.4 Договору №11.191/13/ІН від 22.07.2013р. придбання ПАК -ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень Замовника за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи» КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування». Для здійснення розрахунків за ПАК -ДЗК на підставі Договору №11.191/13/ІН від 22.07.2013р. та видаткової накладної №РН- 0000066 від 25.12.2013р. Відділом Держземагенства у Березівському районі Одеської області в Управлінні Державної казначейської служби у Березівському районі Одеської області були взяті юридичні та фінансові зобовязання. Але, протягом 2013- 2014 років на розрахунковий рахунок за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи» Відділу фінансування не відбувалось, у зв'язку з чим рахується кредиторська заборгованість за отриманий ПАК - ДЗК у сумі 30 000 грн.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на п.4.2 Договору №11.191/13/ІН від 22.07.2013р., у якому передбачено право Замовника на відстрочку платежу у разі відсутності бюджетного фінансування .

За таких обставин, Відділ Держземагенства у Березівському районі Одеської області вважає , що відсутні підстави для застосування юридичних наслідків за невиконання договірних відносин, адже, відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання , несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою , якщо вона доведе , що вжила всіх залежних від неї заходів належного виконання зобов'язання.

Відповідач також зазначив, що отриманий ПАК - ДЗК на даний час не використовується, у зв'язку із відсутністю коштів на проведення державної експертизи даного програмно-апаратного комплексу.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2013р. між Відділом Держземагенства у Березівському районі Одеської області (Замовник) та ДП «Українські спеціальні системи» (Постачальник) був укладений Договір №11.191/13/ІН , згідно якого Постачальник зобов'язався виготовити у 2013 році та поставити Замовникові один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (ПАК-ДЗК) , а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити ПАК - ДЗК.

Відповідно до п.3.1 Договору ціна цього Договору становить 30 000 грн. ( з ПДВ) відповідно до Специфікації ПАК - ДЗК та протоколу погодження договірної ціни товару.

Згідно п.5.1 Договору Постачальник зобов'язується передати ПАК -ДЗК Замовнику не пізніше 31.12.2013р. За матеріалами справи Постачальник - позивач він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором №11.191/13/ІН від 22.07.2013р. та передав Замовнику - Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області ПАК - ДЗК 25.12.2013р., що підтверджується видатковою накладною №РН- 0000066 від 25.12.2013р. та проти чого Замовник не заперечує.

За умовами п.4.1 Договору ( в редакції Додаткової угоди №1 від 25.12.2013р.) Замовник здійснює оплату ПАК -ДЗК на підставі видаткової накладної , шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у розмірі 30 000 грн. ( з ПДВ). Оплата здійснюється Замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК - ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року.

Відповідно до п.6.1.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за ПАК -ДЗК .

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, прийнявши на себе зобов'язання щодо оплати отриманого ПАК - ДЗК, Відділ Держземагенства у Березівському районі Одеської області мав виконати їх належним чином , у встановлений Договором строк .

Заперечуючи проти позову відповідач звернув увагу суду на п.4.2 Договору №11.191/13/ІН від 22.07.2013р., у якому передбачено право Замовника на відстрочку платежу у разі відсутності бюджетного фінансування . Дійсно, відповідно до п.4.2 Договору Замовник має право на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування. При цьому, умовами Договору не встановлено термін такої відстрочки. Слід зауважити, що з позовом до суду позивач звернувся лише у січні 2015р. Отже, відповідачу вже було надано відстрочку платежу терміном на 12 місяців . Подальше ж неподання позову до суду могло призвести до пропуску позивачем встановленого законодавством строку позовної давності , та спричинення збитків державному підприємству.

Посилання відповідача на те, що станом на даний час ПАК - ДЗК не використовується, у зв'язку із відсутністю коштів на проведення державної експертизи даного програмно-апаратного комплексу, до уваги судом не сприймається , адже, умовами Договору №11.191/13/ІН від 22.07.2013р. не передбачено обов'язку ДП «Українські спеціальні системи» проводити державну експертизу даного програмно-апаратного комплексу або оплатити вартість проведеної експертизи.

За таких обставин, на думку суду, вимога позивача щодо стягнення з Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області заборгованості у сумі 30 000 грн. є обґрунтованою , підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи не вбачається , що відповідач - Відділ Держземагенства у Березівському районі Одеської області вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі N 11/446.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати інфляційні втрати у сумі 5 850 грн. , 3% річних у сумі 897 грн. 53 коп. за період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р.

Що стосується нарахування позивачем пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у період з 01.01.2014р. по 04.02.2015р. у розмірі 3 470 грн. 96 коп., то з цього приводу слід зауважити таке:

Відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність , передбачену законами та цим Договором. В обгрунтування вимоги щодо стягнення пені позивач посилається на ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, слід зауважити, що зазначена норма законодавства кореспондується з Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до ст.. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач у справі зробив розрахунок пені виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання зобов'язання, що є його правом. Але, відповідачем не було враховано положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України , згідно якої Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Посилання на ч.6 ст.231 Господарського кодексу України у якості підстави для нарахування пені за увесь час користування чужими коштами, у даному випадку є недоречним, адже, у цій нормі зазначено: „ якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором". З тексту Договору №11.191/13/ІН від 22.07.2013р. не вбачається, що сторони домовилися про нарахування пені за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманого ПАК -ДЗК і позивач не навів норми законодавства, яка б встановлювала підстави для такого нарахування.

За таких обставин, нарахування пені слід робити з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а отже, лише за 6 місяців. За розрахунком суду, сума пені становить : 30 000 грн. х 6,5 % / 365 х 104 = 555 грн. 62 коп. (пеня за період з 01.01.2014р. по 14.04.2014р.) ; 30 000 грн. х 9,5% / 365 х 78 = 609 грн. 18 коп. ( пеня за період з 15.04.2014р. по 01.07.2014р. ); 555 грн. 62 коп. + 609 грн. 18 коп. =1 164 грн. 80 коп.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач у справі є державною установою, утримується за рахунок державного бюджету України . Як вбачається з матеріалів справи, відповідач усвідомлює необхідність розрахунку з позивачем та відповідальність за невиконання своїх зобов'язань. Але, відсутність державного фінансування унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань у встановлений строк.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України у випадку коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Враховуючи те, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів завдання йому збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, а сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача з урахуванням інфляційних процесів та з нарахуванням 3% річних, суд вважає за можливе зменшити розмір пені , що підлягає стягненню з Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області до 1 грн.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява ДП «Українські спеціальні системи» підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Українські спеціальні системи» - задовольнити частково .

2. Стягнути з Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області (Одеська обл., м. Березівка , площа Тараса Шевченка , 1 , код ЄДРПОУ 38350540 ) на користь Державного підприємства «Українські спеціальні системи» ( 04119 м. Київ , вул. Мельникова , 83-Б , код ЄДРПОУ 32348248) заборгованість у сумі 30 000 грн. , інфляційні втрати у сумі 5 850 грн. , 3% річних у сумі 897 грн. 53 коп. , пеню у сумі 1 грн. , витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 березня 2015р.

Суддя Н.В. Рога