Рішення

від 04.02.2015 по справі 910/26024/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/26024/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 2" (вул. Козелецька, 24, м. Київ, 03065; вул. Червоноармійська, 9/2, офіс 67, м. Київ, 01004)

До: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (вул. Б. Хмельницького, 16-22, м. Київ, 01030)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

про зобов'язання виконати умови договору,

Суддя А.М.Селівон

Представники сторін:

від позивача: Черкасов Д.О. - представник, довіреність б/н від 01.10.2014;

від відповідача: не з'явились.

від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство № 2" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про зобов'язання виконати умови, передбачені пп. 2.1.3, 2.1.10 п. 2.1 договору банківського рахунку юридичної особи № ID2814381 від 21.11.2011 щодо видачі готівки у розмірі 45 012,00 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору № ID2814381 від 21.11.2011 в частині зобов'язання щодо видачі готівки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26024/14 та призначено до розгляду на 30.12.2014.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.12.14 р. та 21.01.15 р. розгляд справи відкладався на 21.01.15 р. та 04.02.15 р. відповідно.

У судові засідання 30.12.14 р., 21.01.15 р. та 04.02.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Ухвалою суду від 21.01.15 р. до участі у справі за клопотанням відповідача залучено Міністерство фінансів України, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032328494.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали суду від 30.12.2014 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 21.01.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032949707, в якому зазначено, що дане поштове відправлення вручено уповноваженому представнику відповідача за довіреністю 19.01.2015.

Докази отримання відповідачем копії ухвали суду від 21.01.14 р., яка направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу: вул..Б.Хмельнцького, 16-22, м. Київ, 01030) на час проведення судового засідання 04.02.15 р. відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032949707, в якому зазначено, що дане поштове відправлення вручено уповноваженому представнику відповідача за довіреністю 19.01.2015 р..

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 04.02.15 р. не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032950110.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 27.11.14 р., 30.12.14 р. та 21.01.15 р. відповідачем суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноважених представників відповідача те третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальними правами приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, а також і третьою особою не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача та третьої особи на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноважених представників відповідача та третьої особи не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників вказаних сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України , не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 04.02.15 р. уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21 листопада 2011 р. між Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство № 2» (позивач у справі, Клієнт за договором) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (Банк за договором, відповідач у справі) укладено Договір банківського рахунку юридичної особи № ID2814381 (далі - Договір № ID2814381), відповідно до умов якого банк здійснює обслуговування поточного(их) рахунку(ів) Клієнта, що використовується(ються) для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, та/або і іноземних валютах) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, в національній валюті України та /або в іноземних валютах ,а саме № 26000202816801/980. За умовами Додаткової угоди № ID8386993 від 21.10.13 р. до Договору ID2814381, Банк відкрив позивачу рахунок № 26044028168001 для зарахування страхових коштів.

У відповідності до п. 1.2 Договору № ID2814381 обслуговування рахунку (ків) Клієнта здійснюється відповідно до режиму цього (цих) рахунку (ів), встановленого нормативним актами НБУ, а також у відповідності з чинним законодавством України:

А) касове обслуговування - приймання та видача готівкових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України;

Б) розрахункове обслуговування - зарахування на рахунок (ки) та списання з рахунків (ку) грошових коштів на підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також заяви про купівлю/конвертації іноземної валюти у відповідності з чинним законодавством України.

Розділами 2-5 Договору № ID2814381 визначено обов'язки та права сторін, розмір і порядок оплати послуг банку, порядок застосування тарифів на розрахунково - касове обслуговування та додаткові послуги, що надаються банком тощо.

Згідно п.8.1 Договору № ID2814381 останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє на невизначений строк.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частиною 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

За приписами ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Інструкція про ведення касових операцій банками України, затверджена постановою правління НБУ № 174 від 01.06.2011 р., встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валюті, регулює взаємовідносини банків (філій, відділень) з територіальними управліннями Національного банку України, іншими банками (філіями, відділеннями) та клієнтами з цих питань.

Відповідно до п.п. 2, 4 вказаної Інструкції предметом її регулювання є касові операції, серед яких, зокрема, видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків через касу банку, а також касове обслуговування - надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки.

Пунктом 5 Інструкції визначено, що Банк (філія, відділення) зобов'язаний здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку, забезпечувати оброблення готівки в операційній касі.

Згідно п.2.1.3 Договору № ID2814381 банк зобов`язаний здійснювати видачу готівкових коштів у відповідності з попередніми заявками Клієнта (в т.ч. за грошовими чеками), представленими в банк: за один день до отримання готівки, або за згодою Банку, в день отримання заявки.

За умовами п.2.1.10 Договору № ID2814381 Банк зобов'язаний виконувати розрахункові/касові документи Клієнта відповідно до черговості, визначеної чинним законодавством України, дотримуючись строків їх виконання, встановлених чинним законодавством України. Виконувати розрахункові/касові документи Клієнта, які надійшли до Банку: в операційний час - в день їх надходження, в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Судом згідно матеріалів справи та наданих представником позивача до початку судового засідання 30.12.14 р. письмових пояснень встановлено, що на виконання умов Договору № ID2814381 позивач звернувся до відповідача із заявами № 11/09 від 11.09.14 р., № 22/09 від 22.09.14 р. та № 14/10 від 14.10.14 р. з проханням здійснити касові операції, а саме видати з рахунку № 26000202816801 грошові кошти в сумі 34969,00 грн., 8457,00 грн. та 1586,00 грн. на виплату заробітної плати за серпень 2014 р. відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних заявок, з відмітками про отримання вказаних заявок Публічним акціонерним товариством «АКБ «КИЇВ» № 140/1 від 11.09.14 р., № 111 від 22.09.14 р. та № 305 від 14.10.14 р. відповідно.

Заперечень щодо факту направлення позивачем Публічному акціонерному товариству «АКБ «КИЇВ» вищезазначених заявок та отримання їх останнім суду не надано.

Отже, факт надання позивачем касових документів відповідачу для здійснення за ними видачі грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 1072 Цивільного кодексу України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, жодних операцій по вказаному рахунку на підставі вищезазначених заявок на видачу готівки банком після їх отримання у встановлений Договором № ID2814381 строк виконано не було.

Судом враховано, що всупереч вказаним нормам банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на його рахунку, відкритого в банку на підставі Договору № ID2814381.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист - претензію № 1410/1 від 14.10.14 р. з вимогою здійснити розрахунково - касові операції за спірними заявками на виплату заробітної плати ПАТ «АТП № 2», у відповідь на який відповідач листом № 285/1 від 15.10.14 р. повідомив позивача про неможливість видати готівку по грошовому чеку у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку. Крім того, у листі відповідачем зазначено, що банк узяв 14.10.14 р. на облік на позабалансовий рахунок № 9804 «Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк» заяву на виплату готівки з рахунку.

Наявними в матеріалах справи виписками з рахунку позивача № 26000202816801 станом на час подачі відповідних заявок підтверджується залишок грошових коштів на вказаному рахунку позивача у ПАТ «АКБ «КИЇВ», в обсязі, необхідному для виплати ПАТ «АТП «№ 2».

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За умовами п.3.1.1 Договору № ID2814381 банк має право відмовити в здійсненні розрахункових/касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення Клієнтом чинного законодавства, зокрема вимог чинного законодавства щодо оформлення розрахункових, касових документів строків подання до Банку, а також у випадку сумнівів в дійсності розрахункових/касових документів.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 510 цього Кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору № ID2814381 у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання з розрахунково-касового обслуговування, а саме щодо виконання заявок на видачу готівки на загальну суму 45012,00 грн..

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо видачі ПАТ «АТП № 2» готівкових коштів в сумі 45012,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору № ID2814381 відповідач не виконав, в результаті чого у ПАТ «АКБ «КИЇВ» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором № ID2814381 у зазначеному вище розмірі, зобов'язати здійснити дії з видачі якої відповідачем позивач просив суд в поданій позовній заяві.

Згідно зі ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання вказаного Договору № ID2814381 сторонами суду не надано.

Мотивованої відмови в здійсненні розрахунково - касових операцій за Договором № ID2814381 та наявності фактів, зазначених в п.п.3.1.1 Договору № ID2814381, відповідачем суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № ID2814381 у встановлений строк, на момент прийняття рішення доказів виконання зобов'язання відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник з вини останнього.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (вул. Б. Хмельницького, 16-22, м. Київ, 01030, код 14371869) видати готівкові кошти в розмірі 45012 (сорок п'ять тисяч дванадцять) грн. 00 коп. з рахунку № 26000202816801 Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 2» (вул. Козелецька, 24, м. Київ, 03065; вул. Червоноармійська, 9/2, офіс 67, м. Київ, 01004, код 04012520) в ПАТ «АКБ «КИЇВ», МФО 322498, код 14371869.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (вул. Б. Хмельницького, 16-22, м. Київ, 01030, код 14371869) на користь Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 2» (вул. Козелецька, 24, м. Київ, 03065; вул. Червоноармійська, 9/2, офіс 67, м. Київ, 01004, код 04012520) 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 березня 2015 року.

Суддя А.М. Селівон