Постанова
від 19.03.2015 по справі 5010/875/2012-18/41
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 5010/875/2012-18/41

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Ві-Груп" від 15.11.2012 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2012 року

у справі № 5010/875/2012-18/41

за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Івано-Франківської обласної дирекції, м. Івано-Франківськ

до відповідача ТзОВ "Ві-Груп", м. Калуш

про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 28.12.2006 р. за № Д-1834, на загальну суму 575206,19 грн., у т.ч. 548000 грн. основного боргу, 14287,17 грн. процентів, 12919,02 грн. пені, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, передбаченою договором іпотеки від 28.12.2006 р. за № Д-1834 - 1508732 грн. (з врахуванням заяви про зміну предмета позову, а.с.58)

за участю представників:

від позивача: Непорадна Т.В. - представник;

від відповідача: не з'явились (належним чином повідомлений);

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5010/875/2012-18/41 розподілено до розгляду судді - доповідачу Краєвській М.В.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.12 у склад колегії для розгляду справи № 5010/875/2012-18/41 13 Господарського суду Івано - Франківської області введено суддів - Галушко Н.А та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.12 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 18.12.12.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 018.12.12 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.01.13.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.13 провадження у справі зупинено та призначено у справі судову будівельно - технічну експертизу.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 21.03.14 призначено повторний автоматичний розподіл даної справи.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №5010/875/2012-18/41 розподілено до розгляду судді - доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.14 до складу судової колегії введено суддів Кравчук н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 23.12.14 провадження у справі №5010/875/2012-18/41 поновлено у зв'язку із закінченням проведення експертизи справу призначено до розгляду на 10.02.15.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.02.15 призначено повторний атоматичний розподіл справи №5010/875/2012-18/41.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5010/875/2012-18/41 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.15 розгляд справи відкладено на 05.03.15.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Давид Л.Л. введено суддю Гнатюк Г.М. з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою суду від 05.03.15 розгляд справи відкладено на 19.03.15 у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Давид Л.Л. з підстав, викладених у розпорядженні.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду.

Представником позивача подано у судове засідання 19.03.15 витребувані судом документи та надано пояснення щодо них.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що розгляд справи вже неодноразово відкладався, беручи до уваги те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.12 у справі № 5010/875/2012-18/41 (суддя Гриняк Б.П.) позов про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 28.12.06 за № Д-1834, на загальну суму 575 206, 19 грн., у т.ч. 548 000 грн. основного боргу, 14 287, 17 грн. процентів, 12 919, 02 грн. пені, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, передбаченою договором іпотеки від 28.12.06 за № Д-1834 - 1 508 732 грн., задоволено повністю за підставністю й обґрунтованістю.

При цьому, місцевий господарський суд послався на те, що позивачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання, передбачені кредитним договором , а саме , належним чином видано відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № ТR010/14-10-808G1 від 06.11.07.

Разом з цим, як вказано місцевим господарським судом, здійснені позичальником платежі по кредитному договору відображені в розрахунку заборгованості по кредиту і відсотках станом на 25.06.12 та свідчать про те, що позичальник не здійснював погашення кредиту та відсотків за користування ним.

Оскільки, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком, як іпотекодержателем ТОВ " Ві - Груп" 28.12.06 укладено договір іпотеки, суд дійшов висновку про задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних торгах.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.77-79), в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню, нараховану за період 2009-2012 рр. в сумі 12 919 грн., чим не дотримався вимог ст.232 ГК України, ст.ст.265 і 258 ЦК України (нарахування протягом 6 місяців і позовна давність тривалістю 1 рік); позивач необґрунтовано застосував збільшену відсотковому ставку в розмірі 18 % без належної згоди відповідача (при згоді керівника 17 %), додаткові угоди на збільшення процентів не укладалися; ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2012 р. безпідставно поновлено провадження у справі № 5010/875/2012-18/41 без вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, ухвала в якій не набрала законної сили.

Колегія суддів, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ " Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОД ВАТ " Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Ві - Груп" (позичальник) 27.12.2006 укладено генеральну кредитну угоду № 105 (надалі "генеральну угоду") (а.с.10-12).

Відповідно до п.1.1. якої позивач зобов'язувався надавати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, які є його невід'ємними частинами, з загальним розміром позичкової заборгованості в сумі не більше1000000,00 грн. терміном дії до 26.12.13.

В межах та на умовах генеральної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю " Ві - Груп" (позичальник) було укладено кредитний договір №010/14-10-808 G105 від 01.11.07 (надалі "кредитний договір"), згідно якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 800000,00 грн. зі сплатою 12,05% річних та кінцевим терміном 31.10.13 (а.с.13-15).

Як підтверджується матеріалами справи, в саме меморіальним ордером № ТR010/14-10-808G1 від 06.11.07 (а.с.16), позивачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання, передбачені кредитним договором та видано відповідачу кредитні кошти в розмірі 800 000, 00 грн.

Проте, як зазначено позивачем та встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не виконано свої зобов'зання за кредитним договором щодо забезпечення повернення одержаного кредиту та нарахованих відсотків, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування втрат та збитків кредитора, викликаних неналежни виконанням кредитного договору.

Зазначена обставина стала підставою для звернення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Івано-Франківської обласної дирекції з позовом до ТзОВ "Ві-Груп" про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 28.12.2006 р. за № Д-1834, на загальну суму 575206,19 грн., у т.ч. 548000 грн. основного боргу, 14287,17 грн. процентів, 12919,02 грн. пені, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, передбаченою договором іпотеки від 28.12.2006 р. за № Д-1834 - 1508732 грн. (з врахуванням заяви про зміну предмета позову, а.с.58).

Розглянувши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст.11,509,526 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору і повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ст.ст.173,175,193 ГК України.

За приписами ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами кредитного договору, а саме пп. 7.2, 7.3 передбачено, що кредитор має право у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати процентів по ньому, порушення інших умов договору, стягувати з позичальника пеню, неустойки, штрафи, передбачені ст. 10 договору, вимагати відшкодування витрат та збитків.

Згідно підпункту 7.3 п. 7 кредитного договору, у зазначених випадках вимога про погашення зобов'язань за цим договором може бути направлена кредиторам позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання кредиторам за адресою позичальника.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога про дострокове повернення суми кредиту №С/09-120-1/09-27-182 від 26.01.11 була направлена позичальнику 26.01.11 (а.с.22).

Відповідно до ст.546, ст.549 ЦК України, ст.230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В п.10.2 кредитного договору передбачено, що позичальник за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених договором , позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення . В зв'язку з чим , відповідачу крім іншого нараховано пеню.

Доказів виконання відповідачем вказаної вимоги та сплати простроченої суми, відсотків та пені в матеріалах справи не міститься. Таким чином, як зазначено позивачем, загальна сума заборгованості відповідача, станом на 25.06.12 по Генеральній угоді №105 та укладеному в її межах кредитному договору № 010/14-10-808 G105 від 01.11.07 становить 575 206,19 грн. Як зазначено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначеної суми та проведеного позивачем розрахунку. Разом з цим, суд апеляційної інстанції перевіривши правильність проведеного розрахунку в частині нарахування пені, дійшов висновку про допущення позивачем та місцевим господарським судом помилки в такому розрахунку, а саме:

Відповідно до п.1.1 кредитного договору № 010/14-10-808 G105 від 01.11.07 ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» (кредитор) відкриває ТОВ «Ві - Груп» (позичальник) відновлювальну кредитну лінію у сумі 800 000, 00 грн. При цьому, позичальник та кредитор домовилися про наступний порядок зменшення ліміту кредиту:

- Починаючи з 1-го місяця по 12 місяць включно (з дати укладення даного договору) позичальник має право використовувати кредит в розмірі 100% встановленого ліміту кредитування;

- Починаючи з 13-го місяця по 24-й місяць включно (з дати укладення даного договору) позичальник має право використовувати кредит в розмірі 90% встановленого ліміту кредитування.

З наведеного вбачається, що згідно графіку, в перший рік користування кредитом позичальник не сплачує тіло кредиту. Починаючи з 13-го по 24-й місяць, тобто за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року позичальник повинен сплатити 10 % від суми ліміту (80 000, 00 грн.). Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позичальником станом на 01.12.09 не здійснено відповідної проплати, а проплачено лише 30.12.09. А відтак, кількість днів прострочки за цей період складє 30 днів (з 1.12.2009 по 30.12.2009). Отже, пеня за порушення строків повернення тіла кредиту становить: 80 000,00 грн. (сума простроченого платежу)*(20,05 (подвійна облікова ставка):365):100*30 днів прострочки та становить - 1 347,95 грн.

Відповідно до п.3.6 договору, позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Щодо нарахування пені по відсотках суд апеляційної інстанції зазначає:

Станом на 31.07.09 сума сплати по відсотках становить 11 401,65 грн, проте позичальником вона сплачена лише 03.08.09 з про строчкою в 4 дні - пеня - 27,49 грн.

У серпні 2009 року позичальником сплачено відсотки згідно графіка - пеня не нараховується.

Суму прострочки в розмірі 10 730,96 станом на 30.09.09 позичальником сплачено 30.11.09 - про строчка 62 дні - пеня 373,67 грн.

Станом на 30.11.09 сума прострочки 10 060,27 грн. сплачена позичальником 30.11.09 з простроченням в 31 день - пеня 175,16 грн.

Станом на 30.11.09 сума прострочення 9 724,93 грн. сплачена позичальником частково (5900,00грн.) з простроченням лише 12.02.10 (прострочка 75 днів) - пеня 409,64 грн.

Залишок прострочки в сумі 3 824,93 грн позичальником сплачено 23.02.10 - пеня 25,78 грн.

Сума прострочки в розмірі 11 662,47 станом на 31.12.09 позичальником також сплачено частково 23.02.10 (55 днів прострочки) - пеня 360,26 грн.

Залишок сплачено 25.02.10 - пеня 15,99 грн.

Залишок прострочки в сумі 5 537,47 грн сплачено 30.03.10 (33 дні прострочки) - пеня 102, 63 грн., на суму 587,47 грн, сплачену позичальником 31.03.10 - пеня 0,66 грн.

Таким чином, загальна сума пені по відсотках становить 1 491,28 грн.

Загальний розмір пені по тілу кредиту та відсотках становить 2 839,23 грн., а не 12 919,02 грн., що підтверджується доданим позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунком.

Апелянтом вірно зазначено, що відповідно до ч.2 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

А відтак, обґрунтованими до стягнення є суми в розмірі 548 000, 00 грн. по тілу кредиту, 14 287,17 грн. по відсотках та 2 839,23 грн. по пені.

Стосовно посилання скаржника на неправомірність підняття процентної ставки, колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 3.8.1 кредитного договору передбачено, що кредитор повідомляє позичальника про збільшення процентної ставки шляхом направлення листа з повідомленням про вручення а 20 (двадцять) календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки.Нова процентна ставка починає діяти з 21 - го дня після направлення кредитором повідомлення відповідно до цього пункту. Сторони дійшли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка видається кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.08 кредитором було направлено на адресу відповідача лист з повідомленням про зміну процентної ставки. Вищевказаний лист отриманий відповідачем, а саме Дуркачем І.В., яким на листі вчинено відповідний напис.

12 серпня 2008 року в дію вступила змінена процентна ставка - 17 %.

Твердження апелянта стосовно того, що питання діяльності товариства вирішуються колегіальним органом - зборами учасників товариства, спростовуються матерілами справи, а саме протоколом №4 Загальних зборів учасників ТОВ «Ві - Груп» від 15.12.06 з якого вбачається, що питання укладення кредитного договору, а відтак погодження усіх його умов доручено директору товариства Дуркачу І.В.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та не взяття до уваги вимог ст..258 ЦК України відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки, відповідно до вимог ст.. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може біти збільшена за домовленістю сторін. Сторони у кредитному договорі погодили (п.12.4) що до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Щодо твердження апелянта стосовно безпідставного поновлення провадження у даній справі без вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з метою уникнення подвійного стягнення , позивачем було подано заяву до Калуського міськрайонного суду про залишення позовної вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача без розгляду, а відтак ухвалою Калуського міськрайонного суду від 27.08.12 позовну вимогу в частині стягнення заборгованості з боржника залишено без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Івано - Франківської області від 18.09.12 відмовлено в задоволенні апеляційної скарг на ухвалу суду. Таким чином, поновлення провадження у дані справі, безпосередньо після винесення ухвали Калуським міськрайонним судом не вплинуло на правильність прийняття рішення у даній справі.

Також з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком, як іпотекодержателем ТОВ " Ві - Груп" 28.12.2006р. укладено договір іпотеки .

В п.1 договору іпотеки вказано, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з генеральної угоди, а також всіх кредитних договорів та угод , які можуть бути укладені в рамках та межах дії Генеральної кредитної угоди до закінчення строку дії кредитного договору; відповідно до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржниками своїх зобов'язань отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки.

Предметом іпотеки є нерухоме майно: лазня (цегла), зазначена в плані літерою "А", загальною площею 690, 6 кв. м. в цілому , що знаходиться в м. Калуші по пл. Героїв ( вул. Леніна ), буд.14 , Івано-Франківської області , належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу лазні , посвідченого 13.12.2006р. приватним нотаріусом Тихан О.М. Калуського нотаріального округу по реєстрі № Д-1757, зареєстрована в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації номер запису : 150 в книзі 6, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий 15.12.2006 р. Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації , номер витягу 12917799, інвентаризаційною вартістю 575 000,00 грн.

Відповідно до п.3.1.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов"язань за договором іпотеки або за кредитним договором , у тому числі , якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав , звернути стягнення на предмет іпотеки , реалізувати його та , за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми , переважно перед іншими кредиторами , задовольнити в повному обсязі свою вимогу , що визначена на момент фактичного задоволення , включаючи сплату процентів , неустойки , відшкодування збитків , завданих порушенням зобов"язання , необхідних витрат на утримання заставленого майна , а також витрат , пов"язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно зі ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою, відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, згідно з ч. 1 ст.589, ч.2 ст.590 ЦК України, набуває право звернення стягнення на предмет застави. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Це передбачено і наведеними вище умовами договору іпотеки.

Згідно положень ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до п.4.4.2 постанови пленуму ВГС України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право звернутися до суду з відповідним позовом. Крім того, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав. Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України "Про іпотеку").

З матеріалів справи вбачається, що вимога №С09-120-1/27-182 від 26.01.11 була направлена відповідачу 26.01.12.

Відповідно до п.1 ст.590 ЦК України, ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду. В п.5.2. договору іпотеки також передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, в тому числі на підставі рішення суду.

Як передбачено ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п.5.5.1 договору іпотеки визначено, що право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя належить іпотекодержателю. За пропозицією позивача спосіб реалізації предмета іпотеки слід визначити - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною , передбаченою Договором іпотеки від 28.12.2006р. - 1508732,00 грн. .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо права позивача визначати спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції в частині погодження початкової ціни реалізації предмета іпотеки передбаченої Договором іпотеки від 28.12.06 в розмірі 1508732,00 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідачем як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції подавалося клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи з метою визначення ринкової вартості предмета іпотеки за договором іпотеки, при цьому відповідачем було зазначено про відсутність згоди щодо вартості предмета іпотеки, оскільки укладення договору іпотеки відбулося значний період часу назад, а відтак оціночна та заставна вартість предмета іпотеки суттєво змінилася.

Відповідно до п.4.4.3 Постанови Пленуму ВГС України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи. У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції задоволено клопотання відповідача про призначення судової будівельно - технічної експертизи у справі для визначення початкової ринкової вартості предмета іпотеки. Відповідно до висновку експерта № 457 від 15.12.14 (а.с.159-168) початкова вартість будівлі лазні (цегла), розташованої за адресою: Івано - Франківська обл., м.Калуш, пл. Героїв,14 загальною площею 690,60 кв.м, при реалізації на прилюдних торгах, станом на час проведення дослідження становить 3 747 262, 00 грн. (без ПДВ).

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим встановлення вартості предмета іпотеки для реалізації на прилюдних торгах в розмірі 3 747 262, 00 грн., який визначений висновком експерта.

А відтак, зважаючи на все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що оскільки місцевим господарським судом допущено помилку в розрахунку пені та невірно визначно початкову вартість предмета іпотеки, а що призвело до прийняття неправильного рішення у даній справі, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Ві-Груп" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 06.11.12 у справі № 5010/875/2012-18/41 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково.

3. Звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Калуського РНО Тихан О.М. , за реєстровим № Д-1834 , а саме : лазня (цегла) , загальною площею 690.6 кв. м. , що знаходиться в м. Калуші по пл. Героїв , буд.14 ,Івано-Франківської області, в рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою № 105 та укладеному в її межах Кредитному договору № 010/14-10-808 G 105 від 27.11.2007р. в сумі 565 126, 40 грн. з яких: 548 000, 00 грн. заборгованосі по кредиту, 14 287, 17 грн. - заборгованості по відсотках та 2 839,23 грн. пені.

4. Способом реалізації предмета іпотеки визначити проведення прилюдних торгів за початковою ціною - 3 747 262, 00 грн.

5. В позові про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Калуського РНО Тихан О.М. , за реєстровим № Д-1834 , а саме : лазня (цегла) , загальною площею 690.6 кв. м. , що знаходиться в м. Калуші по пл. Героїв , буд.14 ,Івано-Франківської області, в рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою № 105 та укладеному в її межах Кредитному договору № 010/14-10-808 G 105 від 27.11.2007р. в сумі 10 079,79 грн. - відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Ві - Груп", Пл. Героїв , буд. 14, м. Калуш , Івано-Франківська область , 77300 ( код ЄДРПОУ 34054724) в користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вул..Незалежності,19 м.Івано - Франківськ, код ЄДРПОУ 20551707) 11 359, 31 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вул..Незалежності,19 м.Івано - Франківськ, код ЄДРПОУ 20551707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ві - Груп"( Пл. Героїв , буд. 14, м. Калуш , Івано-Франківська область , 77300 код ЄДРПОУ 34054724) 72,41 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

8. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.03.15

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення19.03.2015
Оприлюднено30.03.2015
Номер документу43245415
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5010/875/2012-18/41

Ухвала від 14.08.2012

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Гриняк Б. П.

Ухвала від 22.10.2012

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Гриняк Б. П.

Постанова від 19.03.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Г.Т.

Ухвала від 05.03.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Г.Т.

Ухвала від 10.02.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Г.Т.

Ухвала від 23.12.2014

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Гнатюк Г.М.

Ухвала від 20.08.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Краєвська М.В.

Ухвала від 18.07.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Краєвська М.В.

Ухвала від 08.07.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Краєвська М.В.

Ухвала від 22.01.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Краєвська М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні