Постанова

від 18.03.2015 по справі 808/8912/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року о 15 год. 57 хв.Справа № 808/8912/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників

позивача - Самар Т.Г., Литвиненко Ж.М.,

відповідача - Белікова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом концерну «Міські теплові мережі»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Концерну «Міські теплові мережі» (далі - позивач, Концерн «МТМ») до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000144110 та №0000134110 від 04.06.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу, яких він дійшов за результатами позапланової документальної виїзної перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ТД «Грандвест» та ТОВ «Техпромсоюз», про порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Зазначає, що всі господарські операції з даними контрагентами реально здійснювались, підтверджені належним чином складеними первинними документами, товари, отримані від ТОВ ТД «Грандвест» та ТОВ «Техпромсоюз», використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій, окрім документів, які були вилучені правоохоронними органами в рамках розслідування кримінальної справи. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено право платника податку на податковий кредит в залежність від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми коштів по операціях з ТОВ ТД «Грандвест» та ТОВ «Техпромсоюз». Крім того, позивач вказує, що результати проведеної перевірки оформлені з порушенням встановленого порядку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене раніше, ніж проведена перевірка. В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не надано всіх документів для підтвердження здійснення господарських операцій, а саме сертифікатів відповідності, актів приймання паливних брикетів за кількістю та якістю, протоколів випробувань щодо товару, поставленого ТОВ «Техпромсоюз», додатку до договору про організацію перевезень вантажів. Також під час проведення перевірки не надано оригіналів первинних документів, посилання на проведену виїмку документів вважає безпідставним, оскільки з протоколів обшуку неможливо встановити, які саме документи були вилучені, відповідних пояснень позивач не надав. Крім того, зазначає, що надані товарно-транспортні накладні містять недостовірну інформацію, оскільки за автотранспортними підприємствами, які здійснювали перевезення, автотранспортні засоби не зареєстровані. Також, представник відповідача зазначив, що у встановленому законодавством порядку СДПІ отримано інформацію про можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, а саме акти ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.04.2014 та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.03.2014, які свідчать про не реальність вчинення ТОВ ТД «Грандвест» та ТОВ «Техпромсоюз» господарських операцій з контрагентами. На думку відповідача, зазначене також свідчить про нереальність господарських операцій даних підприємств з позивачем, а отже позивач неправомірно формував валові витрати та податковий кредит на підставі документів, виписаних від імені ТОВ ТД «Грандвест» та ТОВ «Техпромсоюз». Вважає, що оформлення результатів перевірки здійснено у відповідності до вимого існуючого порядку, зазначення у податковому повідомленні-рішенні дати, яка раніша за дату складання акту перевірки, є технічною помилкою, яка не тягне за собою жодних правових наслідків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 19.05.2014 по 06.06.2014 співробітниками СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «ТД Грандвест» (код ЄДРПОУ 38421752) за період лютий 2014 року, та ТОВ «Техпромсоюз» (код ЄДРПОУ 32934681) за період жовтень 2012 року і вересень 2013 року та податку на прибуток у періоді, в якому відображені взаємовідносини із зазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт №206/28-04-41-10/32121458 від 16.06.2014 року (далі - Акт перевірки №206).

За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення Концерном «МТМ» вимог:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 133 558,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2012 року - 68965,00 грн., 2012 рік - 68965,00 грн., 2013 рік - 64593,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 244 300,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2012 року - 152 252, грн., вересень 2013 року - 34 200,00 грн., лютий 2014 року - 57 848,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 206 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000134110 від 04.06.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 366 450,00 грн., в т.ч. за основним платежем 244 300,00 грн. та 122 150,00 грн. - штрафні санкції;

- №0000144110 від 04.06.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 200 337,00 грн., в т.ч. за основним платежем 133 558,00 грн. та 66 779,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з прийняти податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою на податкові повідомлення-рішення №0000134110 та №0000144110 від 04.07.2014.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з ОВП листом від 07.08.2014 року №13703/8/2/-10-10-28 на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України зобов'язано забезпечити проведення СДПІ документальну позапланову перевірку Концерну «МТМ» з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами проведеної перевірки складений акт №275/28-04-41-00/32121458 від 29.08.2014 «Про результати документальної позапланової перевірки Концерну «Міські теплові мережі», з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «ТД «Грандвест» за період лютий 2014 року» (далі - Акт перевірки №275).

Позивачем на Акт перевірки №275 було подано заперечення, за результатами розгляду яких рішенням №4958/10/28-04-41-00 від 15.09.2014 контролюючий орган залишив висновки акту перевірки №275 без змін.

18.09.2014 позивач отримав рішення про результати розгляду скарги від 15.09.2014 №16791/10/28-10-10-434 Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яким скаргу залишено без задоволення.

26.09.2014 позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України, а 01.02.2014 позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги від 26.11.2014 №7484/6/99-99-10-01-15 Державної фіскальної служби України, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, обов'язковою умовою для віднесення понесених витрат до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є наявність належним чином оформлених розрахункових, платіжних, інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ ТД «Грандвест» та ТОВ «Техпромсоюз» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту та витрат позивача відсутні.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з ТОВ ТД «Грандвест».

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.01.2014 між позивачем та ТОВ ТД «Грандвест» укладено договір на постачання товару №64, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ ТД «Грандвест» зобов'язується передати у власність покупцю - Концерну «МТМ» вугілля, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (а.с. 87-89, т.8).

Відповідно до п.2.1 договору №64 по якості товар (вугілля) повинен відповідати нормам показників якості згідно ДСТУ 7146-2010 та підтверджуватись відповідним посвідченням. Згідно п.3.1 орієнтована вартість товару за договором №64 складає 1 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 233 333,33 грн. Згідно п.5.3 договору №64 поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотерс 2010) на ст. Запоріжжя-вантажне.

Крім того, додатковою угодою №1 від 27.01.2014 до договору від 24.01.2014 №64, внесено зміни до п.5.3 та зазначено, що: «поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) на ст. Запоріжжя-вантажне. Відправник за договором: ПП «Торез-Контракт», код ЄДРПОУ 33128014, адреса: Донецька область, м. Торез, вул. Бастіонна, буд.2 кв.1. Приймання-передача товару здійснюється за видатковою накладною та актом приймання-передачі» (а.с. 91, т.8).

Відповідно до специфікації №1 до договору №64 від 24.01.2014 позивач придбавав у ТОВ ТД «Грандвест» товар - вугілля АС, вугілля АО та вугілля Г (а.с. 90, т.8).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактуру №202 від 02.02.2014 (а.с. 92, т.8), видаткову накладну №202 від 02.02.2014 (а.с. 94, т.8), акт приймання-передачі №202 від 02.02.2014 (а.с. 95, т.8), податкову накладну (а.с. 98, т.8).

Отримання товару підтверджується наданим до матеріалів справи журналом реєстрації довіреностей (а.с. 96-97, 124-125 т.8).

На підтвердження оплати за поставлений ТОВ ТД «Грандвест» товар, позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення №2482 від 14.02.2014 (а.с. 93, т.8).

Під час розгляду справи судом встановлено, що транспортування товару здійснювалось власними залізничними вагонами Концерну «МТМ», що підтверджується договорами про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами на під'їзних коліях (а.с. 105-116, т.8), залізничними накладними (а.с. 99-103, т.8), відомостями оплати за користування вагонами, накопичувальними картками (а.с. 119-123, т.8).

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що подальше транспортування товару здійснювалось зі станції Запоріжжя-вантажне, власними вантажними автомобілями Концерну «МТМ», що підтверджується службовою запискою, розпорядженнями на залученням автомобілів, подорожніми листами (а.с. 127-167, т.8).

Стосовно посилань представника відповідача на те, що до перевірки не надано актів приймання вугілля за кількістю та якістю відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 та від 25.04.1996 №П-7, суд зазначає, що відсутність таких актів не може свідчити про нереальність господарської операції. Також, зазначений акт не віднесений законодавцем до документів, наявність/відсутність якого пов'язана з виникненням права на формування валових витрат або податкового кредиту. Крім того, положення вищезазначеної Інструкції застосовуються з метою врегулювання спірних питань в наявності претензій щодо кількості та якості товару та не є обов'язковими документами для підтвердження факту придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Щодо посилань представника відповідача на базу даних Аналітичної системи «Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий блок», а саме те, що між сумою податкового кредиту Концерну «МТМ» та податковим зобов'язанням ТОВ ТД «Грандвест» станом на 04.07.2014 обліковувалась розбіжність (задекларований позивачем податковий кредит більше задекларованих контрагентом податкових зобов'язань на суму 57488,49 грн.), а також акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.03.2014, в якому встановлено, що станом на 26.03.2014 р. товариством не подано декларацію з ПДВ за лютий 2014 року, підприємство не знаходиться за податковою адресою, та не надано пояснень та документів на запит ДПІ, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ ТД «Грандвест» оскаржено в судовому порядку до Донецького окружного адміністративного суду відмову ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області в прийнятті декларації ТОВ ТД «Грандвест» з податку на додану вартість за лютий 2014 року, відмова у прийнятті якої стала підставою для виникнення розбіжностей між сумою податкового кредиту Концерну «МТМ» та податковим зобов'язанням ТОВ ТД «Грандвест».

15 квітня 2014 року постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/4429/14 повністю задоволено позовні вимоги ТОВ ТД «Грандвест» до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області та постановлено вважати поданою декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області 20 березня 2014 року, а також зобов'язано Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відобразити показники декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Грандвест» за лютий 2014 року в усіх електронних базах податкової звітності, у тому числі і в картці особового рахунку платника податку.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 по справі №805/4429/14 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2014.

Враховуючи викладене, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2014 по справі №805/4429/14 набрала законної сили - 20.05.2014, а тому посилання представника відповідача на виявлені розбіжності між сумою податкового кредиту Концерну «МТМ» та податковим зобов'язанням ТОВ ТД «Грандвест» є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань представника відповідача на акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.03.2014, суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Стосовно посилань представника відповідача на ненадання позивачем під час перевірки оригіналів первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що частина документів надавалась у копіях у зв'язку з тим, що оригінали документів було вилучено 13.11.2013 слідчим СУ ГУМВС України в Запорізькій області, зокрема, папка накопичувач чорного кольору з написом «Договора, заключенные в сентябре 2013 г.» та папка накопичувач сірого кольору з написом «Договора, заключенные в сентябре 2012 г.», а також документи по взаємовідносинах з ТОВ «Техпромсоюз» (оборотно-сальдова відомість, видаткові накладні). Отже, у позивача об'єктивно була відсутня можливість надати під час проведення перевірки первинні документи, які були вилучені під час проведення обшуку Концерну «МТМ».

Щодо неможливості конкретизувати вилучені документи, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення протоколу обшуку та виїмки, складення та оформлення якого знаходиться поза межами його компетенції.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Техпромсоюз».

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Техпромсоюз» (Постачальник) та Концерном «МТМ» (Покупець) укладено договір на постачання товару №711 від 05.10.2012 (далі за текстом - договір №711) відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість вугільної продукції та брикети з деревини (надалі - Товар) (п.1.1 договору №711). Кількість Товару, що підлягає постачанню та його ціна зазначається у специфікації до договору (п.п.2.1, 3.1 договору №711).

До договору №711 укладалися додаткові угоди зі специфікаціями: додаткова угода №1 від 26.12.2012 зі специфікацією №2, додаткова угода №2 від 14.01.2013 р. зі специфікацією №3, додаткова угода №3 від 15.01.2013 зі специфікацією №4.

Оплата товару здійснювалась безготівковим розрахунком платіжним дорученням №14896 від 12.10.2012.

ТОВ «Техпромсоюз» видана податкова накладна №13 від 12.10.2012, будь-яких зауважень щодо оформлення зазначеної податкової накладної контролюючим органом не встановлено та в акті не зазначено.

Отримання товару за договором №711 оформлювалося видатковими накладними: № РН-000187 від 26.10.2012 на суму 58310,98 грн., № РН-000203 від 15.11.2012 на суму 7015,57 грн., № РН-000208 від 20.11.2012 на суму 58644,0 грн., № РН-000210 від 20.11.2012 на суму 10317,02 грн., № РН-000209 від 21.11.2012 на суму 47241,0 грн., № РН-000220 від 29.11.2012 на суму 49098,06 грн., № РН-000236 від 17.12.2012 на суму 3524,99 грн., № РН-000237 від 17.12.2012 на суму 6018,26 грн., № РН-000238 від 17.12.2012 на суму 15475,54 грн., № РН-000239 від 17.12.2012 на суму 15475,54 грн., № РН-000240 від 17.12.2012 на суму 5029,55 грн., № РН-000241 від 17.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000242 від 17.12.2012 на суму 10317,02 грн., № РН-000244 від 18.12.2012 на суму 4814,62 грн., № РН-000245 від 18.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000246 від 18.12.2012 на суму 59588,82 грн., № РН-000255 від 21.12.2012 на суму 64850,50 грн., № РН-000252 від 21.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000251 від 21.12.2012 на суму 1031,70 грн., № РН-000253 від 21.12.2012 на суму 3439,01 грн., № РН-000254 від 21.12.2012 на суму 3748,52 грн., № РН-000278 від 21.12.2012 на суму 9457,27 грн., № РН-000259 від 24.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000260 від 24.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000264 від 26.12.2012 на суму 4599,67 грн., № РН-000262 від 26.12.2012 на суму 2579,26 грн., № РН-000263 від 26.12.2012 на суму 6878,02 грн., № РН-000265 від 27.12.2012 на суму 4775,06 грн., № РН-000276 від 29.12.2012 на суму 15475,54 грн., № РН-000277 від 29.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-0000007 від 02.01.2013 на суму 5158,51 грн., № РН-0000005 від 04.01.2013 на суму 4298,76 грн., № РН-0000001 від 04.01.2013 на суму 4367,54 грн., № РН-0000004 від 04.01.2013 на суму 5175,71 грн., № РН-0000006 від 04.01.2013 на суму 5657,17 грн., № РН-0000010 від 08.01.2013 на суму 2579,26 грн., № РН-0000008 від 08.01.2013 на суму 5055,34 грн., № РН-0000009 від 08.01.2013 на суму 5003,76 грн., № РН-0000022 від 09.01.2013 на суму 5158,51 грн., № РН-0000019 від 18.01.2013 на суму 5158,51 грн., № РН-0000020 від 29.01.2013 на суму 5055,34 грн., № РН-0000041 від 21.02.2013 на суму 6896,93 грн., № РН-0000042 від 22.02.2013 на суму 6933,04 грн., № РН-0000045 від 25.02.2013 на суму 18550,01 грн., № РН-0000046 від 26.02.2013 на суму 9856,20 грн., № РН-0000049 від 04.03.2013 на суму 74652,26 грн., № РН-0000057 від 11.03.2013 на суму 8494,34 грн., № РН-0000058 від 11.03.2013 на суму 9476,18 грн., № РН-0000062 від 14.03.2013 на суму 70804,02 грн., № РН-0000064 від 14.03.2013 на суму 12208,48 грн., № РН-0000065 від 15.03.2013 на суму 11864,58 грн., № РН-0000079 від 29.03.2013 на суму 27008,34 грн., № РН-0000088 від 02.04.2013 на суму 68045,93 грн., які містяться в матеріалах справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що доставка товару Концерну «МТМ» здійснювалась ТОВ «Техпромсоюз», з залученням автотранспортних підприємств, на склади філій Концерну «МТМ», що підтверджується товарно-транспортними накладними №2 від 26.10.2012, №7 від 15.11.2012, №4 від 20.11.2012, №4 від 20.11.2012, №3 від 20.11.2012, №5 від 21.11.2012, №6 від 29.11.2012, №236 від 17.12.2012, №238 від 17.12.2012 №242 від 17.12.2012, №239 від 17.12.2012, №237 від 17.12.2012, №240 від 17.12.2012 №241 від 17.12.2012, №244 від 18.12.2012, №245 від 18.12.2012, №246 від 18.12.2012, №253 від 21.12.2012, №252 від 21.12.2012, №254 від 21.12.2012, №255 від 21.12.2012, №278 від 21.12.2012, №259 від 24.12.2012, №260 від 24.12.2012, №264 від 26.12.2012, №262 від 26.12.2012 , №263 від 26.12.2012, №265 від 27.12.2012, №276 від 29.12.2012, №277 від 29.12.2012, №7 від 02.01.2013, №5 від 04.01.2013, №1 від 04.01.2013, №4 від 04.01.2013, №6 від 04.01.2013, №10 від 08.01.2013, №8 від 08.01.2013, №9 від 08.01.2013, №22 від 09.01.2013, №19 від 18.01.2013, №20 від 29.01.2013, №41 від 21.02.2013, №42 від 22.02.2013, №45 від 25.02.2013, №46 від 26.02.2013, №49 від 04.03.2013, №57 від 11.03.2013, №58 від 11.03.2013, №62 від 14.03.2013, №64 від 14.03.2013, №65 від 15.03.2013, №79 від 29.03.2013, №88 від 02.04.2013.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Техпромсоюз» (Постачальник) та Концерном «МТМ» (Покупець) був укладений договір на постачання товару №2609 від 26.09.2013 (далі за текстом - договір №2609) відповідно до якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість вугільної продукції та брикети з деревини (надалі - Товар) (п.1.1 договору №2609). Кількість Товару, що підлягає постачанню та його ціна зазначається у специфікації до договору (п.п.2.1, 3.1 договору №2609).

Оплата товару здійснювалась безготівковим розрахунком платіжним дорученням №1350 від 26.09.2013 на суму 205200,0 грн.

ТОВ «Техпромсоюз» видана податкова накладна №18 від 26.09.2013, будь-яких зауважень щодо оформлення зазначеної податкової накладної контролюючим органом не встановлено та в акті не зазначено.

Отримання товару за договором №2609 оформлювалося видатковими накладними: № РН-000208 від 11.10.2013 на суму 58105,80 грн., № РН-000216 від 17.10.2013 на суму 70452,0 грн., № РН-000221 від 08.11.2013 на суму 73872,0 грн. Доставка товару позивачу здійснювалась ТОВ «Техпромсоюз» на склади філій Концерну «МТМ», що підтверджується товарно-транспортними накладними №0013560 від 11.10.2013, №0013571 від 17.10.2013, №0013579 від 08.11.2013.

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивачем під час проведення перевірки не надано сертифікати відповідності на товар, поставлений ТОВ «Техпромсоюз», суд зазначає, що надання таких сертифікатів фахівцем, який проводив перевірку, не вимагалось, про що свідчить перелік витребуваних до перевірки документів, копія якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що відсутність сертифікатів відповідності на товар поставлений ТОВ «Техпромсоюз» може свідчити лише про порушення сторонами умов укладеного договору та жодним чином не встановлює факт відсутності реального здійснення господарської операції, за наявності належним чином оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, передбачених чинним законодавством.

Стосовно посилань представника відповідача на акт ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.04.2014, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям - покупцям. ТОВ «Техпромсоюз» здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операції, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, оскільки відсутня реальність вчинення господарських операцій між цим товариством та контрагентами по ланцюгу постачання ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Будкомпані В.І.В.», ТОВ «ЕКО МЕТ», ТОВ «Компромтранс», ТОВ «Е.Г.М.»., суд зазначає наступне.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів підприємства не міститься.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що в товарно-транспортних накладних зазначені неправдиві відомості, оскільки ТОВ «Техпромсоюз», ТОВ «Старт Альянс» та Аквилея, які здійснювати транспортування товару від ТОВ «Техпромсоюз» до позивача, не мають зареєстрованих за ними транспортних засобів, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє автотранспортному підприємству укладати договори з третіми особами для залучення вантажного транспорту для здійснення перевезень. Зазначене питання контролюючим органом не досліджувалось. Крім того, товарно-транспортна накладна не є документом, яка беззастережно свідчить про відсутність/наявність фактичного здійснення господарської операції.

З наданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що у подальшому філіями Концерну «МТМ» Заводського, Шевченківського, Комунарського, Ленінського районів на підставі договорів про закупівлю теплової енергії здійснювався відпуск теплової енергії споживачам, що підтверджується актами приймання-передання теплової енергії.

Відпущена теплова енергія була вироблена із застосуванням вугілля, отриманого від ТОВ «Техпромсоюз» та ТОВ ТД «Грандвест» на підставі вищевказаних договорів, та її вартість увійшла до складу податкових зобов'язань позивача що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість Концерну «МТМ».

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо безпідставності формування валових витрат та незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та витрат за даними операціями є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

До суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Техпромсоюз» та ТОВ ТД «Грандвест» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною зокрема у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту та валових витрат суми коштів по господарських операціях з ТОВ «Техпромсоюз» та ТОВ ТД «Грандвест». Контролюючий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагентів, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за його дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит та витрати підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Щодо оформлення результатів перевірки на оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 (далі - Порядок), результати документальних перевірок платника податків оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4 розділу І Порядку).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень (п.5 розділу І Порядку).

Відповідно до пп.3.14 п.3 розділу ІІ Порядку загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити, зокрема, інформацію про проведений аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків (у разі його здійснення).

При цьому, згідно п.4 розділй ІІ Порядку встановлено, що загальні положення акта (довідки) документальної позапланової перевірки повинні містити дані, передбачені цим пунктом, залежно від питань, що підлягали перевірці.

Таким чином, викладення в акті документальної позапланової перевірки аналізу фінансово-господарської діяльності платника податків не є обов'язковою умовою оформлення акту перевірки, та здійснюється лише в разі, якщо такий аналіз здійснювався.

Отже, посилання позивача на порушення порядку оформлення результатів здійсненої перевірки є необґрунтованим.

Також, з матеріалів справи вбачається, що перевірка проводилась у період з 19.05.2014 по 06.06.2014, акт за її результатами складений 16.06.2014, в той час як податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків даного акту, датовані 04.06.2014.

Суд зазначає, що зі змісту податкових повідомлень-рішень, копії яких наявні в матеріалах справи вбачається, що підставою для їх прийняття стали висновки саме Акту перевірки № 206 від 16.06.2014, суми донарахованих податкових зобов'язань відповідають сумам, встановленим в вищезазначеному Акті перевірки, а відтак суд дійшов висновку що оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично не могли були винесені 04.06.2014.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлені на адресу позивача 04.07.2014, а отже з урахуванням вищевикладеного, суд вважає прийнятними посилання представника відповідача на наявність технічної помилки, а саме: зазначення датою складання 04.06.2014 замість 04.07.2014.

Також, суд зазначає, що невірне зазначення дати складання податкового повідомлення-рішення жодним чином не нівелює підстав його прийняття, та не може свідчити про його неправомірність. Таким чином, посилання позивача на дану обставину, як на підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованим.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Концерну «МТМ» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів №0000144110 та №0000134110 від 04.06.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко