Ухвала

від 04.06.2015 по справі 808/8912/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 808/8912/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року по справі за позовом Концерну " Міські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2014р. №№0000134110,0000144110, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000144110 та №0000134110 від 04.06.2014 р.

Позовні вимоги обгрнутовані незгодою з висновками відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТД "Грандвест" та ТОВ "Техпромсоюз", оскільки такі господарські операції з даними контрагентами реально здійснювались, підтверджені належним чином складеними первинними документами, товари, використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2015р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема скарга обґрунтована неврахування судом першої інстанції інформації податкових органів, а також інформації податкової міліції щодо контрагентів позивача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "ТД Грандвест" (код ЄДРПОУ 38421752) за період лютий 2014 року, та ТОВ "Техпромсоюз" (код ЄДРПОУ 32934681) за період жовтень 2012 року і вересень 2013 року та податку на прибуток у періоді, в якому відображені взаємовідносини із зазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт №206/28-04-41-10/32121458 від 16.06.2014р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 133 558,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2012 року - 68965,00 грн., 2012 рік - 68965,00 грн., 2013 рік - 64593,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 244 300,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2012 року - 152 252, грн., вересень 2013 року - 34 200,00 грн., лютий 2014 року - 57 848,00 грн.

Висновки перевіряючи ґрунтуються на інформацію податкових органів про можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, а саме акти ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.04.2014 та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.03.2014, які свідчать про не реальність вчинення ТОВ ТД "Грандвест" та ТОВ "Техпромсоюз" господарських операцій з контрагентами. На думку відповідача, зазначене також свідчить про нереальність господарських операцій даних підприємств з позивачем, а отже позивач неправомірно формував валові витрати та податковий кредит на підставі документів, виписаних від імені ТОВ ТД "Грандвест" та ТОВ "Техпромсоюз".

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000134110 від 04.06.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 366 450,00 грн., в т.ч. за основним платежем 244 300,00 грн. та 122 150,00 грн. - штрафні санкції; №0000144110 від 04.06.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 200 337,00 грн., в т.ч. за основним платежем 133 558,00 грн. та 66 779,00 грн. - штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Порядок формування податкового кредиту регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що 24.01.2014 між позивачем та ТОВ ТД "Грандвест" укладено договір на постачання товару №64, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ ТД "Грандвест" зобов'язується передати у власність покупцю - Концерну "МТМ" вугілля, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість - (вугілля). Згідно умовам договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотерс 2010) на ст. Запоріжжя-вантажне. Також було укладено додаткову угодою №1 від 27.01.2014 до договору від 24.01.2014 №64, внесено зміни до п.5.3 та зазначено, що: "поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) на ст. Запоріжжя-вантажне. Відправник за договором: ПП "Торез-Контракт", код ЄДРПОУ 33128014, адреса: Донецька область, м. Торез, вул. Бастіонна, буд.2 кв.1. Приймання-передача товару здійснюється за видатковою накладною та актом приймання-передачі" (а.с. 91, т.8).

Відповідно до специфікації №1 до договору №64 від 24.01.2014 позивач придбавав у ТОВ ТД "Грандвест" товар - вугілля АС, вугілля АО та вугілля Г (а.с. 90, т.8).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактуру №202 від 02.02.2014 (а.с. 92, т.8), видаткову накладну №202 від 02.02.2014 (а.с. 94, т.8), акт приймання-передачі №202 від 02.02.2014 (а.с. 95, т.8), податкову накладну (а.с. 98, т.8).

Отримання товару підтверджується наданим до матеріалів справи журналом реєстрації довіреностей (а.с. 96-97, 124-125 т.8).

Оплати за поставлений ТОВ ТД "Грандвест" товар, підтверджується платіжним дорученням №2482 від 14.02.2014 (а.с. 93, т.8).

Відповідно матеріалам справи, транспортування товару здійснювалось власними залізничними вагонами Концерну "МТМ", що підтверджується договорами про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами на під'їзних коліях (а.с. 105-116, т.8), залізничними накладними (а.с. 99-103, т.8), відомостями оплати за користування вагонами, накопичувальними картками (а.с. 119-123, т.8). Транспортування товару здійснювалось зі станції Запоріжжя-вантажне, власними вантажними автомобілями Концерну "МТМ", що підтверджується службовою запискою, розпорядженнями на залученням автомобілів, подорожніми листами (а.с. 127-167, т.8).

Також між ТОВ "Техпромсоюз" (Постачальник) та Концерном "МТМ" (Покупець) укладено договір на постачання товару №711 від 05.10.2012 - вугільної продукції та брикети з деревини. Кількість Товару, що підлягає постачанню та його ціна зазначається у специфікації до договору (п.п.2.1, 3.1 договору №711). До договору №711 укладалися додаткові угоди зі специфікаціями: додаткова угода №1 від 26.12.2012 зі специфікацією №2, додаткова угода №2 від 14.01.2013 р. зі специфікацією №3, додаткова угода №3 від 15.01.2013 зі специфікацією №4.

Оплата товару здійснювалась безготівковим розрахунком платіжним дорученням №14896 від 12.10.2012.

Факт виконання договору підтверджується податковою накладною №13 від 12.10.2012; видатковими накладними: № РН-000187 від 26.10.2012 на суму 58310,98 грн., № РН-000203 від 15.11.2012 на суму 7015,57 грн., № РН-000208 від 20.11.2012 на суму 58644,0 грн., № РН-000210 від 20.11.2012 на суму 10317,02 грн., № РН-000209 від 21.11.2012 на суму 47241,0 грн., № РН-000220 від 29.11.2012 на суму 49098,06 грн., № РН-000236 від 17.12.2012 на суму 3524,99 грн., № РН-000237 від 17.12.2012 на суму 6018,26 грн., № РН-000238 від 17.12.2012 на суму 15475,54 грн., № РН-000239 від 17.12.2012 на суму 15475,54 грн., № РН-000240 від 17.12.2012 на суму 5029,55 грн., № РН-000241 від 17.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000242 від 17.12.2012 на суму 10317,02 грн., № РН-000244 від 18.12.2012 на суму 4814,62 грн., № РН-000245 від 18.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000246 від 18.12.2012 на суму 59588,82 грн., № РН-000255 від 21.12.2012 на суму 64850,50 грн., № РН-000252 від 21.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000251 від 21.12.2012 на суму 1031,70 грн., № РН-000253 від 21.12.2012 на суму 3439,01 грн., № РН-000254 від 21.12.2012 на суму 3748,52 грн., № РН-000278 від 21.12.2012 на суму 9457,27 грн., № РН-000259 від 24.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000260 від 24.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-000264 від 26.12.2012 на суму 4599,67 грн., № РН-000262 від 26.12.2012 на суму 2579,26 грн., № РН-000263 від 26.12.2012 на суму 6878,02 грн., № РН-000265 від 27.12.2012 на суму 4775,06 грн., № РН-000276 від 29.12.2012 на суму 15475,54 грн., № РН-000277 від 29.12.2012 на суму 5158,51 грн., № РН-0000007 від 02.01.2013 на суму 5158,51 грн., № РН-0000005 від 04.01.2013 на суму 4298,76 грн., № РН-0000001 від 04.01.2013 на суму 4367,54 грн., № РН-0000004 від 04.01.2013 на суму 5175,71 грн., № РН-0000006 від 04.01.2013 на суму 5657,17 грн., № РН-0000010 від 08.01.2013 на суму 2579,26 грн., № РН-0000008 від 08.01.2013 на суму 5055,34 грн., № РН-0000009 від 08.01.2013 на суму 5003,76 грн., № РН-0000022 від 09.01.2013 на суму 5158,51 грн., № РН-0000019 від 18.01.2013 на суму 5158,51 грн., № РН-0000020 від 29.01.2013 на суму 5055,34 грн., № РН-0000041 від 21.02.2013 на суму 6896,93 грн., № РН-0000042 від 22.02.2013 на суму 6933,04 грн., № РН-0000045 від 25.02.2013 на суму 18550,01 грн., № РН-0000046 від 26.02.2013 на суму 9856,20 грн., № РН-0000049 від 04.03.2013 на суму 74652,26 грн., № РН-0000057 від 11.03.2013 на суму 8494,34 грн., № РН-0000058 від 11.03.2013 на суму 9476,18 грн., № РН-0000062 від 14.03.2013 на суму 70804,02 грн., № РН-0000064 від 14.03.2013 на суму 12208,48 грн., № РН-0000065 від 15.03.2013 на суму 11864,58 грн., № РН-0000079 від 29.03.2013 на суму 27008,34 грн., № РН-0000088 від 02.04.2013 на суму 68045,93 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Доставка товару здійснювалась із залученням автотранспортних підприємств, на склади філій Концерну "МТМ", що підтверджується товарно-транспортними накладними №2 від 26.10.2012, №7 від 15.11.2012, №4 від 20.11.2012, №4 від 20.11.2012, №3 від 20.11.2012, №5 від 21.11.2012, №6 від 29.11.2012, №236 від 17.12.2012, №238 від 17.12.2012 №242 від 17.12.2012, №239 від 17.12.2012, №237 від 17.12.2012, №240 від 17.12.2012 №241 від 17.12.2012, №244 від 18.12.2012, №245 від 18.12.2012, №246 від 18.12.2012, №253 від 21.12.2012, №252 від 21.12.2012, №254 від 21.12.2012, №255 від 21.12.2012, №278 від 21.12.2012, №259 від 24.12.2012, №260 від 24.12.2012, №264 від 26.12.2012, №262 від 26.12.2012 , №263 від 26.12.2012, №265 від 27.12.2012, №276 від 29.12.2012, №277 від 29.12.2012, №7 від 02.01.2013, №5 від 04.01.2013, №1 від 04.01.2013, №4 від 04.01.2013, №6 від 04.01.2013, №10 від 08.01.2013, №8 від 08.01.2013, №9 від 08.01.2013, №22 від 09.01.2013, №19 від 18.01.2013, №20 від 29.01.2013, №41 від 21.02.2013, №42 від 22.02.2013, №45 від 25.02.2013, №46 від 26.02.2013, №49 від 04.03.2013, №57 від 11.03.2013, №58 від 11.03.2013, №62 від 14.03.2013, №64 від 14.03.2013, №65 від 15.03.2013, №79 від 29.03.2013, №88 від 02.04.2013.

Також між ТОВ "Техпромсоюз" (Постачальник) та Концерном "МТМ" (Покупець) був укладений договір на постачання товару №2609 від 26.09.2013 - вугільної продукції та брикети з деревин. Кількість Товару, що підлягає постачанню та його ціна зазначається у специфікації до договору (п.п.2.1, 3.1 договору №2609).

Оплата товару здійснювалась безготівковим розрахунком платіжним дорученням №1350 від 26.09.2013 на суму 205200,0 грн.

На виконання договору також надані податкова накладна №18 від 26.09.2013; видаткові накладні: № РН-000208 від 11.10.2013 на суму 58105,80 грн., № РН-000216 від 17.10.2013 на суму 70452,0 грн., № РН-000221 від 08.11.2013 на суму 73872,0 грн. Доставка товару позивачу здійснювалась ТОВ "Техпромсоюз" на склади філій Концерну "МТМ", що підтверджується товарно-транспортними накладними №0013560 від 11.10.2013, №0013571 від 17.10.2013, №0013579 від 08.11.2013.

Придбаний товар використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується укладеними договорами на продаж теплової енергії.

Слід зазначити, що у акті перевірки податковим органом зроблено висновки про нереальність господарських відносин контрагента позивача з підстав отриманої інформації щодо контрагентів позивача, проте судом встановлено щодо розбіжностей показників податкової декларації ТОВ ТД "Грандвест", відповідно матеріалам справи в наявності судове рішення яким позов вказаного товариства задоволено, щодо посилання на інформацію податкової міліції, слід зазначити, що відповідач не наводить в рамках якої кримінальної справи такі відібрані, а також представник відповідача зазначив, що невідомо результатів такої кримінальної справи.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з вказаними контрагентами.

З приводу відсутності у позивача на час перевірки певних документів, позивач зазначив, що такі були вилучені під час проведення обшуку та надані суду.

Таким чином, встановивши обставини справи, як свідчать про факт придбання товарів, оплату вартості товарів, у тому числі сплату ПДВ у їх вартості, оприбуткування товарів, використання їх у своїй господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, а відповідно і про безпідставність доводів відповідача щодо завищення витрат та податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року по справі за позовом Концерну " Міські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2014р. №№0000134110,0000144110 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 08 червня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак