Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/29252/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/29252/14 За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

до Підприємства Укоопспілки «Хутросировинна База»

про стягнення 26 563 914,46 грн.

За зустрічним позовом Підприємства Укоопспілки «Хутросировинна База»

до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

про визнання недійсним договору, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гуцул А.Д. (представник за довіреністю №10/00-23 від 21.01.2015р.);

від відповідача за первісним позовом (за зустрічним позовом): Вєльц Д.О. (представник за довіреністю від 12.02.2015р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (надалі також - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Підприємства Укоопспілки «Хутросировинна База» (надалі також - відповідач за первісним позовом) 26 563 914,46 грн. на підставі Договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р.

Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що позичальник - Підприємство Укоопспілки «Броварський завод торговельного машинобудування» за Кредитним договором №6-0062/13/11-NLL від 23.10.2013р. не виконує перед позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань і не сплачує тіло кредиту та відсотки по кредиту, а відповідач за первісним позовом є поручителем за зобов'язаннями позичальника згідно Договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р., у зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом суму простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 21 633 000,00 грн., суму простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 3 485 169,78 грн., суму пені за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 1 181 974,88 грн. та суму пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 263 669,80 грн., що в загальному підрахунку становить 26 563 814 ,46 грн.

Як встановлюється резолютивною частиною позовної заяви позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 26 563 914 ,46 грн., що суперечить наданому до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявний в матеріалах справи розрахунок суми позовних вимог, яким до стягнення з відповідача за первісним позовом заявлено суму боргу в розмірі 26 563 814 ,46, судом приймаються до розгляду позовні вимоги саме на зазначену суму.

Відповідачем за первісним позовом надано до матеріалів справи письмовій відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначив, що відповідно до наданої АТ «Банк Форум» копії договору поруки він підписаний директором, про жодний протокол Зборів засновників ПАТ «Банк Форум» не згадував, у ПУ «Хутросировинна база» відсутні відомості про надання майнової поруки, проведення зборів засновників з даного питання та підписання відповідного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справі присвоєно №910/29252/14 та призначено до розгляду на 10.02.2015р.

10.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (надалі також - відповідач за зустрічним позовом) про визнання Договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р. недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір поруки зі сторони ПУ «Хутросировинна база» був підписаний Берсеневим Д.П., який діяв на підставі Статуту, однак 13.02.2014р. Берсенева Д.П. було звільнено з посади директора та передано справи новому директору Тризно О.В., а відповідно до даних Акту приймання-передачі справ при зміні керівника ПУ «Хутросировинна база» від 13.02.2014р. в ньому відсутні документи щодо надання поруки ПАТ «Банк Форум», у зв'язку з чим відповідач за зустрічним позовом вважає, що він не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття договору поруки до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015р. зустрічну позовну заяву Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" (надалі також - позивач за зустрічним позовом) прийнято для спільного розгляду з первісною позовною заявою в справі №910/29252/14.

Відповідачем за зустрічним позовом надано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що директор ПУ «Хутросировинна база» був уповноважений на підписання договору поруки у відповідності до п. 7.4.7. Статуту.

В судовому засіданні 10.02.2015р. розгляд справи було відкладено до 17.02.2015р.

В судовому засіданні 17.02.2015р. в справі було оголошено перерву до 24.02.2015р. Окрім того, в зазначеному засіданні було зобов'язано відповідача за первісним позовом надати докази на підтвердження звернення до правоохоронних органів щодо шахрайських дій керівника підприємства під час підписання Договору поруки, а у випадку відсутності відповідного звернення - докази на підтвердження проведення службової перевірки на підприємстві.

Наданими 24.02.2015р. письмовими поясненнями відповідач за первісним позовом повідомив суду, що до правоохоронних органів підприємство не зверталось. Також в поясненнях зазначено, що 23.12.2014р. ПАТ «Банк Форум» звернувся до Генеральної прокуратури України з повідомленням про вчинення ПУ «Хутросировинна база» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України. У зв'язку з чим новим директором ПУ «Хутросировинна база» Тризно О.В. було надано відповідні пояснення Броварському МВ ГУМВС України в Київській області та Голосіївському РУ ГУ МВС України в м. Києві. За результатами перевірки повідомлення ПАТ «Банк Форум» про вчинення кримінального правопорушення у ПУ «Хутросировинна база» відсутні відомості, щодо виявлення у діях посадових осіб ПУ «Хутросировинна база» ознак злочину передбачених Кримінальним кодексом України.

В судовому засіданні 24.02.2015р. в справі №910/29252/14 було оголошено перерву до 17.03.2015р.

В судовому засіданні 17 березня 2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013р. між позивачем (кредитор за Кредитним договором) та Підприємством Укоопспілки «Броварський завод торговельного машинобудування» (позичальник за Кредитним договором) був укладений Кредитний договір №6-0062/13/11-NL (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор, на умовах, визначених цим Договором, відкриває невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) окремими частинами (надалі - Вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим Договором (п. 1.2.) граничної суми коштів (надалі - Кредитний ліміт), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за Кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим Договором.

Максимальна заборгованість позичальника за цим Договором (загальна сума всіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 22 000 000,00 грн. (п. 1.2. Кредитного договору).

Пунктом 1.4. Кредитного договору встановлено, що кінцевий термін, до настання якого (включно)має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 21 жовтня 2016 року.

Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено надання кредиту/вибірок виключно протягом періоду доступності та в межах суми вільного (невикористаного) залишку Кредитного ліміту відповідно до умов цього Договору за викладеним в Кредитному договорі графіку.

Кредит надається шляхом перерахування кредитором коштів з відповідного (-их) внутрішньобанківського (-их) позичкового (-их) рахунку (-ів) на відкритий у кредитора поточний рахунок позичальника №26003300263320, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки, зразок якої наведений в Додатку №1 до Договору. (п. 2.3.1. Кредитного договору).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього Договору в розмірі 21% річних. (п. 3.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору у разі надання кредиту в період з 1-го по 25-те число поточного місяця включно проценти за користування кредитом нараховуються кредитором за період від дати надання кредиту по 25-те число поточного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно.

Як встановлено п. 7.1.1. Кредитного договору, вважаться випадком порушення зобов'язань коли позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за цим Договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості за Кредитом у відповідності до п.п. 1.4., 1.5., 2.5. цього Договору, або не сплатив проценти та/або комісії у встановлені в Договорі строки/терміни, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував збитки тощо) та/або порушив свої зобов'язання за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також будь-яка юридична чи фізична особа, що виступає поручителем позичальника згідно з п.п. 1.6.1. п. 1.6. цього Договору, порушила будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за будь-яким договором фінансування, що укладений або буде укладений нею з кредитором.

При настанні випадку порушення зобов'язань кредитор, зокрема, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та-або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 7 робочих днів від дати відправлення кредитором відповідного письмового повідомлення. (п. 7.2.1. Кредитного договору).

Додатковим договором №1 від 17.12.2013р. до Кредитного договору сторони домовились, що відповідно до п. 1.6. Кредитного договору в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором кредитор укладає договір поруки з ПФ «Анадон», ПУ «броварський ПМК» та Підприємством Укоопспілки «Хутросировинна база».

На виконання вимог Кредитного договору та заявок позичальника (копії в справі) позивачем за первісним позовом було видано кредитних коштів на суму 22 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в справі належним чином засвідченими копіями меморіальних ордерів, а саме: №495492 від 25.10.2013р. на суму 10 000 000,00 грн. та №624532 від 30.10.2013р. на суму 12 000 000,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи позичальником в рахунок погашення суми тіла кредиту перераховано на рахунок ПАТ «Банк Форум» 367 000,00 грн., а в рахунок сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами перераховано 1 534 319,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку ПАТ «Банк Форум».

Як зазначалось вище, в рахунок забезпечення виконання позичальником свого зобов'язання за Кредитним договором ПАТ «Банк Форум» (кредитор за Договором поруки) було укладено з ПУ «Хутросировинна база» (поручитель за Договором поруки) Договір поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р. (надалі також - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за належне та своєчасне виконання позичальником (ПУ «Броварський завод торговельного машинобудування» - боржник) у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором. Відповідальність у збільшеному обсязі поручитель приймає на себе в повному обсязі та на умовах солідарності з боржником. У разі порушення боржником забезпечених порукою згідно з Договором зобов'язань за Кредитним договором поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні божники, а кредитор має право звернутись з вимогою про повне або часткове виконання будь-якого із забезпечених порукою зобов'язань як до боржника та поручителя разом, так і до будь-кого з них окремо.

Позичальником суму кредиту в розмірі 21 633 000,00 грн. та нараховані проценти 3 485 169,78 грн. відповідно до умов Кредитного договору позивачу за первісним позовом сплачено не було.

У зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості позичальника за Кредитним договором у відповідності до положень Договору поруки.

Зустрічні позовні вимоги Підприємства Укоопспілки «Хутросировинна база» обґрунтовані тим, що Договір поруки зі сторони ПУ «Хутросировинна база» був підписаний Берсеневим Д.П., який діяв на підставі Статуту, однак 13.02.2014р. Берсенева Д.П. було звільнено з посади директора та передано справи новому директору Тризно О.В., а відповідно до даних Акту приймання-передачі справ при зміні керівника ПУ «Хутросировинна база» від 13.02.2014р. в ньому відсутні документи щодо надання поруки ПАТ «Банк Форум», у зв'язку з чим відповідач за зустрічним позовом вважає, що він не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття договору поруки до виконання. Окрім того, Статутом підприємства обмежено повноваження директора щодо підписання договорів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає про обґрунтованість первісних позовних вимог та відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в даній справі з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини другої статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач передав позичальнику кредитні кошти, як зазначалось вище, що підтверджується заявами на отримання вибірки від 23.10.2013р. на суму 10 000 000,00 грн. та від 24.10.2013р. на суму 12 000 000,00 грн., а також меморіальними ордерами №495492 від 25.10.2013р. та №624 532 від 30.10.2013р. на відповідні суми.

В період з 31.10.2013р. по 02.12.2014р. ПУ «Броварський завод торговельного машинобудування» перераховано ПАТ «Банк Форум» 1 901 319,83 грн., з яких: 367 000,00 грн. - сума, направлена на погашення заборгованості за кредитом; 1 534 319,83 грн. - сума, направлена на погашення процентів за користування кредитними коштами.

Починаючи з березня 2014 року позичальник порушував умови Кредитного договору щодо сплати суми кредиту та нарахованих процентів.

Станом на 02.12.2014р. прострочена заборгованість перед ПАТ «Банк Форум» за основною сумою кредиту за Кредитним договором становить 21 633 000,00 грн. та зі сплати процентів - 3 485 169,78 грн.

Позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом вимогу від 05.09.2014р. №6713/3.2 про дострокове виконання зобов'язань щодо повного погашення кредиту та сплати процентів відповідно до пункту 7.1.1 та пункту 7.2.1. Кредитного договору. Вказаний лист був отриманий 15.09.2014р., що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100120120284.

Відповідач за первісним позовом відповіді на зазначену вимогу не надав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Частиною першою статті 111 28 ГПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина друга статті 111 28 ГПК України).

Так, у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 № 6-106цс14 було висловлено таку правову позицію:

- за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя;

- у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково;

- за умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Банк скористався правом дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором та пред'явив вимогу (від 05.09.2014р. №6713/3.2).

Оскільки зобов'язання за Кредитним договором забезпечено порукою за Договором поруки, то позивач надіслав вимогу (від 05.09.2014р. №6713/3.2) щодо дострокового погашення заборгованості ПУ «Броварський завод торговельного машинобудування», яке є поручителем та солідарно відповідає за невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заборгованості зі сплати суми кредиту в сумі 21 633 000,00 грн. та процентів за користуванням кредитом у сумі 3 485 169,78 грн., Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок правильний та зазначена сума підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Позивачем за первісним позовом також заявлено до стягнення з ПУ «Хутросировинна база» суми пені за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 1 181 974,88 грн. та суми пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 263 669,80 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2. Кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього Договору.

Також, згідно з п. 2.1. Договору поруки, за цим Договором порука забезпечує в повному обсязі виконання всіх платіжних зобов'язань боржника за Кредитним договором, зокрема, сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної Кредитним договором.

На підставі пункту 8.2. Кредитного договору, п. 2.1. Договору поруки та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем за первісним позовом нараховано пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 21 633 000,00 грн. та за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 3 485 169,78 грн., Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок обґрунтований ат здійснений у відповідності до вимог законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання Договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р. недійсним з підстав того, що він зі сторони ПУ «Хутросировинна база» був підписаний Берсеневим Д.П., який діяв на підставі Статуту, однак 13.02.2014р. Берсенева Д.П. було звільнено з посади директора та передано справи новому директору Тризно О.В., а відповідно до даних Акту приймання-передачі справ при зміні керівника ПУ «Хутросировинна база» від 13.02.2014р. в ньому відсутні документи щодо надання поруки ПАТ «Банк Форум», у зв'язку з чим відповідач за зустрічним позовом вважає, що він не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття договору поруки до виконання, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

В даному випадку, слід відзначити, що положеннями ст. 16 ЦК України передбачено такі способи захисту, як визнання правочину недійсним, приписами ст. 20 ГК України передбачено можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом виникли правовідносини на підставі Кредитного договору та Договору поруки, зокрема оспорюваного Договору поруки.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, згідно частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Під зазначеною компетенцією розуміється сукупність прав та обов'язків, які має суб'єкт господарювання чи інший учасник господарських відносин. Поняття господарської компетенції можна розглядати як синонім поняттю господарської правосуб'єктності, яка має спеціальний господарський характер. Зміст вказаної компетенції (спеціальної правосуб'єктності) конкретного учасника господарських відносин складають його права та обов'язки, встановлені законодавством та установчими документами (статутом, засновницьким договором, положенням). Якщо суб'єкт господарювання вступив у зобов'язальне правовідношення і при цьому вийшов за межі своїх цілей і завдань, встановлених законодавством чи установчими документами, то таке зобов'язання може бути визнано недійсним.

Як наголошено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків щодо оспорюваного Договору.

Як встановлюється матеріалами справи, а саме Протоколом зборів учасників ПУ «Хутросировинна база» №2 від 25.10.2013р. (Товариство з обмежено відповідальністю «Схід-Інвест Україна» володіє 100% статутного капіталу ПУ «Хутросировинна база»), пунктом 2 якого прийнято рішення про надання поруки за зобов'язаннями ПУ «Броварський завод торговельного машинобудування» перед ПАТ «Банк Форум».

Однак, позивач за зустрічним позовом посилаючись на п. 7.4.7. Статуту підприємства (нова редакція) в зустрічній позовній заяві зазначив, що до виключної компетенції Зборів Учасників Підприємства віднесено прийняття рішення про передачу майна підприємства в заставу, надання підприємством поруки, майнової поруки по кредитам, позикам інших юридичних\фізичних осіб, тобто директору таких повноважень не надано.

Окрім того, відповідно до статуту одноособового учасника та власника ПУ «Хутросировинна база» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Інвест Україна», директор ТОВ «Схід-Інвест Україна» наділений лише правом призначати на посади керівників дочірніх підприємств. Позивач за зустрічним позовом при цьому посилався на п. 5.7. Статуту.

На думку ПУ «Хутросировинна база» надання повноважень директору ТОВ «Схід-Інвест Україна» на участь у зборах засновників ПУ «Хутросировинна база» належить до компетенції загальних зборів засновників ТОВ «Схід-Інвест Україна».

В силу приписів частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, не повинна перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статтею 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (стаття 159 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.7. Статуту ТОВ «Схід-Інвест Україна» встановлено, що директор виконує всі функції, що не суперечать чинному законодавству та умовам цього статуту.

В той же час пунктом 5.3. згаданого Статуту визначено перелік повноважень, що відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства, і до зазначеного переліку не включено пункту про надання згоди на участь директора у зборах учасників ПУ «Хутросировинна база».

Таким чином, з урахуванням викладеного, надання згоди загальних зборів учасників ТОВ «Схід-Інвест Україна» на участь Берсенева Д.П. (директора станом на момент укладення Договору поруки) у загальних зборах ПУ «Хутросировинна база» не вимагається відповідно до умов Статуту.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, звертаючись до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору недійсним, не свідчать про наявність підстав та умов для визнання укладеного між сторонами договору недійсним, оскільки є надуманими та не узгоджуються з матеріалами справи.

На час укладення спірного договору директор Берсенев Д.П. здійснював свою діяльність на підставі Статуту та мав відповідні повноваження, а отже доводи позивача за зустрічним позовом, покладені в основу заявлених зустрічних позовних вимог, слід визнати необґрунтованими.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, первісні позовні вимоги в справі №910/29252/14 про стягнення з ПУ «Хутросировинна база» суми простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 21 633 000,00 грн., суми простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 3 485 169,78 грн., суми пені за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 1 181 974,88 грн. та суми пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 263 669,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги, з підстав викладених вище, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» - Соловйова Н.А., призначену рішенням директора-розпорядника Пасічника В.В. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014р. №49 "Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію».

Враховуючи наведені норми, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір в доход Державного бюджету України в розмірі 73 080,00 грн.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Підприємства Укоопспілки «Хутросировинна База» (код ЄДРПОУ 01781844, адреса: 01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 3 А) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573, адреса: 02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, 7) заборгованість по кредиту в розмірі 21 633 000,00 грн. (двадцять один мільйонів шістсот тридцять три тисячі гривень 00 копійок), заборгованість по відсоткам в розмірі 3 485 169,78 грн. (три мільйони чотириста вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 78 копійок), пеню по кредиту в розмірі 1 181 974,88 грн. (один мільйон сто вісімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят чотири гривни 88 копійок), пеню по відсоткам в розмірі 263 669,80 грн. (двісті шістдесят три тисячі шістсот шістдесят дев'ять гривень 80 копійок).

3. Стягнути з Підприємства Укоопспілки «Хутросировинна База» (код ЄДРПОУ 01781844, адреса: 01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 3 А) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.2015р.

Суддя С.М. Морозов