Постанова

від 24.06.2015 по справі 910/29252/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/29252/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зубець Л.П.

Тищенко О.В.

секретар Сотнікова І.О.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Щербина О.Ю. (представник за довіреністю)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Харченко М.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р.

у справі №910/29252/14 (суддя Морозов С.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Підприємство Укоопспілки "Броварський завод торговельного машинобудування"

про стягнення 26563914,46 грн.

за зустрічним позовом Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" 26563914,46 грн. на підставі Договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р.

Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що позичальник - Підприємство Укоопспілки "Броварський завод торговельного машинобудування" за Кредитним договором №6-0062/13/11-NLL від 23.10.2013р. не виконує перед позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань і не сплачує тіло кредиту та відсотки по кредиту, а відповідач за первісним позовом є поручителем за зобов'язаннями позичальника згідно Договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р., у зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості. Також позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом суми простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 21633000,00 грн., суми простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 3485169,78 грн., суми пені за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 1181974,88 грн. та суми пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 263669,80 грн., що в загальному підрахунку становить 26563814,46 грн.

10.02.2015р. від Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання Договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013р. недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір поруки зі сторони ПУ "Хутросировинна база" був підписаний Берсеневим Д.П., який діяв на підставі Статуту, однак 13.02.2014р. Берсенева Д.П. було звільнено з посади директора та передано справи новому директору Тризно О.В., а відповідно до даних Акту приймання-передачі справ при зміні керівника ПУ "Хутросировинна база" від 13.02.2014р. в ньому відсутні документи щодо надання поруки ПАТ "Банк Форум", у зв'язку з чим відповідач за зустрічним позовом вважає, що він не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття договору поруки до виконання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29252/14 первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованість по кредиту в розмірі 21633000,00 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 3485169,78 грн., пеню по кредиту в розмірі 1181974,88 грн., пеню по відсоткам в розмірі 263669,80 грн. Стягнуто з Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73080,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Підприємство Укоопспілки "Хутросировинна База" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29252/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що суд належним чином не дослідив ані протокол зборів засновників ПУ "Хутросировинна База", ані підписаний сторонами договір поруки, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував норми ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іонніковій І.А., суддів Зубець Л.П., Марюк А.І.) від 14.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29252/14 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іонніковій І.А., суддів Зубець Л.П., Тищенко О.В.) від 28.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29252/14 до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іонніковій І.А., суддів Зубець Л.П., Тищенко О.В.) від 28.04.2015 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Підприємство Укоопспілки "Броварський завод торговельного машинобудування"; розгляд справи №910/29252/14 відкладено на 27.05.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іонніковій І.А., суддів Зубець Л.П., Тищенко О.В.) від 27.05.2015 р. розгляд справи №910/29252/14 відкладено на 27.05.2015 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника третьої особи.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав клопотання про витребування додаткових доказів, а саме: витребування у позивача за первісним позовом оригінал протоколу зборів засновників ПУ "Хутросировинна База", яким було прийнято рішення надати майнову поруку та уповноважено директора на підписання договору поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013 р. та оригінал Протоколу зборів засновників ТОВ "Схід-Інвест Україна" про надання повноважень директору на участь у зборах засновників ПУ "Хутросировинна База" з питань укладання майнової поруки та клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання про належність/неналежність підпису Тризно О.В. на протоколі зборів учасників ПУ "Хутросировинна База".

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечував проти вказаних клопотань.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи те, що представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не надав обґрунтованих доводів неможливості звернення з вказаним клопотаннями до суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє вказані клопотання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29252/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29252/14 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.10.2013р. між позивачем, як кредитором, та Підприємством Укоопспілки "Броварський завод торговельного машинобудування", як позичальником, був укладений Кредитний договір №6-0062/13/11-NL (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор, на умовах, визначених цим Договором, відкриває невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) окремими частинами (надалі - Вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим Договором (п. 1.2.) граничної суми коштів (надалі - Кредитний ліміт), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за Кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим Договором.

Максимальна заборгованість позичальника за цим Договором (загальна сума всіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 22000000,00 грн. (п. 1.2. Кредитного договору).

Згідно із п. 1.4. Кредитного договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 21 жовтня 2016 року.

Виходячи зі змісту п. 1.5. Кредитного договору, надання кредиту/вибірок здійснюється виключно протягом періоду доступності та в межах суми вільного (невикористаного) залишку Кредитного ліміту відповідно до умов цього Договору за викладеним в Кредитному договорі графіку.

Кредит надається шляхом перерахування кредитором коштів з відповідного (-их) внутрішньобанківського (-их) позичкового (-их) рахунку (-ів) на відкритий у кредитора поточний рахунок позичальника №26003300263320, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки, зразок якої наведений в Додатку №1 до Договору. (п. 2.3.1. Кредитного договору).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього Договору в розмірі 21% річних. (п. 3.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору, у разі надання кредиту в період з 1-го по 25-те число поточного місяця включно проценти за користування кредитом нараховуються кредитором за період від дати надання кредиту по 25-те число поточного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно.

Як встановлено п. 7.1.1. Кредитного договору, вважаться випадком порушення зобов'язань коли позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за цим Договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості за Кредитом у відповідності до п.п. 1.4., 1.5., 2.5. цього Договору, або не сплатив проценти та/або комісії у встановлені в Договорі строки/терміни, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував збитки тощо) та/або порушив свої зобов'язання за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також будь-яка юридична чи фізична особа, що виступає поручителем позичальника згідно з п.п. 1.6.1. п. 1.6. цього Договору, порушила будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за будь-яким договором фінансування, що укладений або буде укладений нею з кредитором.

Відповідно до 7.2.1. Кредитного договору, при настанні випадку порушення зобов'язань кредитор, зокрема, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та-або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 7 робочих днів від дати відправлення кредитором відповідного письмового повідомлення.

Додатковим договором №1 від 17.12.2013р. до Кредитного договору сторони домовились, що відповідно до п. 1.6. Кредитного договору в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором кредитор укладає договір поруки з ПФ "Анадон", ПУ "Броварський ПМК" та Підприємством Укоопспілки "Хутросировинна база".

17.12.2013р. між ПАТ "Банк Форум", як кредитором за Договором поруки, та ПУ "Хутросировинна база", поручителем за Договором поруки, було укладено з Договір поруки №3-0440/13/11-Р (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за належне та своєчасне виконання позичальником (ПУ "Броварський завод торговельного машинобудування" - боржник) у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором. Відповідальність у збільшеному обсязі поручитель приймає на себе в повному обсязі та на умовах солідарності з боржником. У разі порушення боржником забезпечених порукою згідно з Договором зобов'язань за Кредитним договором поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні божники, а кредитор має право звернутись з вимогою про повне або часткове виконання будь-якого із забезпечених порукою зобов'язань як до боржника та поручителя разом, так і до будь-кого з них окремо.

Колегією суддів встановлено, що на виконання вимог Кредитного договору та заявок позичальника позивачем за первісним позовом було видано кредитних коштів на суму 22000000,00 грн., що підтверджується наявними в справі належним чином засвідченими копіями меморіальних ордерів, а саме: №495492 від 25.10.2013р. на суму 10000000,00 грн. та №624532 від 30.10.2013р. на суму 12000000,00 грн.

Позичальником в рахунок погашення суми тіла кредиту перераховано на рахунок ПАТ "Банк Форум" 367000,00 грн., а в рахунок сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами перераховано 1534319,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку ПАТ "Банк Форум".

Позивач за первісним позовом вказує на те, що ним було виконано свої зобов'язання передбачені умовами Кредитного договору, тоді як позичальником суму кредиту в розмірі 21633000,00 грн. та нараховані проценти 3485169,78 грн. відповідно до умов Кредитного договору позивачу за первісним позовом сплачено не було, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості позичальника за Кредитним договором у відповідності до положень Договору поруки.

В свою чергу, Підприємство Укоопспілки "Хутросировинна база" подало зустрічний позов, в якому просить визнати недійсним Договір поруки №3-0440/13/11-Р від 17.12.2013 р., посилаючись на те, що Договір поруки зі сторони ПУ "Хутросировинна база" був підписаний Берсеневим Д.П., який діяв на підставі Статуту, однак 13.02.2014р. Берсенева Д.П. було звільнено з посади директора та передано справи новому директору Тризно О.В., а відповідно до даних Акту приймання-передачі справ при зміні керівника ПУ "Хутросировинна база" від 13.02.2014р. в ньому відсутні документи щодо надання поруки ПАТ "Банк Форум", у зв'язку з чим відповідач за зустрічним позовом вважає, що він не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття договору поруки до виконання. Також позивач за зустрічним позовом вказує на те, що Статутом підприємства обмежено повноваження директора щодо підписання договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом виникли правовідносини на підставі Кредитного договору та Договору поруки, зокрема оспорюваного Договору поруки.

Виходячи зі змісту статей 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Під зазначеною компетенцією розуміється сукупність прав та обов'язків, які має суб'єкт господарювання чи інший учасник господарських відносин. Поняття господарської компетенції можна розглядати як синонім поняттю господарської правосуб'єктності, яка має спеціальний господарський характер. Зміст вказаної компетенції (спеціальної правосуб'єктності) конкретного учасника господарських відносин складають його права та обов'язки, встановлені законодавством та установчими документами (статутом, засновницьким договором, положенням). Якщо суб'єкт господарювання вступив у зобов'язальне правовідношення і при цьому вийшов за межі своїх цілей і завдань, встановлених законодавством чи установчими документами, то таке зобов'язання може бути визнано недійсним.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Як вбачєаться з Протоколу зборів учасників ПУ "Хутросировинна база" №2 від 25.10.2013р. (Товариство з обмежено відповідальністю "Схід-Інвест Україна" володіє 100% статутного капіталу ПУ "Хутросировинна база"), пунктом 2 якого прийнято рішення про надання поруки за зобов'язаннями ПУ "Броварський завод торговельного машинобудування" перед ПАТ "Банк Форум".

Проте, позивач за зустрічним позовом посилаючись на п. 7.4.7. Статуту підприємства (нова редакція) в зустрічній позовній заяві зазначає, що до виключної компетенції зборів учасників підприємства віднесено прийняття рішення про передачу майна підприємства в заставу, надання підприємством поруки, майнової поруки по кредитам, позикам інших юридичних\фізичних осіб, тобто директору таких повноважень не надано. Відповідно до статуту одноособового учасника та власника ПУ "Хутросировинна база" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Інвест Україна", директор ТОВ "Схід-Інвест Україна" наділений лише правом призначати на посади керівників дочірніх підприємств. Позивач за зустрічним позовом при цьому посилався на п. 5.7. Статуту. На думку ПУ "Хутросировинна база" надання повноважень директору ТОВ "Схід-Інвест Україна" на участь у зборах засновників ПУ "Хутросировинна база" належить до компетенції загальних зборів засновників ТОВ "Схід-Інвест Україна".

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, не повинна перевищувати своїх повноважень.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 159 Цивільного кодексу України, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Пунктом 5.7. Статуту ТОВ "Схід-Інвест Україна" встановлено, що директор виконує всі функції, що не суперечать чинному законодавству та умовам цього статуту.

В пункті 5.3. Статуту ТОВ "Схід-Інвест Україна" визначено перелік повноважень, що відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства, і до зазначеного переліку не включено пункту про надання згоди на участь директора у зборах учасників ПУ "Хутросировинна база".

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, надання згоди загальних зборів учасників ТОВ "Схід-Інвест Україна" на участь Берсенева Д.П. (директора станом на момент укладення Договору поруки) у загальних зборах ПУ "Хутросировинна база" відповідно до умов Статуту не вимагається. На час укладення спірного договору директор Берсенев Д.П. здійснював свою діяльність на підставі Статуту та мав відповідні повноваження, а отже доводи позивача за зустрічним позовом, покладені в основу заявлених зустрічних позовних вимог, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною першою статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище, на виконання умов Договору, позивачем за первісним позовом було передано позичальнику кредитні кошти, а саме: 10000000,00 грн. та 12000000,00 грн., що підтверджується заявами на отримання вибірки від 23.10.2013р. та меморіальними ордерами №495492 від 25.10.2013р. та №624532 від 30.10.2013р.

В період з 31.10.2013р. по 02.12.2014р. ПУ "Броварський завод торговельного машинобудування" перераховано ПАТ "Банк Форум" 1901319,83 грн., з яких: 367000,00 грн. - сума, направлена на погашення заборгованості за кредитом; 1534319,83 грн. - сума, направлена на погашення процентів за користування кредитними коштами.

Починаючи з березня 2014 року позичальник порушував умови Кредитного договору щодо сплати суми кредиту та нарахованих процентів.

Станом на 02.12.2014р. прострочена заборгованість перед ПАТ "Банк Форум" за основною сумою кредиту за Кредитним договором становить 21633000,00 грн. та зі сплати процентів - 3485169,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом вимогу від 05.09.2014р. №6713/3.2 про дострокове виконання зобов'язань щодо повного погашення кредиту та сплати процентів відповідно до пункту 7.1.1 та пункту 7.2.1. Кредитного договору.

Отримання відповідачем за первісним позовом вказаного листа 15.09.2014р. підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100120120284.

Відповідач за первісним позовом відповіді на зазначену вимогу не надав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 № 6-106цс14, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Частиною першою статті 111-28 ГПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина друга статті 111-28 ГПК України).

Отже, банк скористався правом дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором та пред'явив вимогу №6713/3.2 від 05.09.2014р. поручителю, який солідарно відповідає за невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором.

Розрахунок заборгованості зі сплати суми кредиту в сумі 21633000,00 грн. та процентів за користуванням кредитом у сумі 3485169,78 грн., наданий позивачем за первісним позовом є правильний та зазначені суми підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом.

Також позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з ПУ "Хутросировинна база" суми пені за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 1181974,88 грн. та суми пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 263669,80 грн.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2. Кредитного договору, за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору поруки встановлено, що за цим Договором порука забезпечує в повному обсязі виконання всіх платіжних зобов'язань боржника за Кредитним договором, зокрема, сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної Кредитним договором.

Наданий позивачем розрахунок сум пені за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 21633000,00 грн. та за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 3485169,78 грн. є правильним та зазначені суми підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства Укоопспілки "Хутросировинна База" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі №910/29252/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/29252/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Л.П. Зубець

О.В. Тищенко