Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/1578/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/1578/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіторгпрофіт»

про стягнення 32 219 572,97 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Захаров І.Ф. (представник за довіреністю №28 від 03.03.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні присутній представник Молчанова Д.М. - Молчанов М.Д.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Прайм-Банк» (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіторгпрофіт» (надалі також - відповідач) 32 219 572,97 грн. на підставі Кредитного договору №969/179-1 від 27.11.2009р., з яких: 29 854 300,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 1 271 264,28 грн. - заборгованість за процентами, 1 053 488,72 грн. - пеня за кредитом, 40 519,96 грн. - пеня за відсотками.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує перед позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, не сплачує тіло кредиту та відсотки по кредиту, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, про стягнення якої позивач звернувся до суду.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2015р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/1578/15-г, розгляд було призначено на 17.02.2015р.

В судовому засіданні 17.02.2015р. розгляд справи було відкладено до 03.03.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 03.03.2015р. розгляд справи було відкладено до 17.03.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 17.03.2015р. представник від відповідача не з'явився знову, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні представником Молчанова Д.М. Молчановим М.Д. було подано клопотання про залучення Молчанова Д.М. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Клопотання обґрунтоване тим, що Молчанов Д.М. є вкладником в банку позивача і грошові кошти, які можуть бути стягнуті на користь останнього в разі задоволення позовних вимог в даній справі можуть бути повернуті Молчанову Д.М в сумі його вкладу за Договором про депозитний вклад №178/0066-5 від 21.11.2011р.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні, заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, присутніх в судовому засіданні, судом встановлено, що Молчанов Д.М. не є стороною Кредитного договору №969/179-1 від 27.11.2009р., а тому винесення рішення в даній справі не може вплинути на його права та обов'язки в майбутньому, у зв'язку з чим суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про залучення Молчанова Д.М. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17 березня 2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2009р. між позивачем (кредитор або Банк за Кредитним договором) та відповідачем (позичальник за Кредитним договором) був укладений Кредитний договір №969/1179-1 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач, на положеннях та умовах цього Договору, надає відповідачу кредит в сумі 5 605 000,00 грн., строком з 27 листопада 2009 року по 26 листопада 2014 року.

Кредитні кошти призначені для оплати за цінні папери згідно Договору купівлі-продажу №06/11-Б-1 від 06.12.2009р., укладеного між ТОВ «Канселлор» та відповідачем. (п. 2.1. Кредитного договору).

Пунктом 3.1. Кредитного договору встановлено, що плата за кредит встановлюється у розмірі 25% річних.

Обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, для нарахування відсотків за кредитом день надання кредиту та день його повернення відповідачем позивачу - вважається одним днем. При розрахунку процентів використовується метод «факт/365», виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 365 днів у році. (п. 3.2. Кредитного договору).

Відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем щоденно та сплачуються відповідачем в валюті кредиту, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця, щомісячно до 15-го числа наступного місяця. Перша дата сплати відсотків - 15.01.2010р. (п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору відповідач надав позивачу право самостійно визначати порядок погашення кредитної заборгованості (кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені). При наявності заборгованості по кредиту й відсотках за користування ним, в першу чергу підлягають прострочені до сплати відсотки, а після повного їх погашення - сума кредиту.

За простроченою заборгованістю за кредитом позивач встановлює, а відповідач сплачує 30% річних за фактичне число календарних днів наявності простроченої заборгованості за кредитом. (п. 3.8. Кредитного договору).

Цей договір вступає в силу з 27.11.2009р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. Кредитного договору).

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №1 від 29.08.2011р. до Кредитного договору сторони прийшли до згоди про збільшення суми кредиту, наданого відповідачу на умова Кредитного договору до 9 605 600,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди №1 від 29.08.2011р. до Кредитного договору позивач 29.08.2011р. надає відповідачу кредитні кошти, в сумі 4 000 600,00 грн.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №2 від 01.09.2011р. до Кредитного договору сторони зменшили відсоткову ставку до 17,6%.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №3 від 01.02.2012р. до Кредитного договору сторони з 01.02.2012р. підвищили відсоткову ставку до 23% річних.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №4 від 31.08.2012р. до Кредитного договору сторони з 01.09.2012р. знизили відсоткову ставку до 19% річних.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №6 від 15.07.2012р. до Кредитного договору сторони з 15.07.2012р. знизили відсоткову ставку до 18,4% річних.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №7 від 19.08.2013р. до Кредитного договору сторони дійшли до згоди, змінили форму кредиту, а саме починаючи з 19.08.2103р. встановили, що кредит надається відповідачу у формі відновлювальної кредитної лінії, у зв'язку з чим назву Кредитного договору виклали як Договір про відкриття Кредитної лінії №969/1179-1 від 27.11.2009р.

Сторони дійшли згоди про встановлення загального ліміту кредитування до 16 000 000,00 грн. зі строком користування до 26.11.2014р. (п. 1.1. та п. 1.3. Додаткової угоди №7 від 19.08.2013р. до Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.4. Додаткової угоди №7 від 19.08.2013р. до Кредитного договору сторони зменшили процентної ставки з 19 серпня 2013 року до 14,0%.

Згідно з п. 1.1. Додаткової угоди №8 від 06.11.2013р. до Кредитного договору сторони зменшили процентної ставки з 06 листопада 2013 року до 12,0%.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №9 від 17.03.2014р. до Кредитного договору сторони встановили ліміт кредитування до 20 000 000,00 грн. зі строком користування до 26.11.2014р.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №10 від 20.03.2014р. до Кредитного договору сторони знизили процентну ставку з 20.03.2014р. до 10,5%.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №11 від 30.07.2014р. до Кредитного договору сторони збільшили процентну ставку з 01.08.2014р. до 12,7%.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №12 від 01.10.2014р. до Кредитного договору сторони встановили ліміт кредитування до 30 000 000,00 грн. зі строком користування до 26.11.2014р.

На виконання умов Кредитного договору позивачем було видано відповідачу кредит в розмірі 30 024 300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів, а саме:

- на підставі меморіального ордеру №176 від 27.11.2009р. позивачем видано відповідачу кредит на суму 5 605 000,00 грн.;

- на підставі меморіального ордеру №26 від 29.08.2011р. позивачем видано відповідачу кредит на суму 4 000 600,00 грн.;

- на підставі меморіального ордеру №31 від 21.08.2013р. позивачем видано відповідачу кредит на суму 6 000 000,00 грн.;

- на підставі меморіального ордеру №588 від 14.11.2013р. позивачем видано відповідачу кредит на суму 170 000,00 грн.;

- на підставі меморіального ордеру №481 від 17.03.2014р. позивачем видано відповідачу кредит на суму 4 196 600,00 грн.;

- на підставі меморіального ордеру №111 від 02.10.2014р. позивачем видано відповідачу кредит на суму 10 052 100,00 грн.

Відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Кредитного договору було повернуто позивачу лише частину суми основного кредиту в розмірі 170 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача за 07.11.2013р.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконував, суму кредиту не повернув та не сплатив заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір , який за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами Кредитного договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Кредитного договору відкрив відповідачу відкличну відновлювальну кредитну лінію на загальну суму в розмірі 30 024 300,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що в порушення умов розділу 3 та 4 Кредитного договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення тіла кредиту, оплати нарахованих процентів за користування кредитом та прострочив сплату нарахованих процентів по кредиту на строк більше одного місяця.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1.7. Додаткової угоди №7 від 19.08.2013р. до Кредитного договору викладено п. 4.3.4. Кредитного договору в наступній редакції: «У разі невиконання відповідачем умов, викладених в п. 4.2.2., п. 4.2.3., п .4.2.5., п. 4.2.9., п. 4.2.10., цього Договору та/або умов Договорів застави, що укладені у забезпечення виконання зобов'язань відповідача за цим Договором, втрати та/або зменшення вартості забезпечення, що зазначене у п. 3.6. цього Договору, використання кредиту чи його частки за нецільовим призначенням, погіршення фінансового стану відповідача позивач має право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, стягнення заборгованості відповідача за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, штрафи, пені.».

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати нарахованих процентів за користування кредитом та своєчасного повернення кредиту, надає позивачу право вимагати від відповідача сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених цим договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач, керуючись наведеними умовами Кредитного договору, 12.12.2014р. направив відповідачу вимогу про виконання зобов'язання з повернення кредитної заборгованості за Кредитним договором, відповідно до якої вимагав від останнього погасити заборгованість протягом 30 календарних днів з моменту відправлення даної вимоги. (копія зворотного повідомлення про вручення №0100122479298 міститься в матеріалах справи).

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи докази на підтвердження погашення ним заборгованості по кредиту в сумі 29 854 300,00 грн., заборгованості по процентам в сумі 1 271 264,28 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що розрахунок сум заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам, доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим та доведеним.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 854 300,00 грн. заборгованості по кредиту 1 271 264,28 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд також розглянув вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 053 488,72 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 40 519,96 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту.

Пунктом 5.1. Кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу (додатково до нарахованих відсотків, у тому числі підвищених) пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, яка діятиме протягом строку прострочення платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної сплати процентів за Кредитним договором, умови пункту 5.1. Кредитного договору та положення наведених правових норм, перевіривши наведений позивачем розрахунок сум пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 053 488,72 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 40 519,96 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору, укладеного з позивачем.

Таким чином, оскільки, строк виконання зобов'язання за Кредитним договором настав, а сума заборгованості по кредиту в розмірі 29 854 300,00 грн., сума заборгованості по процентам в розмірі 1 271 264,28 грн., сума пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 1 053 488,72 грн. та сума пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 40 519,96 грн. належним чином доведені і відповідачем не спростовані, то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» в справі №910/1578/15-г визнаються судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Прайм-Банк», від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» - Кадиров В.В., призначеного рішенням директора-розпорядника Ворушиліна К.М. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.01.2015р. №15 "Про початок процедури ліквідації ПАТ «Прайм-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Враховуючи наведені норми, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход Державного бюджету України в розмірі 73 080,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіторгпрофіт» (код ЄДРПОУ 36589784, адреса: 01115, м. Київ, вул. Старонаводницька, 8 Б) на користь Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» (код ЄДРПОУ 26051650, адреса: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, 24) заборгованість по кредиту в розмірі 29 854 300,00 грн. (двадцять дев'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят чотири тисячі триста гривень 00 копійок), заборгованість по відсоткам в розмірі 1 271 264,28 грн. (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча двісті шістдесят чотири гривни 28 копійок), пеню по кредиту в розмірі 1 053 488,72 грн. (один мільйон п'ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 72 копійки), пеню по відсоткам в розмірі 40 519,96 грн. (сорок тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 96 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіторгпрофіт» (код ЄДРПОУ 36589784, адреса: 01115, м. Київ, вул. Старонаводницька, 8 Б) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.2015р.

Суддя С.М. Морозов