Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/3217/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/3217/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Лафрута 2012 і К» доДочірнього підприємства Фірми «Екотехніка-М» простягнення 183159 грн. 89 коп. Представники сторін:

від позивача: Олексюк В.В. - представник за довіреністю б/н від 13.03.2015;

від відповідача: Супруненко Ю.Г. - представник за довіреністю б/н від 16.03.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Лафрута 2012 і К» з вимогами до Дочірнього підприємства Фірми «Екотехніка-М» про стягнення 183159 грн. 89 коп., з яких 169012 грн. 00 коп. основного боргу, 12755 грн. 02 коп. пені та 1392 грн. 87 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами договору поставки не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 169012 грн. 00 коп., а саме за видатковими накладними № РН-0000137 від 18.11.2014 та № РН-0000124 від 03.10.2014. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 28/04 від 28.04.2014, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 12755 грн. 02 коп. та 3% річних в загальному розмірі 1392 грн. 87 коп. за загальний період нарахування з 18.10.2014 по 06.02.2015, окремо щодо кожного простроченого платежу за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 за період прострочення з 03.12.2014 по 06.02.2015 та за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 за період прострочення з 18.10.2014 по 06.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3217/15-г; розгляд справи призначено на 02.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.03.2015.

У судовому засіданні 16.03.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 16.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2014 між Приватним підприємством «Лафрута 2012 і К» (постачальник) та Дочірнім підприємством Фірмою «Екотехніка-М» (покупець) укладено Договір поставки № 28/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (продати) продукцію, найменуванням, у кількості та за ціною згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору найменування та кількість товару вказується у видатковій накладній.

Ціна Договору вказується в рахунку-фактурі та товаросупровідних документах на товар та може бути змінена включно за домовленістю сторін (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, датою поставки партії товару є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2014.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що за період з 30.04.2014 по 18.11.2014 позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 959408 грн. 17 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000072 від 30.04.2014 на суму 58907 грн. 62 коп., № РН-0000077 від 07.05.2014 на суму 50625 грн. 26 коп., № РН-0000083 від 15.05.2014 на суму 79659 грн. 72 коп., № РН-0000089 від 22.05.2014 на суму 107841 грн. 35 коп., № РН-0000091 від 30.05.2014 на суму 111735 грн. 72 коп., № РН-0000099 від 27.06.2014 на суму 91969 грн. 20 коп., № РН-0000113 від 29.08.2014 на суму 117584 грн. 38 коп., № РН-0000117 від 19.09.2014 на суму 113593 грн. 96 коп., № РН-0000124 від 03.10.2014 на суму 114678 грн. 96 коп., № РН-0000134 від 29.10.2014 на суму 43800 грн. 00 коп. та № РН-0000137 від 18.11.2014 на суму 69012 грн. 00 коп., відповідними товарно-транспортними накладними, які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 9608 від 03.10.2014.

Судом встановлено, що свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар відповідач здійснив частково на суму 790396 грн. 17 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Обсяг поставленого позивачем товару на суму 959408 грн. 17 коп. та обсяг проведених відповідачем оплат також підтверджується складеним представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, призначенням платежу є оплата товару згідно конкретних рахунків.

У судовому засіданні 16.03.2015 позивач надав письмові пояснення, що одночасно з поставкою товару відповідачу надавалися відповідні рахунки-фактури, дата виставлення яких відповідає даті поставки товару та оформлення видаткових накладних.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги призначення платежу, зазначене у банківських виписках, суд дійшов висновку, що частково неоплаченою є заборгованість за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 на суму 114678 грн. 96 коп. (заборгованість становить 100000 грн. 00 коп.; з урахуванням здійснення 14.01.2015 часткової оплати на суму 14678 грн. 96 коп.) та видаткова накладна № РН-0000137 від 18.11.2014 на суму 69012 грн. 00 коп.(заборгованість становить 69012 грн. 00 коп.).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.2 Договору, розрахунок за поставлений постачальником та прийнятий покупцем товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів від дати поставки товару у безготівковій формі шляхом перерахування вартості поставленого товару на банківський рахунок продавця, вказаний в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого позивачем товару за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 в строк до 17.10.2014 (включно) та за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 в строк до 02.12.2014 (включно).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 169012 грн. 00 коп. (заборгованість за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 в сумі 100000 грн. 00 коп. та за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 в сумі 69012 грн. 00 коп.) підтверджуються наявними в матеріалах доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 169012 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Лафрута 2012 і К» в частині стягнення з Дочірнього підприємства Фірми «Екотехніка-М» суми основного боргу в розмірі 169012 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 28/04 від 28.04.2014, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 12755 грн. 02 коп., а саме: 3494 грн. 09 коп. пені за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 за період з 03.12.2014 по 06.02.2015 та 9260 грн. 93 коп. пені за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 за період з 18.10.2014 по 06.02.2015.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1 Договору, у разі прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, від вартості простроченого до оплати товару за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Лафрута 2012 і К» в частині стягнення з Дочірнього підприємства Фірми «Екотехніка-М» пені в загальному розмірі 12755 грн. 02 коп., а саме: 3494 грн. 09 коп. пені за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 за період з 03.12.2014 по 06.02.2015 та 9260 грн. 93 коп. пені за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 за період з 18.10.2014 по 06.02.2015, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в загальному розмірі 1392 грн. 87 коп., а саме 374 грн. 37 коп. 3% річних за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 за період з 03.12.2014 по 06.02.2015 та 1018 грн. 50 коп. за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 за період з 18.10.2014 по 06.02.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Лафрута 2012 і К» в частині стягнення з Дочірнього підприємства Фірми «Екотехніка-М» 3% в загальному розмірі 1392 грн. 87 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Фірми «Екотехніка-М» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94-А; ідентифікаційний код: 24363204) на користь Приватного підприємства «Лафрута 2012 і К» (43026, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Соборності, буд. 16, кв. 17; ідентифікаційний код: 38410227) суму основного боргу у розмірі 169012 (сто шістдесят дев'ять тисяч дванадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 12755 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 1392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 3663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.03.2015

Суддя І.М. Отрош