Постанова

від 27.05.2015 по справі 910/3217/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 910/3217/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Стецик Н.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірми "Екотехніка-М"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року

у справі № 910/3217/15-г (Отрош І.М.)

за позовом Приватного підприємства "Лафрута 2012 і К"

до відповідача Дочірнього підприємства Фірми "Екотехніка-М"

про стягнення 183159,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Лафрута 2012 і К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Дочірнього підприємства Фірми "Екотехніка-М" про стягнення 183159,89 грн., з яких 169012,00 грн. основного боргу, 12755,02 грн. пені та 1392,87 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі № 910/3217/15-г (Отрош І.М.) позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство Фірма "Екотехніка-М" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що Дочірне підприємство Фірми "Екотехніка-М" не отримувало копії позовної заяви та доданих до неї документів та відповідач не мав змоги належним чином ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Кусов В.В., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 26.05.2015 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року, враховуючи перебування судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 27.05.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

28.04.2014 року між Приватним підприємством "Лафрута 2012 і К" (постачальник) та Дочірнім підприємством Фірмою "Екотехніка-М" (покупець) укладено договір поставки № 28/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (продати) продукцію, найменуванням, у кількості та за ціною згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.2 договору найменування та кількість товару вказується у видатковій накладній.

Згідно з п. 3.1. договору встановлено, що ціна Договору вказується в рахунку-фактурі та товаросупровідних документах на товар та може бути змінена включно за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунок за поставлений постачальником та прийнятий покупцем товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів від дати поставки товару у безготівковій формі шляхом перерахування вартості поставленого товару на банківський рахунок продавця, вказаний в Договорі.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що датою поставки партії товару є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2014 року (п. 9.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 30.04.2014 року по 18.11.2014 року позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 959408,17 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000072 від 30.04.2014 року на суму 58907,62 грн., № РН-0000077 від 07.05.2014 року на суму 50625,26 грн., № РН-0000083 від 15.05.2014 року на суму 79659,72 грн., № РН-0000089 від 22.05.2014 року на суму 107841,35 грн., № РН-0000091 від 30.05.2014 року на суму 111735,72 грн., № РН-0000099 від 27.06.2014 року на суму 91969,20 грн., № РН-0000113 від 29.08.2014 року на суму 117584,38 грн., № РН-0000117 від 19.09.2014 року на суму 113593,96 грн., № РН-0000124 від 03.10.2014 року на суму 114678,96 грн., № РН-0000134 від 29.10.2014 на суму 43800,00 грн. та № РН-0000137 від 18.11.2014 року на суму 69012,00 грн., відповідними товарно-транспортними накладними, які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 9608 від 03.10.2014 року.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором здійснив частково на суму 790396,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Обсяг поставленого позивачем товару на суму 959408,17 грн. та обсяг проведених відповідачем оплат також підтверджується складеним представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 року.

З огляду на викладене, внаслідок невиконання відповідачем в повному обсязі, у встановлені договором строки своїх зобов'язань за договором № 28/04від 28.04.2014 року, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 169012,00 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 183159,89 грн., з яких 169012,00 грн. основного боргу, 12755,02 грн. пені та 1392,87 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами договору поставки не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 169012,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 28/04 від 28.04.2014 року, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 12755,02 грн. та 3% річних в загальному розмірі 1392,87 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № 28/04 від 28.04.2014 року щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 169012,00 грн., яка складається з заборгованості за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 року в сумі 100000,00 грн. та за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 року в сумі 69012,00 грн.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 169012,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 169012,00 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № 28/04 від 28.04.2014 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось, п. 6.1 Договору, у разі прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, від вартості простроченого до оплати товару за кожний день прострочення.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором № 28/04 від 28.04.2014 року, позивач нарахував до стягнення пеню в загальному розмірі 12755,02 грн., а саме: 3494,09 грн. пені за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 року, за період з 03.12.2014 року по 06.02.2015 року та 9260,93 грн. пені за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 року за період з 18.10.2014 року по 06.02.2015 року, який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в загальному розмірі 1392,87 грн., а саме 374,37 грн. 3% річних за видатковою накладною № РН-0000137 від 18.11.2014 року за період з 03.12.2014 року по 06.02.2015 року та 1018,50 грн. за видатковою накладною № РН-0000124 від 03.10.2014 року за період з 18.10.2014року по 06.02.2015 року.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Доводи апелянта стосовно того, що Дочірне підприємство Фірми "Екотехніка-М" не отримувало копії позовної заяви та доданих до неї документів, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03151, м. Київ, Солом'янский район, проспект Повітрофлотський, буд. 94-А.

На вказану адресу позивачем на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено позовну заяву, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 10.02.2015 року № 5719 та описом вкладення у цінний лист к-27 від 10.02.2015 року.

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції відхилено його клопотання про відкладення для ознайомлення з матеріалами справи, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Як вбачається, з почтового повідомлення 0103032860145 від 17.02.2015 року ухвалу господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року, якою призначено розгляд справи на 16.03.2015 року, направлено апелянту за його юридичною адресою та отримано його уповноваженою особою 20.02.2015 року.

Апелянтом не наведено жодних поважних обставин, які перешкоджали йому або його представнику ознайомитись з матеріалами справи до судового засідання, що відбулось 16.03.2015 року.

До того ж, наявність у сторони процесу права на ознайомлення з матеріалами справи не має законодавчо визначеної процесуальної кореспонденції із обов'язками суду щодо відкладення розгляду справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд робить висновок про те, що можливість вчасного ознайомлення з матеріалами справи залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, апелянт не був позбавлений ані права, ані можливості завчасно подати клопотання про ознайомлення, вживши для цього передбачені процесуальним законодавством заходи, направлені на ознайомлення з матеріалами справи.

Тому колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції вірно відхилив клопотання відповідача про відкладення для ознайомлення з матеріалами справи та розглянув справу за

З огляду на викладене позовні вимоги Приватного підприємства "Лафрута 2012 і К" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі № 910/3217/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Дочірнього підприємства Фірми "Екотехніка-М", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства Фірми "Екотехніка-М" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі № 910/3217/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірми "Екотехніка-М" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі № 910/3217/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі № 910/3217/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3217/15-г повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

Р.І. Самсін