Рішення

від 16.03.2015 по справі 914/4638/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015 р. Справа№ 914/4638/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м.Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд", м.Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБуд-Зв'язок", м.Львів

про стягнення заборгованості за кредитним договором

За участю представників сторін:

від позивача Очич Т.М. - представник (довіреність № 2766 від 19.12.2013р.);

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд"та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБуд-Зв'язок" про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №КР28674 від 19.06.2008р. Зокрема позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по процентам за період з 24.10.2013р. по 15.12.2014р. в розмірі 36 434,45 доларів США (що еквівалентно 570 625,90 грн.), заборгованість по комісії в розмірі 4 095,17 грн., а також 2 724 450,86 грн. курсової різниці. Таким чином ціна позову складає 3 299 171,93 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.01.2015р. Ухвалою суду від 21.01.2015р. розгляд справи відкладено на 04.02.3015р. Ухвалою суду від 04.02.3015р. розгляд справи відкладено на 25.02.2015р. Ухвалою суду від 25.02.2015р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 11.03.2015р. Ухвалою суду від 11.03.2015р. розгляд справи відкладено на 16.03.2015р.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав клопотання (вх.№11022/15 від 16.03.2015р.) про долучення до матеріалів справи деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також копій листів-повідомлень адресованих відповідачам про наявність заборгованості за кредитним договором. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповівачі явку повноважного представника в судове засідання не забезпечили, однак представником відповідачів подано через канцелярію суду клопотання (вх.№1130/15 від

16.03.2015р.) про зупинення провадження у даній справі до розгляду касаційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. у справі №914/4077/14. Крім того представником відповідачів подано клопотання (вх.№11057/15 від 16.03.2015р.) про долучення до матеріалів справи розрахунку по сплаті відсотків та інших витрат по кредиту згідно кредитного договору станом на 01.01.2014р., довідки заборгованості ТзОВ «МК-Буд» згідно кредитного договору станом на 01.01.2014р. та довідки про використання коштів за період з 01.06.2013р. по 31.01.2015р.

Станом на 16.03.2015р. від відповідачів не повернулись поштові повідомлення про вручення їм ухвали суду від 11.03.2015р. або поштові конверти без вручення їх адресатам. Дана ухвала надсилалась відповідачам на адреси вказані позивачем у позовній заяві, а також у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розглянувши клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Однак, суд не вбачає неможливості у даній справі самостійно встановити обставини, які можуть бути встановлені в іншій справі. Також слід зазначити, що відповідачами не надано доказів того, що касаційна скарга прийнята до розгляду Вищим господарським судом України.

За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши зібрані докази, суд -

встановив:

19.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк", перейменоване на Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №48 від 11.10.2013р.) (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК-Буд" (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №КР28674.

Відповідно до умов зазначеного договору, банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 700 000,00 дол. США строком на 5 років, а позичальник зобов'язується повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містяться у додатках до кредитного договору та є його невід'ємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбаченим кредитним договором.

Крім того, у відповідності до п. 5.2.13 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити у термін до 25.06.2008р. плату за розрахункове обслуговування кредиту згідно тарифів банку в розмірі 0,1% від суми наданого кредиту, тобто 700 дол. США у гривнях по курсу НБУ на день оплати. Надалі, щорічно, не пізніше 25.06.2009 року, 25.06.2010 року, 25.06.2011 року, 25.06.2012 року сплачувати плату за розрахункове обслуговування кредиту згідно тарифів банку в розмірі 0,1% від залишку заборгованості по кредиту у гривнях по курсу НБУ на день оплати.

Сторонами неодноразово вносилися зміни і доповнення до зазначеного договору №КР28674 від 19.06.2008р. у вигляді додатків та додаткових угод до кредитного договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №КР28674 від 19.06.2008р., між Публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" (за договором - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКБУД-Зв'язок" (за договором - поручитель) укладено договір поруки №28647/S-4 від 14.02.2012р.

Відповідно до умов укладеного договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань (кредитний договір №КР28674 від 19.06.2008р.).

Дані факти встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2014р. у справі №914/4077/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБУД-Зв'язок" про стягнення 355 268,33 доларів США (що у гривневому еквіваленті становить 2 839 659,76 грн.) та 114 304,72 грн., яке набрало законної сили. Також вищенаведені обставини вбачаються з матеріалів справи.

Вищезазначеним рішенням суду позов Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБУД-Зв'язок" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" 344 361,89 доларів США (що еквівалентно 2 752 484,59 грн.) - заборгованості по тілу кредиту, 10 906,44 доларів США (що еквівалентно 87 175,17 грн.) - відсотків за користування коштами, 2 884, 40 грн. - комісії за користування кредитом, 111 420,32 грн. - пені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2014р. у справі №914/4077/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" - без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

09.02.2012р. між банком та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №7 до кредитного договіру №КР28674 від 19.06.2008р.

Відповідно до вказаної угоди сторони домовились внести зміни в п.1.1. кредитного договору, а саме змінити слова «на 5 років» на «до 19.11.2016р.»

Згідно із вказаною угодою п.1.2. кредитного договору викладено в наступній редакції: «позичальник зобов'язується повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містяться у додатку №11 до кредитного договору та є його невід'ємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбаченим кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 19.11.2016р.».

Пункт 5.2.13. кредитного договору відповідно до додаткової угоди №7 від 09.02.2012р. до кредитного договіру викладено в наступній редакції: «щорічно, не пізніше 25.06.2012 року, 25.06.2013 року, 25.06.2014 року, 25.06.2015 року сплачувати плату за розрахункове обслуговування кредиту згідно тарифів банку в розмірі 0,1% від залишку заборгованості по кредиту у гривнях по курсу НБУ на день оплати».

Як зазначає позивач у позовній заяві, рішення господарського суду Львівської області у справі №914/4077/13 не виконано, а тому станом на день подання позовної заяви у даній справі існує заборгованість за кредитним договором №КР28674 від 19.06.2008р. у розмірі 36 434,45 доларів США (що становить 570 625,90 грн.) - заборгованість по сплаті процентів за період з 24.10.2013р. по 15.12.2014р. та 4 095,17 грн. - заборгованість по комісії за

обслуговування кредитного договору, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 2 724 450,86 грн. курсової різниці. Вказану суму позивач обґрунтовує наступним.

Як зазначено у позовній заяві, рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2014р. вирішено стягнути 355 268,33 доларів США, що становить 2 839 659,76 грн. (із розрахунку, що 1 долар США становить 7,99 грн.).

Як зазначає позивач, враховуючи, що станом на 24.12.2014р. НБУ встановлено офіційний курс гривні відносно долара США з розрахунку 100 доларів США 1 566,1713 грн., то позивач вважає, що з боржників повинно бути стягнуто кошти в розмірі 2 724 450,86 грн., виходячи з того, що станом на 03.04.2014р. борг в розмірі 355 268,33 доларів США відповідав 2 839 659,76 грн., а станом на 24.12.2014р. борг в розмірі 355 268,33 доларів США відповідає сумі еквівалентній 5 564 110,62 грн.

Таким чином позивач вважає, що з відповідачів також необхідно стягнути курсову різницю в розмірі 2 724 450,86 грн.

Отже позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по процентам за період з 24.10.2013р. по 15.12.2014р. в розмірі 36 434,45 доларів США (що еквівалентно 570 625,90 грн.), заборгованість по комісії в розмірі 4 095,17 грн., а також 2 724 450,86 грн. курсової різниці.

Відповідачі проти позову заперечили, подавши відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2014р. у справі №914/4077/14, 19.06.2008р. між позивачем та відповідачем-1 укладено кредитний договір №КР28674, а в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №КР28674 від 19.06.2008р., між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №28647/S-4 від 14.02.2012р.

Відповідач-1 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав. Із поданого позивачем розрахунку позовних вимог у даній справі та поданих доказів вбачається, що у відповідача існує наступна заборгованість: заборгованість по процентам за період з 24.10.2013р. по 15.12.2014р. в розмірі 36 434,45 доларів США (що еквівалентно 570 625,90 грн.) та заборгованість по комісії в розмірі 4 095,17 грн. Розмір заборгованості відповідачами не спростований.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №КР28674 від 19.06.2008р., між Публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" (за договором - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКБУД-Зв'язок" (за договором - поручитель) укладено договір поруки №28647/S-4 від 14.02.2012р.

Пунктом 4.1. договору поруки встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання боржником (поручителем) зобов'язань за договором основного зобов'язання.

У пунктах 1.1. та 1.2. договору поруки вказано строк виконання боржником зобов'язання за договором основного зобов'язання, який встановлено до 19.11.2016р., та межі відповідальності поручителя тощо.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що до укладення договору поруки, 09.02.2012р. між банком та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №7 до кредитного договіру №КР28674 від 19.06.2008р. Відповідно до вказаної угоди сторони домовились внести зміни в п.1.1. кредитного договору, а саме змінити слова «на 5 років» на «до 19.11.2016р.»

Як вбачається з п. 1.2. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за Договором основного зобов'язання, зокрема щодо сплати кредитору заборгованості по кредиту, процентах, комісії, штрафних санкцій тощо.

Відповідно до п.4.2. договору поруки, порука згідно цього договору припиняється, зокрема, з припиненням основного зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено вище, рішенням господарського суду Львівської області позов Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд" та Товариства з

обмеженою відповідальністю "МКБУД-Зв'язок" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" 344 361,89 доларів США (що еквівалентно 2 752 484,59 грн.) - заборгованості по тілу кредиту, 10 906,44 доларів США (що еквівалентно 87 175,17 грн.) - відсотків за користування коштами, 2 884, 40 грн. - комісії за користування кредитом, 111 420, 32 грн. - пені.

Позивач у позовній заяві зазначає, що згідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Слід зазначити, що звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 ЦК зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду) (Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), із змінами і доповненнями, внесеними повідомленням Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року (Лист Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010р.)).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

У Листі Верховного суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» зазначено, що при вирішенні судами спорів, пов'язаних з виконанням договорів поруки, необхідно враховувати, що з огляду на ч. 2 ст. 554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Беручи до уваги додатковий характер зобов'язання поручителя, кредитор має право вимагати стягнення з поручителя процентів у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, на основі ч. 2 ст. 625 ЦК до фактичного погашення боргу. При цьому проценти нараховуються в порядку і розмірі, в яких вони підлягають відшкодуванню боржником за основним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та умови договорів, дослідивши наявні в справі матеріали, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по процентам за період з 24.10.2013р. по 15.12.2014р. в розмірі 36 434,45 доларів США (що еквівалентно 570 625,90 грн.) та заборгованорсті по комісії в розмірі 4 095,17 грн. є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачами та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів 2 724 450,86 грн. курсової різниці, суд зазначає наступне.

Як зазначено у позовній заяві, рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2014р. вирішено стягнути 355 268,33 доларів США, що становить 2 839 659,76 грн. (із розрахунку, що 1 долар США становить 7,99 грн.). Враховуючи, що станом на 24.12.2014р. НБУ встановлено офіційний курс гривні відносно долара США з розрахунку 100 доларів США 1 566,1713 грн., то з боржників повинно бути стягнуто кошти в розмірі

2 724 450,86 грн., виходячи з того, що станом станом на 03.04.2014р. борг в розмірі 355 268,33 доларів США відповідав 2 839 659,76 грн., а станом на 24.12.2014р. борг в розмірі 355 268,33 доларів США відповідає сумі еквівалентній 5 564 110,62 грн. Таким чином позивач вважає, що з відповідачів також необхідно стягнути курсову різницю в розмірі 2 724 450,86 грн.

Згідно умов кредитного договору, надання та погашення кредиту здійснюється у іноземній валюті (доларах США). Разом з тим, з кредитного договору, зокрема пунктів 4.3., 4.4. вбачається, що сплата нарахованих процентів також здійснюється у валюті кредиту (доларах США).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що надання та повернення кредиту згідно умов кредитного договору здійснюється в іноземній валюті, а не у гривнях еквівалентно до іноземної валюти, позивачем не доведено підстав нарахування курсової різниці, відтак суд дійшов висновку відмовити позивачу в частині позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів 2 724 450,86 грн. курсової різниці.

Щодо поданого відповідачами відзиву на позовну заяву, суд звертає увагу, що у поданому відзиві відповідачі посилаються на підстави для відмови у задоволенні позову, які не відповідають обставинам встановленим у даній справі. Також суд звертає увагу відповідачів на те, що кредитний №КР28674 від 19.06.2008р. та укладені на підставі нього усі додатки, додаткові договори та угоди не визнані недійсними, а також договір поруки №28647/S-4 не визнаний недійсним та не є припиненим.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заперечення відповідачів, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №814846 від

19.12.2014р. на суму 11 491,39 грн. та платіжним дорученням №1100129 від 26.12.2014р. на суму 54 492,05 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 11 494,42 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд" (79044, м.Львів, вул.Піддібного, буд.3, код ЄДРПОУ 35327189) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБуд-Зв'язок" (79044, м.Львів, вул.Княгині Ольги, буд.5В, офіс 304, код ЄДРПОУ 37879381) на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 19358632) заборгованість по процентам в розмірі 36 434,45 доларів США (що еквівалентно 570 625,90 грн.), заборгованість по комісії в розмірі 4 095,17 грн. та судовий збір в розмірі 11 494,42 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 23.03.2015р.

Суддя Петрашко М.М.