Постанова

від 23.03.2015 по справі 815/919/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/919/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 000032208,-

В С Т А Н О В И В:

Товариств з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «ЗПНУ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 000032208.

Позивач позовні вимоги, в цілому, обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 31.12.2014 року № 906215-53-22-08/33313902 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЗПНУ», код ЄДРПОУ 33313902 з питання документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Екстрабілдінг Груп», код ЄДРПОУ 39127257 за період серпень 2014 року», відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.01.2015 року № 000032208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 030,00 грн. (за основним платежем - 33 624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 406,00 грн.). Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, зокрема, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 18.12.2014 року по 24.12.2014 року, на виконання наказу ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.12.2014 року № 2769 та повідомлення від 17.12.2014 року № 740/10/22-8, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-УІ головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Лемешко В.В., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЗПНУ» код ЄДРПОУ 33313902 з питання документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Екстрабілдінг Груп» за період серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 31.12.2014 року № 906215-53-22-08/33313902 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЗПНУ», код ЄДРПОУ 33313902 з питання документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Екстрабілдінг Груп», код ЄДРПОУ 39127257 за період серпень 2014 року», відповідно до висновку якого, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ в серпні 2014 року на суму 33 623,88 грн., що призвело до недоотримання бюджетом зазначеної суми по ПДВ (а.с. 22-64 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 000032208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 030,00 грн. (за основним платежем - 33 624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 406,00 грн.) (а.с. 20 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки, прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ЗПНУ» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу сум податку на додану вартість стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємий період на загальну суму 33 623,88 грн. по господарських операціях з ТОВ «Екстрабілдінг Груп» внаслідок того, що проведеною перевіркою не можливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин постачальника ТОВ «Екстрабілдінг Груп» на адресу ТОВ «ЗПНУ» на загальну суму ПДВ 33623,88 грн.

В акті зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Екстрабілдінг Груп» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Екстрабілдінг Груп» та ТОВ «ЗПНУ» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України). Вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Екстрабілдінг Груп» та ТОВ «ЗПНУ». Проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій переважно з надання податкової вигоди, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

Вказані вище обставини, як вбачається з акту перевірки, були встановлені, окрім іншого, на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року № 2660/26-55-22-08/39127 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екстрабілдінг Груп» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року», відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Екстрабілдінг Груп» є «транзитером» - суб'єктом господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ним здійснюється, чи від окремих операцій, що він здійснює - відсутня.

З огляду на предмет спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, здійснюваних між ТОВ «ЗПНУ» та ТОВ «Екстрабілдінг Груп», що є підставою для формування витрат, виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно документів, отриманих в ході проведення перевірки від ТОВ «ЗПНУ» по господарських відносинах із ТОВ «Екстрабілдінг Груп» за період серпень 2014 року, встановлено що між ТОВ «ЗПНУ» (Замовник) та ТОВ «Екстрабілдінг Груп» (Підрядник) були укладені наступні договори на виконання робіт: № 112 від 02.07.2014 року, № 101 від 16.06.2014 року, № 105 від 20.06.2014 року, № 129 від 05.08.2014 року, № 115 від 07.07.2014 року, № 133 від 07.08.2014 року, № 130 від 05.08.2014 року, № 99 від 16.06.2014 року, № 127 від 31.07.2014 року, № 128 від 04.08.2014 року, № 135 від 08.08.2014 року, № 137 від 15.08.2014 року, № 138 від 15.08.2014 року, № 131 від 06.08.2014 року, № 100 від 16.06.2014 року, № 125 від 30.07.2014 року, № 132 від 22.08.2014 року, № 134 від 08.08.2014 року, № 118 від 14.07.2014 року, № 107 від 23.06.2014 року, № 143 від 18.08.2014 року, № 144 від 18.08.2014 року, № 103 від 17.06.2014 року, б/н від 13.06.2014 року, відповідно до предмету яких, в порядку та на умовах, визначених цими договорами, Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок виконати перевірку обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти виконані Підрядником роботи і оплатити їх.

В підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій ТОВ «ЗПНУ» із ТОВ «Екстрабілдінг Груп», позивачем було надано до перевірки та до суду копії: вищезазначених договорів на виконання робіт, локальних кошторисів, договірних цін, актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3, податкових накладних (а.с. 72-244 том 1, 1-123 том 2), копії актів обстеження електрообладнання, складені ТОВ «Екстрабілдінг Груп» (а.с. 22-186 том 4, 2-111 том 5).

Загальна сума сформованого податкового кредиту за рахунок ТОВ «Екстарбілдінг Груп» склала 33 623,88 грн. за період серпень 2014 року.

Суми податку на додану вартість у загальному розмірі 33 623,88 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «Екстарбідінг Груп» відповідно даним реєстру виданих та отриманих податкових накладних та додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року включено до податкового кредиту відповідного періоду.

При цьому з досліджених судом копій актів обстеження електрообладнання, складених ТОВ «Екстрабілдінг Груп» та наданих позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій здійснюваних із зазначеним контрагентом, вбачається, що у них відсутні дати складання, оскільки усі вони датовані липнем та серпнем місяцями без зазначення конкретної дати. Також з наданих актів обстеження вбачається, що вони підписані та скріплені печаткою в односторонньому порядку - лише Замовником - ТОВ «ЗПНУ», при цьому підпис уповноваженої особи та печатка ТОВ «Екстрабілдінг Груп» у вказаних актах відсутні (а.с. 22-186 том 4, 2-111 том 5).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як встановлено судом, порушення, що викладені в акті перевірки, були встановлені, окрім іншого, також на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року № 2660/26-55-22-08/39127 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екстрабілдінг Груп» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року», відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Екстрабілдінг Груп» є «транзитером» - суб'єктом господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодо набувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ним здійснюється, чи від окремих операцій, що він здійснює - відсутня.

В акті перевірки зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Екстрабілдінг Груп» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Екстрабілдінг Груп» та ТОВ «ЗПНУ» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України). Вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Екстрабілдінг Груп» та ТОВ «ЗПНУ». Проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій переважно з надання податкової вигоди, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді представниками позивача не надано доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей TOB «Екстрабілдінг Груп» для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні та складені акти прийняття виконаних робіт, надані позивачем.

При цьому на пропозицію суду, представником позивача не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що саме TOB «Екстрабілдінг Груп» виконувало роботи згідно умов вищезазначених договорів, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою витрат та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Також суд критично відноситься до того, що позивач не зміг на пропозицію суду надати фактичних результатів перевірки обладнання за вищезазначеними договорами з зазначенням технічних показників працездатності або пригодності для використання; не зміг пояснити у чому саме полягає перевірка такого обладнання як вентилятори, світильники, банкомати, кондиціонери, враховуючи що в останньому судовому засіданні приймав участь особисто директор ТОВ «ЗПНУ», який від надання додаткових пояснень відносно обставин предмету спору відмовився.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем договори, податкові накладні та акти прийняття виконаних робіт за формою № КБ-2в є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні виконаних робіт. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт саме вищезазначеним контрагентом, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Крім того суд зазначає, що існуюче на момент розгляду справи судове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 року по справі № 810/6886/14 (а.с 141-149 том 2), на яке зокрема посилається представник позивача, за своїм предметом не впливає на зміст правовідносин які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі та за своїми правовими наслідками не стосується предмету позову ТОВ «ЗПНУ».

На підставі вищевикладеного, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт виконання робіт саме ТОВ «Екстарбілдінг Груп».

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ТОВ «ЗПНУ» укладені угоди з контрагентом, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «ЗПНУ» не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що роботи за вищезазначеними договорами на виконання робіт виконувались саме контрагентом ТОВ «Екстрабілдінг Груп». При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин ТОВ «ЗПНУ» з вищевказаним підприємством, як при укладенні самих договорів так і при здійсненні безпосередньо господарських операцій за ними.

Суд також зазначає, що надані представником позивача докази на підтвердження факту господарських відносин з іншими контрагентами, які виступають Замовниками, а позивач Підрядником з виконання робіт з перевірки та випробування електрообладнання не спростовують фактичних обставин встановлених при розгляді даної справи та не підтверджують факт виконання робіт саме контрагентом позивача - ТОВ «Екстарбілдінг Груп».

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про наявність ознак того, що операції з надання послуг за вищезазначеними договорами на виконання робіт на адресу позивача контрагентом ТОВ «Екстрабілдінг Груп» здійснювалось з метою надання податкової вигоди.

Договірні відносини позивача з контрагентом не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата ТОВ «ЗПНУ» податків у встановленому законодавством України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір позивача одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту за угодою, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ТОВ «ЗПНУ» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту та витрат.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що TOB «Екстрабілдінг Груп» не здійснювало господарські операції щодо виконання робіт з перевірки обладнання за вищезазначеними договорами на виконання робіт, тобто не здійснювало господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу.

При відсутності реального здійснення господарських операцій TOB «Екстарбілдінг Груп», видало податкові накладні позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 000032208 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 березня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23 березня 2015 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 000032208 - відмовити.