Постанова

від 27.05.2015 по справі 815/919/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 р. Справа № 815/919/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Паламарчук Н.О.

з участю: представника ТОВ "ЗПНУ" -Богданової Юлії Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "ЗПНУ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНУ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "ЗПНУ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про:

- скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 000032208.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ ""ЗПНУ" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 18.12.2014 року по 24.12.2014 року, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЗПНУ" код ЄДРПОУ 33313902 з питання документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Екстрабілдінг Груп" за період серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЗПНУ", код ЄДРПОУ 33313902 з питання документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Екстрабілдінг Груп", код ЄДРПОУ 39127257 за період серпень 2014 року" № 906215-53-22-08/33313902 від 31.12.2014 року, яким зокрема встановлено порушення позивачем вимог п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ в серпні 2014 року на суму 33 623,88 грн., що призвело до недоотримання бюджетом зазначеної суми по ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000032208 від 22.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 030,00 грн. (за основним платежем - 33 624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 406,00 грн.).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договори на виконання робіт, укладені між ТОВ "Екстрабілдінг Груп" та ТОВ "ЗПНУ" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є ознакою їх недійсності, у зв'язку з чим правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 000032208 від 22.01.2015 року, згідно якого донараховано грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 42 030 грн. (за основним платежем 33 624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8 406,00 грн.) відсутні.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У висновках акту перевірки податковим органом визначено, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит по операціям із ТОВ "Екстрабілдінг Груп", оскільки операції позивача з цим контрагентом податковий орган вважає безтоварними та з чим погодився суд першої інстанції.

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для підтвердження формування валових витрат та включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

У перевіряємий період ТОВ "ЗПНУ" укладені договори на виконання робіт №112 від 02.07.2014 р., №101 від 16.06.2014 р., №105 від 20.06.2014 р., № 129 від 05.08.2014 р., №115 від 07.07.2014 р., №133 від 07.08.2014 р., №130 від 05.08.2014 р., №99 від 16.06.2014 р., №127 від 31.07.2014 р., №128 від 04.08.2014 р., №135 від 08.08.2014 р., №137 від 15.08.2014 р., №138 від 15.08.2014 р., №131 від 06.08.2014 р., №100 від 16.06.2014 р., №125 від 30.07.2014 р.№132 від 07.08.2014 р., №134 від 08.08.2014 р., №118 від 14.07.2014 р., №107 від 23.06.2014 р., №143 від 18.08.2014 р., №144 від 18.08.2014 р., №103 від 17.06.2014 р., № не вказано від 13.06.2014 р..

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом наведено повний перелік первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, які були надані ТОВ "ЗПНУ" для проведення перевірки та підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Екстрабілдінг Груп" за період серпень 2014 р. а саме: договори, локальні кошториси; найменування робіт; довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних робіт; податкові накладні; виписки по банківському рахунку.

Також, податковим органом в акті перевірки зазначено, що розрахунки між суб'єктами господарювання за надання товарів (робіт, послуг) проводились у безготівковій формі, що підтверджується, які були надані під час проведення перевірки.

Крім того, копії первинних документів по господарським операціям апелянта з підприємством - контрагентом, а саме договори, податкові накладні, звіти про витрачання товарів, акти прийому-передачі локальні кошториси; найменування робіт; довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3; акти приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в; податкові накладні; копії актів обстеження електрообладнання,виписки по банківському рахунку долучені підприємством до матеріалів справи та досліджені під час судового розгляду.

При цьому, доводи податкового органу про наявність у поданих платником податкових накладних недоліків (як-от відсутність конкретної дати складання; відсутність підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ "Екстрабілдінг Груп") колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене не перешкоджає ідентифікації учасників цих операцій, та не спростовує факт реальності господарський операцій, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині не відповідає встановленим фактичним обставинам справи.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що не відображають фактично вчинені господарські операції та не є первинними документами, оскільки правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентом є доведеним, а відтак, висновок відповідача про те, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості, є безпідставним, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про безтоварний характер спірних операцій з надання послуг, робіт позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Разом з тим, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів щодо руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій, само по собі не може бути підставою для висновків про нікчемність договору, оскільки для встановлення факту нікчемності правочину, необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків. Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 КАС України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Екстрабілдінг Груп" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, а відтак, висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та податку на додану вартість.

Також, доводи податкового органу про відсутність у підприємств - контрагентів основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність можливостей ТОВ "Екстрабілддінг Груп" для вчинення господарських операцій зроблений безпідставно.

Окрім цього, колегія суддів також акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції хибно прийняті до уваги посилання податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року № 2660/26-55-22-08/39127 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екстрабілдінг Груп" щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року", оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між цим контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг у ТОВ "Екстрабілдінг Груп", в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Колегія суддів також зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з таким контрагентом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками апелянта фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений помилковий висновок про доведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "ЗПНУ" задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И ЛА :

Апеляційну скаргу ТОВ "ЗПНУ" задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНУ" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0000032208 від 22 січня 2015 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко