Постанова

від 20.03.2015 по справі 820/457/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2015 р. справа №820/457/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

першого представника позивача - Малахової Ю.А.,

другого представника позивача - Хорольського Д.Ю.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.11.2014 року №0001502201 та №0001512201;

- скасувати податкову вимогу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №11223-25 від 10.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, які містяться в акті "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" (код ЄДРПОУ 33411231) щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість із Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна" (код 38470366) за період лютий 2014 року та податку на прибуток, податку на додану вартість із Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" (код 38258286) за травень 2013 року" від 20.10.2014 року №3562/20-38-22-01-04/33411231 є необґрунтованими та незаконними, оскільки зроблені на підставі припущень та перевірки не самого позивача, а його контрагента за ланцюгом правовідносин. Також зазначав, що угоди, укладені між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" носять реальний характер, при виконанні таких угод складались всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В обґрунтування позовної вимоги щодо скасування податкової вимоги позивач зазначає, що на момент винесення податкової вимоги не було факту узгодження суми грошового зобов'язання, оскільки позивач не отримував податкових повідомлень-рішень на основі яких винесено податкову вимогу, а тому податкова вимога, на думку позивача є незаконною та винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких, вказав, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона", зазначені в акті перевірки, не відбулися, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" грошового зобов'язання в установлений законодавством строк слугувала підставою винесення відповідачем податкової вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали правову позицію, викладену у позовній заяві, та просили суд адміністративний позов задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити

Заслухавши пояснення представників по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" (код ЄДРПОУ 33411231) зареєстроване як юридична особа 21.02.2005 року; місцезнаходження юридичної особи: 61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19 (Т.1, а.с.16).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.12.2014 року основними видами діяльності за КВЕД-2010 Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" (код ЄДРПОУ 33411231) є 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (Т.1, а.с.16.

Фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" (код ЄДРПОУ 33411231) щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість із Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна" (код 38470366) за період лютий 2014 року та податку на прибуток, податку на додану вартість із Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" (код 38258286) за травень 2013 року" від 20.10.2014 року №3562/20-38-22-01-04/33411231 (далі по тексту - Акт перевірки, акт - Т.1, а.с.18-27).

У висновках Акту перевірки відповідачем зазначено, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна" за лютий 2014 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" за травень 2013 року має ознаки нереальності здійснення; Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" завищено податковий кредит, в результаті взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна".

На висновки вищезазначеного Акту перевірки позивачем на адресу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області надіслані заперечення, за результатами розгляду вищевказаних заперечень листом №17405/20-38-22-01-10 від 14.11.2014 року Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області висновки акту залишені без змін (Т.1, а.с.28-35).

На підставі Акту перевірки відповідачем 18.11.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001502201 та №001512201, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств (Т.1, а.с.37-38).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона", суд зазначає наступне.

Між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" (Виконавець) 22.04.2013 року було укладено договір на створення оригінал макету поліграфічної продукції №17, за яким Виконавець зобов'язується за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Металіка» (Замовник) на свій ризик виконувати роботу, визначену у п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконану роботу (Т.1, а.с.40-41).

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що за цим договором Виконавець на підставі інформації, наданої Замовником, здійснює виготовлення оригіналу макету поліграфічної продукції журналу «МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК» Замовника (надалі - «оригінал макету») вид, кількість, якість та поліграфічний вигляд якого, Сторони визначають в Технічному завданні, що надається Замовником.

Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" укладено наступні додатки до договору №17 від 22.04.2013 року:

- додаток №1 Технічне завдання на виготовлення оригінал-макету журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК" - дане технічне завдання складене на виконання п. 1.2 договору №17 від 22.04.2013 року;

- додаток №2 Формат розділу "Прайс-строки" журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК";

- додаток №3 Рубрикація товарів розділу "Прайс-строки" журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК";

- додаток №4 Виходи журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК" у 2013 році (Т.1, а.с.42-53).

Відповідно до п.2.5 договору №17 від 22.04.2013 року передача оригінал макетів по окремих етапах договору, відповідно до окремих технічних завдань, оформляється сторонами відповідними Актами приймання-передач.

Пунктом 3.3 вищевказаного договору передбачено, що за надані послуги Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця грошові кошти на протязі 10 банківських днів з моменту надання Рахунку Виконавця.

У результаті виконання умов договору 30.04.2013 року сторонами підписано акт передачі рекламних блоків для виготовлення оригінал-макетів журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК" №466, а також складено акт здачі-приймання робіт від 08.05.2013 року (Т.1, а.с.56-70, 72).

За результатами зазначених господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" виписано податкову накладну №169 від 08.05.2013 року (Т.1, а.с.73).

На вимогу рахунку на оплату №18 від 08.05.2013 року оплата за договором №17 від 22.04.2013 року позивачем здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона", що підтверджується копією платіжного доручення №1991 від 17.05.2013 року (Т.1, а.с.71, 74).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "СІЄНА" суд зазначає, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "СІЄНА" укладено договір №9 від 03.02.2014 року на створення оригінал макету поліграфічної продукції (Т.1, а.с.75-77).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "СІЄНА" (Виконавець) зобов'язується за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" (Замовник) на свій ризик виконувати роботу, визначену у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконану роботу.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що за цим договором Виконавець на підставі інформації, наданої Замовником, здійснює виготовлення оригіналу макету поліграфічної продукції журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК" Замовника (надалі - "оригінал макету") вид, кількість, якість та поліграфічний вигляд якого, Сторони визначають в технічному завданні, що надається Замовником.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "СІЄНА" на підставі умов договору №9 від 03.02.2014 року укладено додатки до договору:

- додаток №1 Технічне завдання на виготовлення оригінал-макету журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК" - дане технічне завдання складене на виконання п. 1.2 договору №9 від 03.02.2014 року;

- додаток № 2 Формат розділу "Прайс-строки" журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК";

- додаток № 3 Рубрикація товарів розділу "Прайс-строки" журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК";

- додаток № 4 Виходи журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК" у 2014 році (Т.1, а.с.78-107).

Вартість одного оригіналу макету може змінюватись в залежності від об'єму обробленої Виконавцем інформації згідно з п.2.3 Договору та затверджується у Протоколі узгодження вартості створення оригінал макету (пункт 3.1 вищевказаного договору).

Узгодження вартості створення оригінал макетів журналів "Металевий Вісник" підтверджується протоколами №1 від 07.02.2014 року, №2 від 14.02.2014 року, №3 від 21.02.2014 року, №4 від 28.02.2014 року (Т.1, а.с.108-131).

Відповідно до п.2.5 договору №9 від 03.02.2014 року передача оригінал макетів по окремих етапах договору, відповідно до окремих технічних завдань, оформляється сторонами відповідними Актами приймання-передач.

Пунктом 3.3 вищевказаного договору передбачено, що за надані послуги Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця грошові кошти протягом 10 банківських днів з моменту надання Рахунку Виконавця.

У результаті виконання умов договору сторонами підписано акти передачі рекламних блоків для виготовлення оригінал-макетів журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК" №504 від 06.02.2014 року, №505 від 13.02.2014 року, № 506 від 20.02.2014, № 507 від 27.02.2014 року, а також складено акти надання послуг від 07.02.2014 року, від 14.02.2014 року, від 21.02.2014 року, від 28.02.2014 року (Т.1, а.с.132-183).

За результатами зазначених господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "СІЄНА" виписано податкові накладні №451 від 07.02.2014 року, №440 від 14.02.2014 року, №441 від 21.02.2014 року, №442 від 28.02.2014 року (Т.1, а.с.184-187).

На вимогу рахунку на оплату №28 від 07.02.2014 року, №33 від 14.02.2014 року, №39 від 21.02.2014 року, №46 від 28.02.2014 року оплата за договором №9 від 03.02.2014 року позивачем здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "СІЄНА", що підтверджується копією платіжного доручення №3374 від 01.04.2014 року, №3287 від 12.03.2014 року, №3321 від 25.03.2014 року, №3320 від 24.03.2014 року, №3291 від 14.03.2014 року, №3360 від 31.03.2014 року, №3322 від 25.03.2014, №3329 від 26.03.2014 року, №3359 від 31.03.2014 року, №3256 від 28.02.2014 року (Т.1, а.с.188-201).

Від спірних операцій позивач отримав прибуток, оскільки отримані роботи реалізовані іншим контрагентам, з якими позивачем укладено договори про надання послуг на виконання робіт з розміщення реклами. На підтвердження чого позивачем надано до суду копії договорів та акти надання послуг, рахунки на оплату, податкові накладні (Т.2, а.с.3-71).

Суд приходить до висновку про те, що за результатами спірних поставок досягнута ділова мета, їх здійснення було економічно та ринково обумовлене.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 93 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ними товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки наміру позивача отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаними договорами поставки та надання послуг, за правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки про вплив при визначенні позивачем розміру валових витрат за 2013 рік факту включення підприємством до складу собівартості придбаних та реалізованих робіт послуг внаслідок правочинів, в яких, за твердженням відповідача, відсутній факт реального вчинення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 138.8.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат, при визначенні оподатковуваного прибутку , витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу) ( пп.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Судом встановлено факт реального отримання послуг та безпосередній зв'язок оплати отриманих послуг з господарською діяльністю позивача; договірні відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна" мали реальний характер.

З огляду на встановлені у справі обставини суд приходить до висновку про те, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України; позивачем визначено розмір валових витрат (за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона") відповідно до вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" базуються на висновках Акту Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.03.2014 року №244/20-23-22-01-05/38258286 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2013 та січень, лютий 2014 року", яким податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення фінансово-господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" та з його контрагентами.

У зв'язку з тим, що перевіркою зазначена відсутність можливостей у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" вчинення дій, пов'язаних з наданням послуг, такі обставини, на думку податкового органу, є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка".

Висновки Акту про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна", базуються на висновках Акту Державної податкової інспекції у Бабушківському районі м. Дніпропетровськ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.05.2014 року №84/04-62-22-3 "Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Сієна" (код ЄДРПОУ 38470366) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року", яким податковий орган не підтверджує реальність проведення господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями, у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування.

Дані щодо проведених щодо контрагентів позивача звірок податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи підприємства позивача.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України та ст.70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних та документів, що підтверджують склад витрат, фактичним обставинам правовідносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

За таких обставин доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення №0001502201 та №0001512201 від 18.11.2014р. підлягають скасуванню.

Щодо винесення Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області податкової вимоги №11223-25 від 10.12.2014 року, суд зазначає наступне.

Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 10.12.2014 року винесено податкову вимогу №11223-25 (Т.1, а.с.39).

Підставою для винесення податкової вимоги, відповідно до пояснень представника відповідача, слугувало узгодження грошового зобов'язання, нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень №0001502201 та №0001512201 від 18.11.2014 року.

Зазначені обставини також підтверджуються роздруківкою облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавницво Металіка" (Т.2, а.с.143-151).

Надаючи правову оцінку правомірності винесення податкової вимоги, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (абзац 1 пункту 59.3. ст.59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 57.3. ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.58.3. ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Зазначені норми права кореспондують із Порядком направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №576, пунком 4.6. якого передбачено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою): юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 4.8. вищевказаного порядку зазначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом винесено податкові-повідомлення рішення №0001502201 та №0001512201 від 18.11.2014 року, та, відповідно до наявних в матеріалах справи копій рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, розрахункового документу та опису вкладення до поштового відправлення, направлено 18.11.2014 року на адресу позивача (номер поштового відправлення - 6100127514654), повторно надіслано 30.12.2014 року (Т.2, а.с.136-137, 140).

З роздруківки з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" вбачається, що 20.12.2014 року поштове відправлення №6100127514654 "повернено за зворотною адресою: за закінченням терміну зберігання", 30.12.2014 року "вручено за довіреністю" відправнику (Т.3, а.с.33).

Позивачем зазначено, що він звернувся до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з запитом від 13.01.2015 року про підтвердження направлення на адресу позивача податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі Акту перевірки (Т.1, а.с.36).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт надсилання податкових повідомлень-рішень на адресу позивача, проте зазначене поштове відправлення повернулось на адресу податкового органу із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", а тому суд не приймає до уваги посилання позивача щодо протиправності оскаржуваної вимоги у позовній заяві на ту обставину, що зазначені податкові повідомлення-рішення податковим органом не надсилались.

У той же час судом встановлено, що вищевказане поштове відправлення повернуто на на адресу відповідача 30.12.2014 року, а оскаржувана податкова вимога винесена 10.12.2014 року, тобто до моменту узгодження грошових зобов'язань за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому податкова вимога є такою, що винесена із порушенням приписів чинного податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.11.2014 року №0001502201 та №0001512201.

Скасувати податкову вимогу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №11223-25 від 10.12.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" (код ЄДРПОУ 33411231, адреса місцезнаходження: 61105, м.Харків, вул. Киргизька, буд.19) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.