Постанова

від 25.03.2015 по справі 826/2800/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2015 року № 826/2800/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.02.2015 №0000342204.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 27.01.2015 №25/26-57-22-03-10/35506670 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ТБС-Інвест», прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2015 №0000342204, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 10.02.2015 №0000342204.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

В судовому засіданні 16.03.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СК «Вектор" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ТБС-Інвест» за серпень 2014 року та складено акт перевірки від 27.01.2015 №25/26-57-22-03-10/35506670.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «СК «Вектор»:

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.5 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на вартість за серпень 2014 року на суму 602442,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2015 №0000342204, яким збільшено суму з грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 753052,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 602442,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 150610,50 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «СК «Весктор».

Так, між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «ТБС-Інвест» (субпідрядник) укладено договори субпідряду від 01.08.2014 №01/08/14-3, від 01.08.2014 №01/08/14-4, від 01.08.2014 №01/08/14-26, від 01.08.2014 №01/08/14-Б, від 04.08.2014 №01/08/14-3, від 04.08.2014 №01/08/14-4, від 04.08.2014 №01/08/14-5-ОП, від 04.08.2014 №01/08/14-5-ВК, відповідно до яких субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов цього договору.

До вказаного договорів надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року, податкові накладні від 31.08.2014 №132, від 31.08.2014 №133, від 31.08.2014 №134, від 31.08.2014 №135, від 31.08.2014 №136, від 31.08.2014 №137, від 31.08.2014 №138, від 31.08.2014 №139.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі та до матеріалів справи надано копії платіжних доручень.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ТБС-Інвест», відповідачем вказано на відсутність основних фондів та недостатню кількість трудових ресурсів у спірного контрагента, а тому такі операції між сторонами не має економічної суті та свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань за договорами.

Також, відповідач посилається на те, що отримані від спірного контрагента паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони складені на не на підставі дійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Крім цього, наявність у підприємства податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. У даному випадку, у позивача не виникає таке право на податковий кредит, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім цього, суд наголошує, що сам факт виконання робіт не є безумовним доказом реальності господарських операцій між сторонами, оскільки для податкового обліку значення має факт виконання робіт/послуг тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Аналізуючи надані документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та спірним контрагентом, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ТБС-Інвест», останній мав виконувати будівельні роботи, водночас на дійсне виконання таких робіт до суду позивачем не надано актів передачі місця виконання робіт (будівельний майданчик) (пп.7.3.1, п.7.3 вищеперелічених договорів); жодних документів щодо затвердженої проектної документації (текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому чинним законодавством порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно - планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, тощо) пп. 7.1.1, 7.1.8 п.7.1 вищеперелічених договорів); жодних документів, що підтверджують якість, безпеку тощо матеріалів, які були використані при проведенні будівельних робіт, а саме: паспорта якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров'я України, довідки Держспоживстандарту України, сертифікати відповідності, документи про якість тощо; жодної накладної, рахунку чи інших первинних документів щодо отриманих та оплачених послуг отримання електроенергії, водопостачання та водовідведення, що не дає можливості встановити реальність здійснення таких операцій, визначити обсяг фактично виконаних робіт, понесених витрат та правомірність їх включення до складу податкового кредиту.

Також, судом допитано у якості свідка ОСОБА_1, який є керівником ТОВ «ТБС-Інвест», однак з його пояснень вбачається, що він підписував документацію з позивачем, однак повний пакет первинної документації на підтвердження дійсного виконання умов договорів та що саме працівники ТОВ «ТБС-Інвест» здійснювали будівельні роботи на будівельному майданчику згідно укладених договорів із позивачем до суду не надано.

Крім цього, суд погоджується із доводами відповідача, що з наданих документів не можливо з'ясувати порядок пропускного режиму на будівельні майданчики ТОВ «СК-ВЕКТОР» та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників ТОВ «ТБС-ІНВЕСТ» по охороні праці, що відображається в журналі охорони праці (відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 року «Про затвердження загальних правил укладення та виконання договорів підряду капітального будівництва», Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» та ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення».

Суд не бере до уваги як належні та допустимі докази надані копії витягу журналу реєстрації інструктажів з питань праці на робочому місці ТОВ «ТБС-Інвест» за серпень 2014 року, оскільки до суду не надано підтверджень, що саме ці особи дійсно працюють на підприємстві спірного контрагента або укладали з цими особами договори на виконання будівельних робіт (до суду не надано штатний розпис підприємства або договори).

Суд звертає увагу, що сам факт виконання робіт не є безумовним доказом реальності господарських операцій між сторонами, оскільки для податкового обліку значення має фактвиконання робіт тим підприємством, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Однак, суд не ставить під сумнів, що роботи на будівельному майданчику були виконані, однак, що саме працівниками ТОВ «ТБС-Інвест» позивачем суду не доведено.

Отже, враховуючи викладене, в ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «ТБС-Інвест» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується виконання робіт саме спірним контрагентом ТОВ «ТБС-Інвест», відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з огляду на те, що ТОВ «СК «Вектор» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.02.2015 №0000342204.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» (код ЄДРПОУ 35506670, адреса: 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні, 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін