Постанова

від 13.05.2015 по справі 826/2800/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2800/15 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10.02.2015 №0000342204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СК «Вектор" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ТБС-Інвест» за серпень 2014 року та складено акт перевірки від 27.01.2015 №25/26-57-22-03-10/35506670.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «СК «Вектор»:

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.5 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на вартість за серпень 2014 року на суму 602442,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2015 №0000342204, яким збільшено суму з грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 753052,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 602442,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 150610,50 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що операції між позивачем та ТОВ «ТБС-Інвест» не мали реального характеру.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договорів підряду: договоір №15-01/14-1 від 15.01.2014 р. з ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой», договору підряду №15-08/13-26 від 15.08.2013 p., договору підряду №04-03/14-5-ВК від 04.03.2014 p., договору підряду №15-06/13-4 від 15.06.13, укладених з ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива», відповідно до яких ТОВ «БК «Девенстрой» є генеральним підрядником будівництва багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення по вул.Саперне поле, 5 в Печерському районі м.Києва, а ТОВ «БМК «Перспектива» є генеральним підрядником будівництва,

ТОВ «СК «Вектор», для виконання робіт на об'єктах будівництва «Житлового кварталу з об'єктами громадського призначення та підземними паркінгами на вул.Професора Підвисоцького (територія військового містечка №2) у Печерському районі м. Києва» (Новопечерські липки) і багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення по вул.Саперне поле, 5 в печерському районі м.Києва (Бульвар фонтанів),

та ТОВ «ТБС-Інвест» було укладено ряд договорів субпідряду від 01.08.2014 №01/08/14-3, від 01.08.2014 №01/08/14-4, від 01.08.2014 №01/08/14-26, від 01.08.2014 №01/08/14-Б, від 04.08.2014 №01/08/14-3, від 04.08.2014 №01/08/14-4, від 04.08.2014 №01/08/14-5-ОП, від 04.08.2014 №01/08/14-5-ВК, відповідно до яких субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов цього договору.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано договори, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі виконаних робіт (КБ-2, КБ-3), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, видаткові накладні, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг та вартість поставлених робіт (послуг) та товарів.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на висновках перевірки контрагенту в частині неможливості здійснення господарських операцій цією юридичною особою.

Відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства України не досліджувались первинні документи по зазначеним господарським взаємовідносинам, а висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платниками податку на додану вартість, тому був зобов'язаний нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.02.2015 №0000342204.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» задовольнити

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10.02.2015 №0000342204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 15.05.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.