Постанова

від 25.03.2015 по справі 826/321/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 березня 2015 року                    08:15                              № 826/321/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»   доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014р. №0013022205, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2014р. №0013022205. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято правомірно. В судовому засіданні 26.02.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження у зв'язку з неявкою представника відповідача. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                                   ВСТАНОВИВ:           Відповідачем проведено перевірку ПП «Акрілат-Хімконтракт» за результатами якої 18.11.2014р. складено акт №1263/26-54-22-02-10/24744461 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово – господарських взаємовідносин з ТОВ «Фортуна Сільвер» (код ЄДРПОУ 38919255) за період з 01.06.2014р. по 31.08.2014р. (далі по тексту – Акт перевірки).           Актом перевірки встановлено порушення п. 44.1, 44.6 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період всього у сумі 1  491  818грн., в тому числі за липень 2014 року – 458  605грн. та серпень 2014 року – 1  033  213грн.           На підставі встановленого порушення відповідачем 18.12.2014р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0013022205, яким за порушення п. 44.1, 44.6 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2  237  727грн., у тому числі основний платіж – 1  491  818грн. та штрафні санкції – 745  909грн. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.             Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.06.2014р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Фортуна Сільвер» (код ЄДРПОУ 38919255) (Продавець) укладено договір №040602 поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити розчинник для флексографічного друку в порядку та на умовах, визначених у договорі.           На виконання умов вказаного договору ТОВ «Фортуна Сільвер» виписані видаткові накладні: №10, 11, 12 від 01.08.2014р., №265, 264, 255, 263, 254, 256 від 31.07.2014р., №246, 245, 244 від 30.07.2014р., №235, 234 від 29.07.2014р., №201 від 24.07.2014р., №188 від 25.07.2014р., №44 від 10.07.2014р., №32 від 04.07.2014р., №250 від 29.06.2014р., №213 від 25.06.2014р., №173, 174, 175, 179, 176, 177, 178 від 20.06.2014р., №155, 154, 153, 152, 151, 150, 149 від 18.06.2014р., №128, 127, 126, 125 від 14.06.2014р., №114, 113, 112, 111 від 13.06.2014р., №101, 100, 99, 105, 104, 103, 102 від 12.06.2014р., а також податкові накладні: №250 від 29.06.2014р., №151, 152, 153-155 від 18.06.2014р., №173-179 від 20.06.2014р., №213 від 25.06.2014р., №150, 149 від 18.06.2014р., №128 від 14.06.2014р., №99, 100, 101, 102, 103, 104, 105 від 12.06.2014р., №111 від 13.06.2014р., №127, 126, 125 від 14.06.2014р., №114, 113, 112 від 13.06.2014р., №32 від 04.07.2014р., №250, 251, 249 від 30.07.2014р., №263, 264, 269, 270, 271 від 31.07.2014р., №235, 234 від 29.07.2014р., №201 від 25.07.2014р., №188 від 24.07.2014р., №74 від 10.07.2014р., №3, 2, 1 від 01.08.2014р., №272 від 31.07.2014р.           Позивач на підставі виписаних ТОВ «Фортуна Сільвер» податкових накладних задекларував податковий кредит з ПДВ.           Як вбачається з Акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм ПК України на тій підставі, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено звірку ТОВ «Фортуна Сільвер» за результатами якої складено акт від 19.08.2014р. №1911/2205 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Норман-Агро» (код ЄДРПОУ 38445506) за період червень 2014 року, яким встановлено, що стан платника – 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.           Також складено акт №2084/26-59-22-08/38919255 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р., яким встановлено, що стан платника – 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.           Крім того, податковим органом встановлено, що в ТОВ «Фортуна Сільвер» відсутні працівники наймані, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, відсутнє нарахування та сплата єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, відсутність отриманого товару від постачальників ТОВ «Фортуна Сільвер», який був реалізовано на користь позивача, відсутність (не надання) документів які свідчать про якість та відповідність товару, що передбачено п.п. 2.2 договору поставки №040602 від 04.06.2014р., не дотримання вимог п. 4.1 договору поставки №040602 від 04.06.2014р. щодо 100% передоплати за товар, не надання регістрів бухгалтерського обліку по постачальнику.           Перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Фортуна Сільвер» є безтоварними, не несуть в собі розумної мети і оформлені лише документально з метою формування даних податкового обліку. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2 ст. 3 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи: -  це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями). Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.           Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.           У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.           Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом – покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.           Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Судом неодноразово викликався в судове засідання директор ТОВ «Фортуна Сільвер» в якості свідка для надання пояснень щодо взаємовідносин з ПП «Акрілат-Хімконтракт», проте останній до суду не з'явився, будь-яких пояснень суду не надав. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.             В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентами перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014р. №0013022205, а тому адміністративний позов Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» вважається таким, що не підлягає задоволенню.               Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ:           В задоволенні позову Приватному підприємству «Акрілат-Хімконтракт» відмовити повністю. Стягнути з Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (код ЄДРПОУ 24744461) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.    Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4  384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні, 80 копійок). Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                       В.В. Амельохін