Постанова

від 28.04.2015 по справі 826/321/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/321/15 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА :

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» (далі - позивач, ПП «Акрілат-Хімконтракт») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2014р. №0013022205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу проведено перевірку ПП «Акрілат-Хімконтракт» за результатами якої 18.11.2014р. складено акт №1263/26-54-22-02-10/24744461 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Фортуна Сільвер» (код ЄДРПОУ 38919255) за період з 01.06.2014р. по 31.08.2014р. (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 44.1, 44.6 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період всього у сумі 1 491 818грн., в тому числі за липень 2014 року - 458 605грн. та серпень 2014 року - 1 033 213грн.

Такі висновки відповідача аргументовані безтоварністю господарської операції позивача з ТОВ «Фортуна Сільвер» у період часу, за який проводилась перевірка.

На підставі встановленого порушення відповідачем 18.12.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0013022205, яким за порушення п. 44.1, 44.6 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2237727 грн., у тому числі основний платіж - 1491818грн. та штрафні санкції - 745909 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем та ТОВ «Фортуна Сільвер», не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо правовідносин, які виникли після 01.01.2011 року, Законів України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) щодо правовідносин, які виникли до 01.01.2011 року, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

П.п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що 200.1. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналогічні правові положення закріплені у ст.7 Закону №168/97-ВР.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові приписи містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що правильність визначення платником від'ємного значення з ПДВ та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, безпосередньо залежить від наявності в нього права на формування податкового кредиту. При цьому, підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у періоди часу, за який податковим органом було проведено перевірку податкової звітності позивача, ним, зокрема, було укладено договір поставки 040602 від з 04.06.2014р. з ТОВ «Фортуна Сільвер» (код ЄДРПОУ 38919255), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити розчинник для флексографічного друку в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Також, між позивачем та ТОВ «Фортуна Сільвер» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 040602 від 04 червня 2014 року про самовивоз товару за адресою: 59342, Чернівецька область, Кіцманський район, смт. Лужани, вул. Центальна, 53; та Додаткову угоду № 2 про продовження терміну дії Договору до 31.12.2015 р.

При цьому, реальність зазначеної фінансово-господарської операції між позивачем та ТОВ «Фортуна Сільвер» підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками.

Транспортування товару придбаного відповідно до Договору поставки № 040602 від 04 червня 2014 року підтверджується товарно - транспортними накладними, копією журналу довіреностей за період з 01.06.2014 р. по 31.08.2014 р.

Водночас, з матеріалів справи також свідчать, що під час здійснення господарської операції з метою досудового врегулювання спору позивачем ТОВ «Фортуна Сільвер» була направлена претензія від 01.08.2014 р. з вимогою провести до поставку товару в кількості 44 кг, якого не вистачає відповідно до відвантаження товару за 01.08.2014 р. В свою чергу, листом від 05.08.2014 р. ТОВ «Фортуна Сільвер» повідомило, що навантаження товару відбувалося шляхом наливу, що в першу чергу зумовлює певну допустиму неточність та погоджується із досудовим врегулюванням питання будь-яким можливим і допустимим шляхом.

Також матеріалами справи підтверджується подальший рух товару, який був придбаний у ТОВ «Фортуна Сільвер», а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання вантажу.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст. 3 , ст. 4 , п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положенню №88.

Судова колегія зазначає, що всі перелічені документи складені з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88.

Таким чином, оскільки товарність спірних фінансово-господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом повністю підтверджується матеріалами справи, то колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про нереальність господарської операції, що надає достатні правові підстави для висновку про протиправність та необхідність скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу Акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що відповідачем, у порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, не надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, апелянтом надано суду достатні та необхідні докази, з яких вбачається реальність його фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Фортуна Сільвер» у спірний період часу та правомірність формування позивачем податкового кредиту за їх результатами і, відповідно, визначення суми бюджетного відшкодування на цій підставі.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212, 254 КАС України , колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.12.2014р. №0013022205 визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.