Рішення

від 19.03.2015 по справі 330/561/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/468/15 Головуючий у 1 інстанції: Бойчева Н.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.О., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Книш С.В.

з участю прокурора Забутого О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області про захист громадянських прав в земельних відносинах, визнання неправомірними дій, стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про захист громадянських прав в земельних відносинах, оспорюваних громадянкою ОСОБА_2, визнання неправомірними її дій щодо використання трьох неіснуючих рішень Кирилівської сільради в ході розгляду справ у судах; спричинення йому матеріальної шкоди через застосування судами за позовами відповідача заходів забезпечення шляхом заборони йому здійснювати будівництво на належній йому земельній ділянці, у зв»язку з чим були пошкодженні придбані ним для будівництва у 1999р. будівельні матеріали на суму 5 616,46 грн. В зв'язку з цим позивач просив суд визнати незаконним використання ОСОБА_2 рішень Кирилівської селищної ради № 56 від 09.09.1999 року, № 14 та № 36 від 15.07.1999 року та стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в розмірі 5616,46 грн.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконним використання в судах ОСОБА_2 рішень Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 56 від 09.09.1999 року 11 сесії 23 скликання, № 36 від 09.09.1999 року 11 сесії 23 скликання та № 14 від 15.07.1999 року 11 сесії 23 скликання. Визнано дії суб'єкта відповідальності ОСОБА_2 протиправними.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 5616, 46 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 243, 60 грн.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату послуг адвоката в суму 2000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 121,80 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який вступив у справу в інтересах ОСОБА_3, пояснення самого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за № 5 від 27.07.1995р. передано ОСОБА_3 в приватну власність земельну ділянку під житловий будинок, яка знаходиться на території Кирилівської територіальної громади в с. Степок. В зв'язку з цим виконана технічна проектна документація по відводу земельної ділянки та встановлення її меж в натурі, які узгоджені з володільцями суміжних земельних ділянок, зокрема, з ОСОБА_2.

Суд в мотивувальній частині рішення зазначає, що в подальшому ОСОБА_2, яка є володільцем суміжної земельної ділянки, були подані до суду позови до ОСОБА_3 з приводу спору у земельних відносинах, в зв'язку з чим ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 23.09.2008 року було накладено арешт та заборону на право користування земельною ділянкою, а також заборонено проводити на ній будівництво.

Також відповідачкою до Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Кирилівська селищна рада про визнання факту недостовірності інформації були надані рішення Кирилівської селищної ради № 56 від 09.09.1999 року, № 14 від 15.07.1999р. та № 36 від 15.07.1999 року, які Мелітопольським міськрайсудом були визнані такими, що не приймалися Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області.

Суд з»ясував, що у зв'язку з вимушеним невикористанням будівельних матеріалів, які були придбані для будівництва житлового будинку в с.Степок, Якимівського району, їх частина стала непридатною для будівництва. Згідно актів результатів відбракування будівельних матеріалів встановлено, що 816 штук стінного каменя (ракушняка) на загальну суму 3399,46 грн., 324 штуки стінного каменя (ракушняка) на загальну суму 324 грн., 12 мішків цементу М-400 та 6 мішків цементу М-500 на загальну суму 918 грн. та 13 перемичок віконних та дверних на загальну суму 975 грн. прийшли в непридатний для використання стан, що пов»язано з накладеною судами за безпідставними позовами відповідача заборонами будівництва.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачу неправомірними діями відповідача, які виразились у незаконному використанні нею в судах неіснуючих рішень Кирилівськоої селищної ради, спричинена матеріальна шкода у розмірі вартості будівельних матеріалів в сумі 5616,46 грн., які були зіпсовані через тривале невикористання у зв»язку з забороною будівництва. Тому суд вважав, що вимоги ОСОБА_3 є доведеними і стягнув на його користь вказану суму як матеріальну шкоду.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки вони є невмотивованими через нез»ясування судом фактичних обставин справи, не встановлення правовідносини сторін, що потягло неправильне вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, суміжним землевласником земельної ділянки АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 ( а.с. 5, 7).

З 2001р. в провадженні Приазовськогоо районного суду Запорізької області знаходилась справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо порядку користування земельними ділянками ( а.с. 9).

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 18.04.2001р. у цій справі за заявою ОСОБА_2 було накладено арешт на земельну ділянку розміром 6 х 54 м, яка знаходилась на межі між земельним ділянками в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, заборонено його використання та будівництво на ньому ( а.с. 10).

З наданої Приазовським районним судом інформації випливає, що у цій справі маються надані ОСОБА_2 в якості доказів рішення Кирилівської селищної ради № 56 від 09.09.1999р., № 14 від 15.07.1999р. та № 36 від 09.09.1999р. ( а.с. 9-зворот).

В серпні 2008р. Якимівським районним судом Запорізької області було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про знесення самочинних будівель ( а.с. 9), у якій з метою запобігання подальшого самочинного будівництва ОСОБА_2 просила забезпечити позов, заборонивши будівництво на спріній ділянці ( а.с. 65, 67).

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2008р. накладено арешт на земельні ділянки по АДРЕСА_4 та заборонено на них будівництво, розміщення і зберігання будівельних матеріалів ( а.с. 66).

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2008р. заборонено будівництво на земельній ділянці площею 0,04 га з розмірами 43,96 м х 9,1 м по АДРЕСА_3 ( а.с. 11).

Позивач ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2 вказує, що нею незаконно використовувались у зазначених справах три неіснуючих рішення Кирилівської селищної ради, що встановлено окремою ухвалою суду, та вважає, що саме ці дії відповідача свідчать про свідоме зловживання нею своїми процесуальними правами, якими вона вводила в оману суди, які на підставі цих рішень приймали заходи забезпечення шляхом заборони йому будівництва, що, в свою чергу, призвело до пошкодження будматеріалів. В цьому позивач вбачає причинний зв»язок між діями відповідачки та спричиненням йому шкоди у вигляді вартості пошкоджених будматеріалів.

Проте, ці доводи колегія вважає неспроможними з огляду на таке.

Так, дійсно в матеріалах справи мається окрема ухвала Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010р., постановлена у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання факту недостовірної інформації, якою встановлено, що надані в матеріали справи, яка розглядалась в Приазовському районному суді, завірені та скріплені печаткою копії рішень Кириліівської селищної ради № 56 від 09.09.1999р., № 14 від 15.07.1999р. та № 36 від 09.09.1999р., цим органом місцевого самоврядування не приймались ( а.с. 12). Мелітопольським міськрайонним судом в окремій ухвалі зазначено, що деякі державні службовці Кирилівської селищної ради, зловживаючи своїм службовим становищем, завірили та скріпили печаткою селищної ради рішення, які не існують і не приймались радою, тому про ці обставини було доведено до відома прокурора Якимівського району Запорізької області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В цій окремій ухвалі суду взагалі не йшлося про те, що вказані рішення Кирилівської селищної ради були підроблені ОСОБА_2 або про те, що їй було відомо про ті обставини, що надані нею належним чином оформлені рішення ради насправді не існували, як наполягає позивач ОСОБА_3

З пояснень прокурора та адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_4 слідує, що за фактом наявності неіснуючих рішень селищної ради було порушено кримінальне провадження, але винних осіб на теперішній час не встановлено.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Позивачем та прокурором, який вступив у справу в його інтересах на стадії апеляційного розгляду справи, не надано ніяких доказів, зокрема, вироку суду про те, що ОСОБА_2 було завідомо відомо, що належним чином оформлені рішення Кирилівської селищної ради, насправді не існують та є підробленими, а також не надано доказів, що вони підроблені саме нею. А отже є недоведеним факт щодо зловживанням ОСОБА_2 своїми процесуальними правами у цивільній справі, що суд вважав встановленим та доведеним, та такі висновки суду є взагалі невмотивованими та зоснованими на припущеннях.

Таким чином, в цій цивільній справі не знайшла свого підтвердження факти неправомірності в діях ОСОБА_2, яка як будь-яка особа, що вважала порушеним своє право, зокрема, у земельних відносинах із суміжними землевласниками, у відповідності до вимог ст. 3 ЦПК України звернулась до суду щодо їх захисту, а відтак скористалась у відповідності до вимог ст. 27 ЦПК України своїми правами позивача щодо надання доказів, заявлення клопотань про забезпечення її позовів.

ОСОБА_3 стверджував, що у 1999р. придбав будівельні матеріали для будівництва будинку на земельній ділянці в АДРЕСА_1, які стали непридатними для використання у зв»язку з тривалими заборонами будівництва ухвалами судів за заява ОСОБА_2 про забезпечення її позовів.

Але ці доводи колегія вважає необґрунтованими з декількох підстав.

Так, по-перше, ОСОБА_3 не надав належних і допустимих доказів тому факту, що він мав належним чином оформлену проектну документацію на будівництво житлового будинку на земельній ділянці в АДРЕСА_1 або по АДРЕСА_3. Крім того, в матеріалах справи мається акт приймальної комісії, згідно з яким 08.07.1992р. вже прийнято в експлуатацію будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).

Надана до заперечень на апеляційну скаргу ксерокопія Типового проекту «Гражданского строительства», який затверджено протоколом Держбуду від 10.02.83р., не містить ані адреси будівництва, ані відповідних реквізітів, ані креслень проекту, ані дати його розробки, та його не затверджено компетентними органами, зокрема, взагалі ніким не підписано і не затверджено ( а.с. 218). Тому такий документ взагалі не може бути прийнято як доказ у цивільній справі.

Також позивач має домоволодіння АДРЕСА_5, у якому, за його ствердженнями, зберігались придбані у 1999р. будматеріали.

Тому не маєтья достеменних доказів про ті обставини, що позивач в законний спосіб хотів розпочати будівництво саме на земельній ділянці, що була предметом спору у цивільних справах з ОСОБА_2

По-друге, надані документи на підтвердження придбання будматеріалів у 1999р. не є

допустимими доказами з огляду на таке.

На підтвердження придбання каменю стінового в кількості 2 000 шт. позивач надав рахунок-фактуру № 37 вд 18.06.1999р., у якому постачальником зазначено ТОВ «БУЗАВ» з ЄДРПОУ 33279118 (а.с. 24). Проте це товариство із вказаним ЄДРПОУ 33279118 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі вперше тільки 20.07.2005р. ( а.с. 102, 133-135). А тому вказаний рахунок-фактура не може підтверджувати придбання каменю стінового у цього товариства в червні 1999р.

На підтвердження придбання цементу у 1999р. ОСОБА_3 надав рахунок- фактуру № СФ-0000011 без дати, згідно з яким постачальником виступив ФОП ОСОБА_7, рахунок якого відкрито в ПАТ «УкрСиббанк» ( а.с. 25). Проте згідно з п. 1 Статуту ПАТ «УкрСиббанк» до 27 жовтня 2009р. цей банк мав назву Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» ( а.с. 104). Крім того, з витягу, сформованого з сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» вбачається, що підприємницку діяльність ОСОБА_7 розпочав та зареєстрував 14.07.2004р. Тому є недоведеним і факт придбання цементу у 1999р.

Про придбання позивачем інших будівельних матеріалів у 1999р. взвгалі не мається ніякої документації.

З огляду на вказані обставини, позивач не довів самого факту придбання будівельних матеріалів у 1999р.

Зазначення в Акті результатів перевірки придатності будівельних матеріалів для використання, складеному 21.06.2008р. утвореною самим же позивачем комісією, про те, що більшість матеріалу не може бути застосовано, не має юридичних наслідків для ОСОБА_2 щодо відшкодування їх вартості, оскільки остання не спричиняла будь-яких протиправних дій, які призвели до пошкодження майна позивача. Крім того, у акті зазначено, що будматеріали зберігались на відкритій ділянці за місцем мешкання позивача.

Отже, причинного зв»язку між діями відповідача та пошкодженням цих будматеріалів ані в акті, ані будь-якими іншим матерілами справи не встановлено.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач сам належним чином не користувався своїми процесуальними правами у цивільних справах з ОСОБА_2

Так, ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 20 липня 2009р. пгозовна заява ОСОБА_2 про знесення самочинних будівель залишена без розгляду ( а.с. 194). Але судом не були скасовані заходи забезпечення позову.

Знаючи про залишення судом без розгляду позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення вказаного позову лише в березні 2011р., тобто через 1,5 року після закінчення провадження у справі.

Таким чином, позов ОСОБА_3 колегія визнає повністю недоведеним, тому підстав для його задоволення не мається, на що не зважив суд першої інстанції, неповно та невсебічно дослідивши матеріали справи, не встановивши належним чином характер спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому оскаржуване рішення у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухвалення у справі нового рішення про відмову в задовленні позову.

В апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу, але ці вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, про що надав пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 26.01.2010р. ( а.с. 234).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2014 року у цій справі скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області про захист громадянських прав в земельних відносинах, визнання неправомірними дій, стягнення матеріальної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Маловічко С.В.

Кочеткова І.В.