Постанова

від 23.03.2015 по справі 910/16476/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 рокуСправа № 910/16476/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. (суддя Шкурдова Л.М.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.) у справі№910/16476/14 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-8" про стягнення 75 268 грн. 76 коп. за участю представників: від позивача: Шевченко Олена Миколаївна, довіреність №299 від 01.10.2014 р. від відповідача:Гурська Анастасія Сергіївна, доручення б/н від 12.08.2014 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-8" (далі - ЖБК "Мотозаводець-8"), в якій, з урахуванням зроблених уточнень, просило стягнути з відповідача 70 006 грн. 79 коп. основного боргу, 4 086 грн. 65 коп. 3% річних, 2 356 грн. 58 коп. пені, 2 473 грн. 37 коп. штрафу та 12 323 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. у справі №910/16476/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р., вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 493 грн. 90 коп. основного боргу та 29 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані недоведеністю факту договірного врегулювання постачання позивачем відповідачу питної води для виготовлення гарячої води, внаслідок чого за зробленими судами перерахунками заборгованість відповідача за послуги з постачання питної води та стоків склала 1 493 грн. 90 коп.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, судова колегія апеляційного господарського суду виходила з того, що у відповідності до п. 4.6 договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі №05080/4-05 від 15.10.2004 р., абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 5% від несплаченої суми лише у випадку безпідставної відмови від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому, позивач в своїх вимогах не вказав за відмову оплати якого саме рахунку ним нараховано штраф відповідачу, як і не довів безпідставність відмови відповідача від оплати наданих послуг.

Господарськими судами попередніх інстанцій також відмовлено у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з відсутністю заборгованості.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. у справі №910/16476/14, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. в частині відмови в стягненні 55 007 грн. 64 коп. основного боргу, 12 323 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 4 086 грн. 65 коп. 3% річних, 2 356 грн. 58 коп. пені та 2 473 грн. 37 коп. штрафу, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга позивача мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.03.2015 р.

В судове засідання 23.03.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. у справі №910/16476/14, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. в оскаржуваній частині та в цій частині передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду у справі №910/16476/14 є позовні вимоги, обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі №05080/4-05 від 15.10.2004 р. ПАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) забезпечує постачання ЖБК "Мотозаводець-8" (абонент) питної води та прийняття від абонента стічних вод у систему каналізації міста Києва, а останній в порушення умов вказаного договору та Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Голови Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р., не здійснив належної оплати наданих послуг.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента стічні води, а абонент сплатити за вищезазначені послуги.

Пунктом 2.2.1 договору №05080/4-05 від 15.10.2004 р. передбачено, що постачальник щомісячно до банківської установи абонента надсилає розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п.п. 2.1, 2.1.1 даного договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2 договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі).

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи зміст вищенаведених правових норм та положень договору, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що договір №05080/4-05 від 15.10.2004 р. за своєю правовою природою є оплатним договором з надання послуг, а саме, послуг з водопостачання та водовідведення питної води.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

- об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

- власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" на споживачів покладений обов'язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст. 32 вищевказаного закону).

Враховуючи положення наведених правових норм, а також те, що, на думку позивача, відповідач в повній мірі не виконав свої зобов'язання з оплати послуг, наданих за договором №05080/4-05 від 15.10.2004 р., ПАТ "АК "Київводоканал" заявлено позовні вимоги про стягнення з ЖБК "Мотозаводець-8" 70 006 грн. 79 коп. основного боргу, 4 086 грн. 65 коп. 3% річних, 2 356 грн. 58 коп. пені, 2 473 грн. 37 коп. штрафу та 12 323 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження своїх позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" надано судам попередніх інстанцій акти про зняття показань з приладів обліку, погоджені та підписані відповідачем, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, їх вартість та тарифи, за якими проводилися нарахування, реєстр дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача, банківські виписки. Вказані докази в їх сукупності досліджені місцевим та апеляційним господарськими судами.

В свою чергу, господарським судом першої інстанції, з яким в подальшому погодився апеляційний господарський суд, проведено аналіз положень договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05080/4-05 від 15.10.2004 р., в результаті якого зроблено висновок, що вказаним договором не врегульовані відносини з постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення з неї гарячої води. За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди також визнали неможливим встановлення кількості стічних вод, що утворилися внаслідок споживання питної води, витраченої на підігрів. Вказане стало підставою для зменшення стягнутої з відповідача суми основного боргу.

Так, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до копій банківських виписок, долучених до матеріалів справи, відповідачем в період з червня 2012 р. по вересень 2013 р. перераховано позивачу 166 304 грн. 25 коп. з призначенням платежу "5-50402 за воду", тому позивачем вказана сума була зарахована в оплату води для виготовлення гарячої. З огляду на те, що в період з червня 2012 р. по вересень 2013 р. вартість послуг з постачання води для виготовлення гарячої склала 97 791 грн. 36 коп., а в оплату за вказані послуги в період з червня 2012 р. по вересень 2013 р. від відповідача надійшло 166 304 грн. 25 коп., переплата склала 68 512 грн. 89 коп.

При цьому, враховуючи відсутність грошового зобов'язання відповідача по оплаті послуг з постачання води для виготовлення гарячої та приймаючи до уваги, що в призначенні платежу банківських виписок вказано, що кошти надійшли "за воду", в той час як умовами договору присвоєння кодів 5-402 - для оплати послуг постачання питної холодної води та стоків цієї води та 5-50402 - для оплати питної води для виготовлення гарячої та стоків не передбачено, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що грошові кошти в розмірі 68 512 грн.89 коп. мають бути зараховані в оплату заборгованості за послуги постачання питної холодної води та стоків цієї води.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій стосовно того, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за послуги постачання питної холодної води та стоків цієї води склала 1 493 грн. 90 коп., оскільки позивачем в період з червня 2012 р. по червень 2014 р. надано послуги постачання питної води та стоків цієї води на суму 157 588 грн. 08 коп, а відповідачем у вказаний період сплачено 253 885 грн. 54 коп., з яких 97 791 грн. 36 коп. у період з червня 2012 року по вересень 2013 року в добровільному порядку ним перераховано за воду по коду 5-50402.

Крім того, з огляду на самостійну та добровільну оплату ЖБК "Мотозаводець-8" наданих йому послуг за кодом 5-50402, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відхилено твердження відповідача щодо здійснення ним переплати в розмірі 70 288 грн. 84 коп.

Разом з цим, судова колегія суду касаційної інстанції вважає обґрунтованою відмову місцевого та апеляційного господарських судів у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від несплаченої суми, оскільки позивачем не вказано за відмову оплати якого саме рахунку ним нараховано штраф відповідачу, а також не доведена безпідставність відмови ЖБК "Мотозаводець-8" оплатити такий рахунок.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, віднесено неустойку, штраф та пеню.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у стягненні з відповідача 4 086 грн. 65 коп. 3% річних, 2 356 грн. 58 коп. пені та 12 323 грн. 99 коп. інфляційних втрат, з огляду на відсутність правових підстав для нарахування вказаних сум, згідно наведеного позивачем розрахунку.

Судова колегія Вищого господарського суду України також погоджується з вказаною позицією місцевого та апеляційного господарських судів.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані у даній справі судові акти прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, через що підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, є непереконливими, а також такими, що стосуються переоцінки доказів та спростовуються наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суд України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга ПАТ "АК "Київводоканал" не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №910/16476/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк