Постанова

від 19.02.2015 по справі 808/8722/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 808/8722/14 ДО/808/1198/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області про відшкодування понесених витрат,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача відшкодування понесених витрат у розмірі 4529,76 грн.

19.02.2015 представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надсилались.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами статей 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні (Закон України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року №16/98-ВР).

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV, цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV) якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Стаття 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Відповідно до п.п. «г», «д» ч. 1 ст.21 Закону України № 1105-XIV, на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладені обов'язки по своєчасному і повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі в результаті пошкодження його здоров'я або в разі його смерті, шляхом сплати йому або особам, які знаходились на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому згідно п.16 ст. 34 Закону України № 1105-XIV виплата пенсії по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.

1. Щодо позовних вимог про стягнення витрат по виплаті пенсій по втраті годувальника ОСОБА_1 за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 у розмірі 750,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України №1105-XIV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області по справі № 2-1340/2006 від 29.12.2006, яке набрало законної сили 10.04.2007, встановлений факт знаходження ОСОБА_1 на утримані свого дяді ОСОБА_2, який загинув на виробництві внаслідок нещасного випадку 04.10.2004. Крім цього, у цьому рішенні зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом дитинства, проживав разом з матір`ю, яка також є інвалідом другої групи та не працює, дідом, який помер, та ОСОБА_2 дядьком. Вказаним рішенням встановлено, що згідно довідки про склад сім`ї від 07.06.2007 ОСОБА_1 є членом сім`ї ОСОБА_2 Таким чином, ОСОБА_1 є інвалідом, членом сім`ї ОСОБА_2 на час інвалідності, отримує пенсію по втраті годувальника.

Отже, згідно встановленим фактам та прямим приписам ст. 33 Закону № 1105-XIV, підлягає відшкодуванню з боку відповідача сума заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 у розмірі 750,00 грн.

2. Щодо позовних вимог про стягнення витрат по виплаті пенсій громадянам держав - учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 у розмірі 3 477,39 грн.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків - визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок № 5-4/4).

Відповідно до пункту 3 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.

Згідно з пунктом 4 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

За приписами частини 2 статті 2 Закону України №1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Пунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються: по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем призначені пенсії на підставі актів про нещасний випадок на виробництві, згідно з якими травмовані: ОСОБА_4 у 1984 році Тюменська область, м. Нижневартовськ, ОСОБА_5 у 1990 році Казахська ССР, ОСОБА_6 у 1985 році - Чернянський район. Вказані акти наявні в матеріалах справи.

Тому, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування позивачу витрат на виплату пенсії громадянам, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР, а саме: ОСОБА_4 - 761,70 грн., ОСОБА_5 - 604,35 грн., ОСОБА_6 - 750 грн., у загальній сумі за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 становить 2116,05 грн.

Водночас, враховуючи вищезазначене нормативне регулювання вказаних відносин, не підлягають відшкодуванню суми пенсій, сплачених ОСОБА_7, який травмований у 2004 році м. Новий Уренгой, ЯНАО, Східна промзона, ОСОБА_8, якій призначена пенсія в разі втрати годувальника - ОСОБА_9, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку у республіці Саха (Якутія), ОСОБА_10, якій призначена пенсія в разі втрати годувальника - ОСОБА_11, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок нещасного випадку у республіці Саха (Якутія), у зв'язку з тим, що нещасні випадки сталися на території Російської Федерації та роботодавцем в даному випадку виступає підприємство Російської Федерації і особа отримує страхове відшкодування згідно законів Російської Федерації. Отже страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації є уповноважений орган Російської Федерації, а тому у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області відсутні зобов'язання по відшкодуванню витрат по виплаті пенсії ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11

В цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

3. Щодо позовних вимог про стягнення витрат з виплати та доставки допомоги на поховання у розмірі 302,37грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 21 Закону України № 1105-ХІV визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 1105-ХІV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психологічну травму за обставин зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

За нормами ст.14 вказаного Закону, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що стались в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм Закону України № 1105-ХІV, суд дійшов висновку, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідності до п. 8 ст. 34. Закону України № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз.2 ч.9 ст.34 Закону України № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Перелік документів, необхідних для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, визначений ст. 35 зазначеного Закону України, зокрема, акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Таким чином, відсутність висновків відповідних медичних закладів, якими підтверджується причинний зв'язок смерті потерпілих з одержаним каліцтвом або професійним захворюванням, виключає підстави для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків витрат на виплату цим особам пенсій.

Судом встановлено, що позивачем до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області жодних висновків медичних закладів або інших документів, які б підтверджували причинний зв'язок смерті потерпілого ОСОБА_12 з одержаним каліцтвом або професійним захворюванням, надані не були. Матеріали справи також не містять вказаних висновків медичних установ, з огляду на що у відповідача відсутні підстави для відшкодування суми допомоги на поховання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача не прийнятих ним до заліку витрат із виплати та доставки допомоги на поховання за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 у розмірі 302,37 грн.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 25968174) на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області суму витрат по виплаті пенсій громадянам держав - учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 у розмірі 2116,05 грн. (дві тисячі сто шістнадцять гривень 05 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник