Ухвала

від 12.03.2015 по справі 804/935/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 рокусправа № 804/935/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської обласної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року по справі № 804/935/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Вітол» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Вітол» звернулося до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року № 0000522207.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до компетенції податкового органу не входить визнання правочинів (договорів) недійсними. Крім того, на момент укладення позивачем договору страхування з ПАТ «СК «Дніпроінмед», останній мав цивільну правоздатність та дієздатність, був зареєстрований в ЄДРПОУ, мав відповідну ліцензію для здійснення страхової діяльності. Реальність вчинення вказаного правочину підтверджують первинні документи: укладені договори, банківські виписки, які підтверджують перерахування страхових платежів (внесків, премій). Також зазначення відповідача, що позивач після настання страхового випадку не звернувся до страховика є хибним, оскільки у позивача є докази звернення до страховика, після чого позивач займався збором документів, визначених договором у ході якої надходила оплата за продукцію від ТОВ «ДТЕК», що свідчить про правомірність віднесення до складу валових витрат суму у розмірі 8 038 487,96 грн. згідно п.п.140.1.6 Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.12.2013р. №0000522207.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у період з 26.11.2013р. по 04.12.2013р. податковою інспекцією на підставі наказу від 25.11.2013р. №331, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з отримання страхових послуг від ПАТ «СК «Дніпроінмед» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. за результатами якої складено акт №93/22.6-33322571 від 11.12.2013р. за висновками якого встановлено порушення п.138.1, п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України. Внаслідок порушень занижено податок на прибуток на загальну суму 8038487,96 грн., в т.ч. за І квартал 2012р. -1468286,40 грн., ІІ квартал 2012р. - 1219425,72 грн., ІІІ квартал 2012р. - 1234837,32 грн., ІУ квартал 2012р. - 4115938,52 грн.

Зі змісту акту перевірки від 11.12.2013р. вбачається, що підставами для висновків про порушення позивачем норм п.138.1, п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПК України, внаслідок чого відбулося заниження податку на прибуток в сумі 8038487,96 грн., слугував акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 31.03.2013р. ПАТ «СК «Дніпроінмед», за висновками якого встановлено непідтвердження наявності надання послуг страхування по правочинах, укладених з ТОВ «ТК «Вітол» та визнано правочини між ПАТ «СК «Дніпроінмед» та позивачем нікчемними в силу ст. ст.203,215, 216 ЦК України, а також висновки податкового органу про відсутність факту надання послуг страхування позивачеві з боку ПАТ «СК «Дніпроінмед», відсутності мети настання реальних наслідків у позивача (при настанні страхового випадку не скористався правом на отримання страхового відшкодування).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковою інспекцією 20.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000522207 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2532120,71 грн., в т.ч. за основним платежем - 1688082,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 844041,24 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013р.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій формі, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податків.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.п.140.1.6 п.140.1 ст. 140 ПК України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування, враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати зі страхування ризиків, пов'язаних з виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «СК «Дніпроінмед» та ТОВ «ТК «Вітол» були укладені два договори добровільного страхування фінансових ризиків, а саме:

- договір №30/08/11/Ф-В-1 від 30.08.2011р. добровільного страхування фінансових ризиків, предметом якого є майнові інтереси позивача, пов'язані зі збитками позивача (страховика), які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом позивача (покупцем) своїх зобов'язань за договором №ПУ-549 від 17.05.2011р.;

- генеральний договір №01/10/11/Ф-В добровільного страхування фінансових ризиків, предметом якого є майнові інтереси позивача, пов'язані зі збитками позивача (страховика), які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом позивача (покупцем) своїх зобов'язань за договором поставки.

Згідно п.1.3 вказаних договорів встановлено, що фінансовий ризик - фінансові збитки позивача, які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом позивача ( покупцем) своїх зобов'язань по договору, і перешкоджають отриманню позивачем як страхувальником очікуваних доходів від його комерційної діяльності у зв'язку з невиконанням зобов'язань контрагентом (покупцем).

До договору від 01.10.2011р. сторонами були укладені додаткові угоди №1-13 за умовами яких визначалися строки сплати страхувальником страхових платежів на користь страховика.

Факт реальності здійснення господарської операції за вищевказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями договорів страхування, копіями актів про надання страхових послуг, копіями платіжних доручень, що підтверджують факт сплати позивачем страхових платежів на користь ПАТ «СК «Дніпроінмед».

Крім того, у матеріалах справи міститься підтвердження подання до страховика позивачем заяв про настання страхового випадку у відповідності до розділу 7 договору страхування, а саме: копії листів ПАТ «СК «Дніпроінмед» від 03.04.2012р. вих.. № 121,, від 19.06.2012р. за вих. № 1017, від 27.07.2012р. за вих. № 1100, від 27.11.2012р. №1213 (а.с.50-57 том 1).

Викладене спростовує доводи апеляційної скарги стосовно того, що страховий випадок настав, але позивач не скористався правом на отримання страхових виплат, оскільки позивач звертався із повідомленням до страхової компанії про настання страхового випадку але оплата дійсно здійснювалася покупцями з прострочкою на 1-4 дні, що не дозволило позивачеві у такий короткий строк зібрати документи, визначені п.7.1, п.7.2 договорів страхування та надати їх до страхової компанії.

Таким чином, наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПАТ «СК «Дніпроінмед».

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ПАТ «СК «Дніпроінмед» договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ПАТ «СК «Дніпроінмед» договори страхування відповідають вимогам чинного законодавства України, факт виконання зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПАТ «СК «Дніпроінмед», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідачем не спростовано висновки суду першої інстанції та не наведено обставин, що підтверджують правомірність контролюючого органу при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 23 березня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова