Рішення

від 17.03.2015 по справі 922/71/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 922/71/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська Будівельна Компанія "Оргмін", м. Рубіжне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд", м.Рубіжне про стягнення 108724,01 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська будівельна компанія "Оргмін", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубежанськхімбуд" (надалі - Відповідач) 54000,00грн. поворотної фінансової допомоги, 1484,55грн. - 3% річних за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, 10037,51грн. пені за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, 5400,00грн. - 10% штрафу за неповернення поворотної фінансової допомоги, 4668,73грн. інфляційних втрат за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, 23875,00грн. боргу за Договором № 02-07/12 та 9258,22грн. сумарного боргу за Договором № 21-02/14. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на Відповідача.

Ухвалою від 12.01.2015 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

03.03.2015р. за вх. № 8320 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій Позивач просить суд стягнути з Відповідача 54000,00грн. поворотної фінансової допомоги, 1484,55грн. - 3% річних за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, 10037,51грн. пені за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, 5400,00грн. - 10% штрафу за неповернення поворотної фінансової допомоги, 4668,73грн. інфляційних втрат за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, а також стягнути з Відповідача 8000,00грн. витрачених на правову допомогу. Частину судового збору, пропорційну до частини зменшення розміру позовних вимог, просить повернути Позивачеві; решту судових витрат просить покласти на Відповідача.

Ухвалою від 03.03.2015 року вищезазначена заява прийнята судом до розгляду.

Представник Позивача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи Позивача було повідомлено належним чином.

Представник Відповідача у призначене судове засідання не з'явився, електронною поштою надіслав до суду відзив на позов (вх. № 338 від 17.03.2015р.), в якому проти вимог Позивача заперечує посилаючись на Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями. Крім того, заперечуючи проти стягнення з нього витрат на правову допомогу, Відповідач посилається на недоведеність належними доказами вимог Позивача в цій частині.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

20.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська Будівельна Компанія "Оргмін" (Позивач, Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" (Відповідач, Позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір).

За умовами укладеного Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю (п.1.1.).

Сума поворотної фінансової допомоги за Договором становить 254000,00грн. (п.2.1.). За цим Договором проценти за надання поворотної фінансової допомоги не нараховуються та не сплачуються (п.2.2.).

В пункті 3 Договору встановлено порядок надання поворотної фінансової допомоги, а саме: Позикодавець перераховує суму поворотної фінансової допомоги в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника. Днем надання поворотної фінансової допомоги вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника.

Згідно до п.4.1. Договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги становить 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту надання суми поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.5.1. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути:

- 35 % від суми поворотної фінансової допомоги, що складає 88900,00грн., на протязі перших 30 (тридцяти) календарних днів;

- 35% від суми поворотної фінансової допомоги, що складає 88900,00грн., на протязі наступних 30 (тридцяти) календарних днів;

- 30% від суми поворотної фінансової допомоги, що складає 76200,00грн., на протязі останніх 30 (тридцяти) календарних днів строку, встановленого в п. 4.1 цього Договору.

Сума поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця (п.5.2. Договору). Днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок Позикодавця (п.5.3. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми поворотної фінансової допомоги Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

Як свідчать матеріали справи, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та надав Відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 254000,00грн., що підтверджується Випискою за особовим рахунком за 20.12.2013р. (а.с. 21) та Актом звіряння взаємних розрахунків за період листопад 2013 р. - грудень 2013 р. (а.с. 20), підписаним та скріпленим печатками сторін.

Однак Відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань отриману від Позивача поворотну фінансову допомогу повернув несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем з поворотної фінансової допомоги на суму 54000,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією Відповідач суду не надав та не спростував відсутність заборгованості за договором № 4 поворотної фінансової допомоги від 20.12.2013 року на суму 54000,00 грн.

Таким чином, Відповідач порушив умови укладеного з Позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи несплату Відповідачем боргу, суд приходить до висновку про те що, позовні вимоги про стягнення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 54000,00 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими Відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

За невиконання грошового зобов'язання Позивачем на суму основного боргу нараховані Відповідачу інфляційні в розмірі 4668,73грн. та 3% річних у розмірі 1484,55грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 4668,73грн. інфляційних та 1484,55грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що при простроченні повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 10 (десять) % від неповерненої суми поворотні фінансової допомоги.

При простроченні повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого пп. 6.1 Договору, сплачує пеню у

розмірі 1 (один) % від розміру неповерненої суми поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення її повернення (п.6.2. Договору).

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких обставин, суд вважає вимогу Позивача про стягнення 10037,51грн. пені за період з 19.01.2014 р. по 08.12.2014 р. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Частиною 2 статті193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок штрафу в розмірі 10% від неповерненої суми поворотні фінансової допомоги. За таких підстав суд вважає вимогу Позивача про стягнення 5400,00грн. штрафу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо заперечень Відповідача проти нарахування пені та штрафу, викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набрав чинності 14.04.2014 р., тобто з дня його опублікування.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Проте, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". За таких підстав на даний час не визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, суд зазначає, що договір позики та договір поворотної фінансової допомоги є різними за своєю правовою природою договірними зобов'язаннями, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо мораторію на нарахування пені та штрафів є неможливим.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 8000,00грн. витрачених на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

В пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Дослідивши надані Позивачем докази в обґрунтування вимоги про стягнення з Відповідача 8000,00грн. витрат на правову допомогу, а саме Акт № 1 від 27.02.2015 р. прийому-передачі виконаних робіт до договору № 13/01 від 13.01.2015 року (а.с. 75) судом встановлено, що за змістом цього Акту адвокат Чернобай Сергій Сергійович надав ТОВ "РБК "Оргмін" послуги на загальну суму 8000,00грн., в тому числі: написання Претензії з пропозицією ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд" досудового врегулювання спору, написання Позову до господарського суду Харківської області про стягнення 108724,01грн. з ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд", виїзд на судове засідання до господарського суду Харківської області.

Проте Позивачем до матеріалів справи не надано претензії до ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд", на яку є посилання у вищевказаному Акті, крім того, позовну заяву ТОВ "РБК "Оргмін" підписано директором ТОВ "РБК "Оргмін" 09.12.2014р., тобто раніше дати підписання договору про надання послуг адвоката № 13/01 від 13.01.2015р.

Також суд зазначає, що в судових засіданнях 10.02.2015р. та 03.03.2015р. по справі № 922/71/15 приймав участь представник Позивача Приходько Євген Володимирович на підставі довіреності б/н від 28.01.2015 р., підписаної директором ТОВ "РБК "Оргмін". В жодному судовому засіданні по цій справі адвокат Чернобай С.С. участі не брав.

Враховуючи викладене, у суда відсутні підстави для покладення на Відповідача 8000,00грн. витрачених на правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00грн. покладаються на відповідача.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (п.2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

За таких підстав, враховуючи зменшення Позивачем розміру позовних вимог згідно із заявою від 03.03.2015 р. (вх. № 8320), суд визнає за необхідне повернути Позивачу з державного бюджету України 347,48грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 923 від 22.12.2014 р.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 193, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" (93007, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 5; код ЄДРПОУ 31401483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська Будівельна Компанія "Оргмін" (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Східна, буд. 8; код ЄДРПОУ 37678424) 54000,00грн. поворотної фінансової допомоги, 10037,51грн. пені за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, 5400,00грн. - 10% штрафу за неповернення поворотної фінансової допомоги, 4668,73грн. інфляційних втрат за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, 1484,55грн. - 3% річних за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська Будівельна Компанія "Оргмін" (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Східна, буд. 8; код ЄДРПОУ 37678424) з державного бюджету України 347,48грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 923 від 22.12.2014 р. відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін