Рішення

від 16.03.2015 по справі 922/6070/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р.Справа № 922/6070/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К", м.Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 20477,61 грн. за участю представників сторін:

позивача - Диби М.М. (дов. № б/н від 24.11.2014 р.); Краснопольського А.В. (директор);

відповідача - ОСОБА_4 (дов. № б/н від 12.01.2015 р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон - К", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) заборгованості у розмірі 20477,61грн., в тому числі: 17591,00грн. основного боргу, 1328,00грн. пені та 1558,61грн. 3% річних. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Ухвалою від 31.12.2014 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти вимог Позивача заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, поданому до суду 24.02.2015 р. за вх. № 7185. Також, Відповідачем до відзиву на позов додано заяву, в якій він просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Крім того, Відповідач в судовому засіданні заявив клопотання (вх. № 10025 від 16.03.2015 р.) про відкладення розгляду справи та про зобов'язання позивача виконати ухвалу суду від 31.12.2014 р. в частині надання доказів часткового виконання зобов'язань відповідачем, а саме зобов'язати позивача надати банківські виписки, завірені банком Позивача, за період з серпня 2010 р. по грудень 2011 р. включно.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Оскільки ухвалою суду від 10.02.2015р. за клопотанням Відповідача суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 17.03.2015р., у господарського суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду даної справи, у зв'язку з закінченням встановленого законом строку для її вирішення. Крім того, суд вважає що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення її по суті за наявними матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (Позивач, Генпідрядник), Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач, Інвестор) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (Забудовник) був укладений договір № 34в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві (надалі - Договір), з наступними змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 05.12.2011 р. до договору № 34в/п від 10.08.2010р.

Відповідно до п.1.1. Договору, предметом цього Договору є пайова участь Інвестора у будівництві торгівельного комплексу, який буде розташований на земельній ділянці № 4 ПВКФ "Лоск", за адресою: Харківська обл., сел. Пісочин, майдан Ю. Кононенка, 1 (надалі - Об'єкт).

Пунктом 1.2 Договору сторони узгодили, що будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці № 4 по периметру, згідно проекту, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу ВВТ № 037174, ВВТ № 037175 від 26.02.2005 р. номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку за № 020670300006 від 11 травня 2006 року, кадастровий № 6325157900:01:001:0005.

Згідно з п. 1.4. Договору, право власності на Об'єкт виникає у Інвестора наступним чином: Забудовник передає право власності збудованого об'єкту до Інвестора.

Відповідно до п. 1.5. Договору, за взаємною згодою сторін, частка Інвестора у будівництві Об'єкту складає 100%, що відповідає 65,25 кв. м. загальної площі приміщення, що має будівельний номер П-15.

Відповідно до п. 1.7. Договору, Генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки Об'єкту, як недобудованого нерухомого майна у разі невиконання Інвестором своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків.

В п. 2.1. Договору сторони визначили, що пайова участь Інвестора у будівництві Об'єкту розраховується наступним чином: вартість проектно-кошторисної документації складає 150грн. за 1 м2 загальної площі приміщення. Вартість погоджень (СЄС, Пож. Охорона, Екологічна сл., Енергозабезпечення, та інші служби), та проходження проектом Державної експертизи орієнтовано складає 170 грн. за 1м2 загальної площі приміщення. Вартість роботи ДАБК (отримання дозволу на початок робот та ввід в експлуатацію об'єкта) орієнтовано складає 160 грн. за 1 м2 загальної площі приміщення. Вартість будівельних робіт на даний момент складає 3500 грн. за 1 м2 загальної площі приміщення.

Кінцева вартість частки Інвестора у Торгівельному комплексі складає - 253136,28грн., у тому числі ПДВ 20% - 42189,38грн. (п.2.3. в редакції Додаткової угоди № 1).

Пунктом 2.5. Договору сторони визначили порядок розрахунків: на розробку проектно-кошторисної документації Інвестор надає Генпідряднику кошти в момент підписання даного Договору відповідно до п. 2.1. На погодження проектної документації та отримання дозволу в ДАБК, згідно виставлення рахунків Генпідрядника Інвестору. Генпідрядник після розробки проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому законом порядку та після отримання дозволу на початок будівництва приступає до будівельних робіт та отримує у Інвестора грошові кошти на початок будівництва у розмірі 40% загальної вартості його частки Об'єкту. 40 % загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт. Та в протязі виконання сіх робіт, згідно рахунків Генпідрядника. Остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.

Відповідно до п. 3.5. Договору Генпідрядник зобов'язався: розробити проектно-кошторисну документацію; здійснювати всі узгодження з органами державної влади і місцевого самоврядування, необхідні для будівництва Об'єкту; затвердити та погодити проектно-кошторисну документацію, а також технічні умови на будівництво Об'єкту та передати їх Інвестору (копію) та Забудовнику (копію) за актом; отримати дозвіл на початок виконання будівельних робіт в інспекції Держархбудконтролю Харківської області та передати копію цього дозволу Забудовнику та Інвестору; усунути недоліки, виявлені в межах гарантійного строку експлуатації Об'єкта, за власний рахунок після звернення Інвестора в розумні строки, за винятком недоліків, які сталися внаслідок: природного зносу Об'єкту або його частин; неправильної його експлуатації, неналежного ремонту Інвестором або запрошеними Інвестором особами; нести відповідальність перед третіми особами, яка може виникнути у зв'язку з невиконанням цього Договору.

В п.3.3.1. Договору Інвестор зобов'язався, в тому числі, здійснювати оплату будівництва Об'єкта безпосередньо на рахунок абу у касу Генпідрядника на умовах цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором - побудував торгівельний комплекс, який розташований за адресою: Харківська обл., с. Пісочин, майдан Ю. Кононенка, 1, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Декларації про готовність Об'єкта до експлуатації від 29.12.2011 р. № ХК14211119411, та передав Відповідачу його об'єкт, що підтверджується відповідним Актом прийому-передачі об'єкту будівництва від 16.12.2011 р., а також Актом здачі-приймання робіт № 34в/п від 16.12.2011 р., підписаними сторонами (а.с.20-21).

Проте Відповідач в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань не розрахувався з Позивачем у повному обсязі. Сума заборгованості складає 17591,00грн.

Заперечуючи в повному обсязі проти позовних вимог Відповідач посилається, зокрема на те, що він повністю виконав свої зобов'язання за Договором в частині оплати. Крім того, площа збудованого Позивачем торгівельного павільйону складає 61,00 кв.м., а не 65,25 кв.м., як вказано у Акті здачі-приймання робіт по Договору.

Також, на думку Відповідача, строк позовної давності щодо звернення Позивача до суду про стягнення боргу, пені та інфляційних сплинув 16.12.2014 р., у зв'язку з чим Відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.5.5. Договору, Відповідач повинен був розрахуватись з Позивачем по завершенні будівельних робіт.

Як свідчить Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 29.12.2011 р. № ХК14211119411, будівельні роботи закінчено 29.12.2011 р., відтак строк виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті настав 30.12.2011 р.

Проте, доказів здійснення оплати Відповідач суду не надав та не спростував відсутність заборгованості перед Позивачем за договором № 34в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві від 10.08.2010 року на суму 17591,00 грн.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що Відповідач порушив умови укладеного з Позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд визнає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 17591,00грн. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими Відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

За невиконання грошового зобов'язання Позивачем на суму основного боргу нараховані Відповідачу 3% річних у розмірі 1558,61грн. за період з 01.01.2012 року - 16.12.2014 року.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши періоди нарахування останнім вказаної суми 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1558,61грн. 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Інвестор відповідає перед Забудовником у випадку прострочення терміну виконання оплати, передбаченої п.2 цього Договору і сплачує на користь Генпідрядника пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за договором за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1328,00грн. пені за період з 02.01.2012р. по 30.06.2012р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень Відповідача, викладених у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що Відповідачем не підтверджено належними доказами здійснення ним розрахунків з Позивачем, тому твердження про належне виконання зобов'язання з боку Відповідача за спірним Договором є безпідставним.

Крім того, посилання Відповідача на невідповідність площі збудованого Позивачем торгівельного павільйону не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за спірним Договором.

Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, строк виконання зобов'язання Відповідачем щодо здійснення оплати за спірним Договором, настав на наступний день після закінчення будівельних робіт згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29.12.2011 р. № ХК14211119411, а саме - 30.12.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За таких обставин, строк позовної давності щодо грошового зобов'язання відповідача спливає 30.12.2014р.

Згідно до ч.1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява ТОВ "Еталон-К" одержана господарським судом Харківської області 30.12.2014р., тобто в останній день строку. Таким чином Позивачем не пропущено строк позовної давності, тому заява Відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, заперечення Відповідача викладені у відзиві на позов судом не приймаються та не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки не спростовують обставини викладені у позовній заяві, які підтвердженні належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 253, 254, 255, 256, 257, 258, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61168, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-К" (61037, м.Харків, пр. Московський, буд.138-А; код ЄДРПОУ 32029083) 17591,00грн. основного боргу, 1328,00грн. пені, 1558,61грн. 3% річних та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 20.03.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін