Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/21547/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/21547/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - 1 не з`явився

від відповідача - 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнит» на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»

Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2014 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати договір поруки № 45-2009 від 24.12. 2009, припиненим з 23.04.2010.

Ухвалою суду від 19.01.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнит» відновлено строк подання апеляційної скарги прийнято її до провадження та призначено до розгляду у складі суду: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Руденко М.А.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційної господарського суду Шевченко Е.О. від 04.02.2015 склад колегії змінений на головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача -2, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін

Представники позивача та відповідача - 2 в судове засідання призначена на 05.02.2015 з`явилися та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Представник відповідача - 1 в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про можливість слухання справи за його відсутності.

В судовому засіданні 05.02.2015 було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України на 05.03.2015.

Ухвалою суду від 05.03.2015 розгляд справи було відкладено на 24.03.2015.

Від представника позивача та відповідача-2 через відділ документального забезпечення надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 24.03.2015 у зв`язку із проведенням позасудового врегулювання спірних відносин.

Колегія суддів, розглянувши доводи клопотання, прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з урахуванням відсутності обґрунтування способу такого врегулювання, строку вирішення спору, відповідно до ст. 99 ГПК України та відсутності заяви від апелянта про відмову від апеляційної скарги, а також наданими представниками сторін в попередніх судових засіданнях поясненнями та доказами, що є достатніми для вирішення спору в даній справі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

24.12.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру» (правонаступником якого в подальшому стало Публічне акціонерне товариство «Неос банк»), як банком, та відповідачем-1, як позичальником, був укладений кредитний договір № 01-11/2009.

Згідно з п. 1.1 договору банк відкриває відповідачу-1 кредитну лінію в сумі 3000000 доларів США для поповнення обігових коштів, строком з 24.12.2009 по 23.03.2012 зі сплатою Libor (1 місяць) + 12% річних.

Сторони п. 3.5 кредитного договору погодили, повне погашення кредиту в строк по 23.03.2012 згідно графіку.

Відповідно до п.4.6. кредитного договору ПАТ «Банк Кіпру» має право відкликати своє зобов'язання, що передбачене в.1.1 цього договору, а також достроково розірвати договір та стягнути раніше наданий кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення у разі погіршення фінансово-економічного стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, затримок погашення кредиту та сплати процентів за ним, ухилення від контролю з боку ПАТ «Банк Кіпру», недостатності та запущеності погашення кредиту та сплати процентів за ним, ухилення від контролю з боку ПАТ «Банк Кіпру», недостатності та запущеності бухгалтерської звітності, а також у разі якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

З метою забезпечення зобов'язань по кредитному договору, 24.12.2009 між ВАТ «БАНК Кіпру», як кредитором, відповідачем-1, як позичальником та позивачем, як поручителем був укладений договір поруки № 45-2009.

Згідно п.1.1. договору поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору № 01-11/2009 від 24.12.2009, згідно якого кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 3000000 доларів США для поповнення обігових коштів, строком з 24.12.2009 до 23.03.2012 зі сплатою Libor (1 місяць) + 12% річних.

Відповідно до п.5.2. договору поруки сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до кредитного договору щодо зміни розміру процентів по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) до цього договору зміни не вноситимуться, і розмір процентів (у разі пред'явлення вимоги до позивача про погашення ним боргових зобов'язань позичальника) підтверджується відповідними угодами про внесення зміни до кредитного договору.

23.04.2010 між ВАТ «Банк Кіпру» та ТОВ «Грімальді» була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору.

Згідно п. 1.1 даної угоди сторони домовилися про відкриття позичальнику кредитної лінії в сумі 10000000 грн. строком з 24.012.2009 по 21.08.2015.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивував свої вимоги тим, що банком та відповідачем - 1 був збільшений розмір кредиту та строк його повернення, без згоди поручителя, чим порушив норми чинного законодавства України та умови договору поруки від 24.12.2009.

Відповідачі, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтували це тим, що між сторонами була підписана додаткова угода до договору поруки, де поручитель, підписавши угоду, погодився із всіма змінами та доповненнями.

Господарський суд міста Києва, постановляючи рішення про відмову у задоволені позову, мотивував це тим, що матеріалами справи підтверджується згода позивача на зміну зобов'язань відповідача - 1 визначених кредитним договором.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією суду першої інстанції, вважає її хибною та такою, що прийнята при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Як зазначалося вище, між позивачем, відповідачем - 1 та ПАТ «Банком Кіпру» був укладений договір поруки 24.12.2009, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору № 01-11/2009 від 24.12.2009, згідно якого кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 3000000 доларів США для поповнення обігових коштів, строком з 24.12.2009 до 23.03.2012.

Пунктом 5.2 договору сторони визначилися, що кредитор повинен інформувати поручителя про всі внесені зміни та доповнення до кредитного договору.

23.07.2014 ТОВ «Юнит» отримало від ПАТ «Неос Банк» (правонаступника ПАТ «Банку Кіпру») повідомлення з вимогою про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме солідарно із боржником та іншими поручителями сплатити заборгованість в сумі основного боргу 6800000 доларів США, та суму щомісячних відсотків, підвищених відсотків, пені, комісії та відшкодування збитків.

30.09.2014, між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Неос Банк» був укладений договір факторингу № 18/14-Ф, відповідно до умов якого відповідач-2 є правонаступником ПАТ «Неос Банк».

Твердження представників відповідача - 1 та 2 стосовно того, що позивач був обізнаний із змінами, внесеними до кредитного договору додатковими угодами, про що свідчить підписання додаткової угоди до договору поруки, спростовується наступним.

Як зазначалося вище, між ВАТ «Банк Кіпру» та відповідачем - 1 23.04.2010 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно умов якої було збільшено розмір кредиту, що надавався позичальнику, та збільшено строк повернення коштів.

Крім того, між ПАТ «Банк Кіпру», ТОВ «Юнит» та ТОВ «Грімальді» 17.07.2012, тобто більше ніж через 2 роки, була підписана додаткова угода до договору поруки, за умовами якої поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з кредитного договору від 24.12.2009 та додаткових угод до нього.

П.2.2 даної угоди сторони домовилися, що поручитель відповідає перед кредитором в тому самому обсязі, що й позичальник, у тому числі за основний борг 10000000 доларів США.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у своїх постановах № 6-70цс14 від 10.09.2014, 6-97цс13 від 25.09.2013.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, зважаючи на те, що між боржником та кредитором була підписана додаткова угода № 1 від 23.04.2010 до кредитного договору, якою збільшено розмір кредитної лінії та відстрочено строк його повернення, що призвело до збільшення періоду, без згоди поручителя ТОВ «Юнит» колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання договору поруки припиненим.

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем була підписана додаткова угода до договору поруки 17.07.2012, якою він надав згоду на збільшення розміру кредитної лінії та відстрочення строку його повернення не є обґрунтованим, оскільки зміни можуть бути внесені лише до чинного правочину, в той час як договір поруки від 24.12.2009 за кредитним договором від 24.12.2009 на час підписання додаткової угоди був припиненим.

Отже, підписання 17.07.2012 ТОВ «Юнит» додаткової угоди до договору поруки від 24.12.2009, укладеного на строк до 23.03.2012, дія якого фактично припинена 23.04.2010, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, не свідчить про відновлення дії договору поруки від 24.12.2009 зі змінами від 17.07.2012.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй ухвалі № 6-19076ск10 від 14.07.2010.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 23.04.2010 визначено, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання.

Таким чином, зважаючи на все вище викладене, з урахуванням норм чинного законодавства України та те, що факт непогодженого збільшення зобов`язань поручителя відбувся 23.04.2010 з підписанням додаткової угоди № 1, а підписані позивачем додаткові угоди до договору поруки датовані 2012, вони не розповсюджують свою дію на правовідносини, що виникли в 2010, а тому договір поруки від 24.12.2009 є припиненим з 23.04.2010.

Статтею 103 ГПК України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія судів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнит» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 - скасуванню.

Згідно із ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИТ» - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/21547/14- скасувати. Постановити нове.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати договір поруки № 45-2009 від 24.12.2009, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру», (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Неос Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») Товариством з обмеженою відповідальінстю «Юнит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грімальді» припиненим з 23.04.2010.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 41 код ЄДРПОУ 32829507) та Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Десятинна 4/6 01001, код ЄДРПОУ 23494714) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнит» (м. Кривий Ріг, м-н Сонячний, 60/1 50056, код ЄДРПОУ 24445439) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1218 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/21547/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов