Рішення

від 23.03.2015 по справі 910/21093/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015№910/21093/13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанський елеватор" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 109 185,62 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Сташків Р.Б

Представники сторін:

від позивача: Нестеренко І.Ю. - представник за дов.;

від відповідача: Іванов П.О. - представник за дов.

У судовому засіданні 23.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанський елеватор" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 132 775,02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.2013.

Ухвалою від 25.11.2013 розгляд справи відкладено на 23.12.2013.

Ухвалою від 23.12.2013, за клопотанням позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 23.12.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 15.01.2014.

Ухвалою від 15.01.2014 було зупинено провадження у справі № 910/21093/13 до закінчення процесу реорганізації Дочірнього компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №650 від 18.09.2014 визнано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №545 від 26.07.2012 "Про припинення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації (перетворення)" таким, що втратив чинність.

З наведених підстав за клопотанням позивача, ухвалою від 02.02.2015 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 16.02.2015.

В судовому засіданні 16.02.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 25.02.2015.

16.02.2015 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 109 185,62 грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене та зміст заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дані уточнення по своїй суті є зменшенням позовних вимог, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про зменшення позовних вимог від 16.02.2015, які представник позивача підтримав.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про зарахування зустрічних однорідних вимог та безпідставне посилання позивача про повернення безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, враховуючи, що заявлені до стягнення кошти були перераховані на підставі договору поставки природного газу.

В судовому засіданні 23.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2011 між ДК"Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник за договором) та ТОВ "Дворічанський елеватор" (покупець за договором) укладений договір №11/11-267 ПР-02 (далі - договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортний природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.

Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору, постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 240 тис. куб.м., в тому числі по місяцях.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2 282,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою - 20 %. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 561, 64 грн. крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 073, 97 грн.

Згідно п.4.1 Договору, оплата за природний газ з врахування вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки газу: з 01.01.2011 по 31.12.2011 включно.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 31.03.2011 до Договору, з 01.04.2011 сторони погодили викласти п. 3.1 Договору у наступній редакції: "3.1.Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 553,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2863,96 грн., крім того ПДВ 20 %, всього - 3436,75 грн."

Додатковою угодою №2 від 11.07.2011, сторони погодили, що з 01.07.2011 до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього - 4 042,76 грн.

Листом №13/1 від 25.01.2011, позивач звернувся до відповідача наступного змісту: "У зв»язку з переукладанням договору поставки природного газу на 2011 рік ТОВ "Дворічанський елеватор" просить вас, нашу дебіторську заборгованість станом на 01.01.2011 в сумі 98 482,02 грн., що рахується за договором №10/10-12ПР-02 від 30.12.2009 перенести на договір поставки природного газу, який діє з 01.01.2011 №11/11-26ПР-02 від 19.01.2011."

Крім того, наявні матеріали справи свідчать, що позивач здійснював оплату за поставку природного газу за договором на загальну суму 270 482,02 грн.

Щодо відсутності посилання на договір у призначенні платежу у платіжних дорученнях №149 та №228, позивач пояснив, що суперечок з цього приводу у сторін не було, інших договорів крім договору №11/11-267 ПР-02 від 19.01.2011 поставки природного газу сторонами на момент проведення розрахунків не укладались, тому й у платіжних дорученнях у графі "призначення платежу" і було зазначено "за постачання природного газу".

Відповідно до акту передачі-приймання природного газу від 31.01.2011, за січень 2011 року відповідач поставив позивачу природний газ на суму 12 950,63 грн., за актом від 28.02.2011 за лютий 2011 року - 29 842,08 грн., за актом від 31.03.2011 у березні 2011 року - 30 976,38 грн., за актом від 30.04.2011 за квітень 2011 року - 27 006,00 грн., за актом від 31.05.2011 за травень 2011 року - 29 913, 49 грн., за актом від 30.06.2011 за червень 2011 року - 6 739,46 грн., за актом від 31.08.2011 - 278,95грн., на загальну суму 137 706,99 грн.

Акти від 31.08.2011 на суму 27 822,31 грн. та від 30.09.2011 - 62 643,87 грн., не приймаються судом як належний доказ, що стосується предмету спору, враховуючи, що поставка за цими актами відбувалась на підставі іншого договору - №11/Б-113ПР-02 від 30.08.2011.

Таким чином, враховуючи, що позивач перерахував за Договором кошти у розмірі 270 482,02 грн., відповідач отримавши їх здійснив поставку природного газу на суму 137 707,00 грн.

Строк дії договору №11/11-267 ПР-02 від 19.01.2011 в частині поставки газу діяв до 31.12.2011, тобто в цій частині - закінчився.

Крім того, до матеріалів справи доданий акт звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами та відповідно до якого станом на 01.01.2012 сальдо (переплата позивачем) становить 132 775,03 грн. Тобто, даний акт звірки підтверджує факт наявності здійснення позивачем переплати за договором №11/11-267 ПР-02 від 19.01.2011 в сумі 132 775,03 грн.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Крім того, судом встановлено, що сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги (позивач зобов'язання перед відповідачем за договором від 30.08.2011 №11/Б-113ПР-02 в сумі 20 466,18 грн. та в сумі 3 123,22 грн., а відповідач перед позивачем за договором від 19.01.2011 №11/11-267ПР-02 на вказану суму), дійшли згоди провести зарахування таких зустрічних однорідних, зокрема: заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №31/26-1421/1 від 14.03.2014 на суму 20 446,18 грн. та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №31/26-5407 від 14.08.2014 на суму 3 123,22 грн.

Відповідач підтвердив в судовому засіданні про проведення зарахування зустрічних вимог за вказаними заявами.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось на загальну суму 23 589,40 грн.

У зв'язку з наведеним заборгованість відповідача перед позивачем становить 109 185,62 грн.

Суд зазначає, про помилкове твердження позивача в частині того, що зазначені кошти є безпідставно отримані, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Верховний Суд України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 виклав правову позицію з приводу застосування ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень зазначеної статті, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Кошти, які за природний газ у розмірі 270 482,02 грн. сплачені на підставі договору №11/11-267 ПР-02 від 19.01.2011, тобто за наявності достатньої правової підстави.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 19.02.2013 № 69 про повернення оплати за договором №11/11-267 ПР-02 від 19.01.2011 у розмірі 132 775,02 грн., яка залишена без задоволення.

Отже, враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що надлишково сплачені позивачем кошти за Договором є передплатою за природний газ.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в частині поставки та транспортування договір припинив свою дію. Таким чином, сплачена позивачем сума коштів перевищила вартість поставленого природного газу, оскільки залишок сплачених позивачем в якості попередньої оплати коштів склав 109 185,62 грн.

Отже, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення коштів у розмірі 109 185,62 грн., однак не як безпідставно отримані (ст. 1212 ЦК України), а як попередню оплату, відповідно до положень ст. 693 ЦК України.

Доказів повернення відповідачем суми 109 185,62 грн., в тому числі в установлені строки, суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного в сукупності, позовні вимоги про стягнення 109 185,62 грн. визнані судом обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абзац 5 п. 4.6 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанський елеватор" (62701, Харківська обл., Дворічанський район, селище Дворічне, вул.Привокзальна, 27, код 31368970) 109 185,62 грн. (сто дев'ять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 62 коп.) заборгованості та 2 655,52 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень 52 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.03.2015.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді В.П. Босий

Р.Б. Сташків