Рішення

від 23.03.2015 по справі 910/1217/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015№910/1217/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" простягнення 2 224 325,01 євро, еквівалентно 65 945 415,49 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кирийчук І.М. - представник за дов.

від відповідача: не з'явились;

У судовому засіданні 23.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" про стягнення 2 200 196,89 Євро, що еквівалентно 40 478 357,70 грн. заборгованості на підставі Кредитного договору №01-11П від 06.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі №910/1217/15-г, розгляд справи призначений на 16.02.2015.

Ухвалою від 16.02.2015 відкладено розгляд справи на 02.03.2015.

В судовому засіданні 02.03.2015 в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 16.03.2015.

16.03.2015 відповідно до положень ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 23.03.2015.

Суд розглянув заяву позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 40 478 357,70 грн., дійшов наступного висновку.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

В заяві від 16.02.2015 позивач зазначив, що помилково у прохальній частині позовної заяви зазначив про стягнення пені, замість неустойки.

Позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 22 ГПК України, про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2 224 325,01 євро, що еквівалентно 65 945 415,49 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 1 294 398,00 євро, що еквівалентно 38 375 513, 26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 553 911,49 євро, що еквівалентно 16 422 026, 09 грн., неустойка за прострочення сплати кредиту - 6 279 916,08 грн., неустойка за прострочення сплати процентів - 2 384 234,24 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 57 887,59 євро (еквівалентно 1 716 215,55 грн.), штраф за порушення вимог кредитного договору - 767 510,27 грн.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про об'єднання справ №910/1217/15-г та №910/2070/15-г в одне провадження.

Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Частина 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України надає право суду об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах.

Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:

а) позовні вимоги мають бути однорідними;

б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:

а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);

б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Суд вправі об'єднати в одне провадження позовні вимоги незалежно від згоди позивача. Таке об'єднання можливе як під час прийняття позовних заяв до розгляду й порушення провадження у справі, так і під час судового розгляду. Сторони у справі не позбавлені права подати до господарського суду клопотання про об'єднання позовів в одне провадження.

Право на об'єднання позовних вимог надано лише суду першої інстанції. Про об'єднання позовів господарський суд виносить ухвалу. Якщо питання про об'єднання позовів суд вирішує під час прийняття позовної заяви до розгляду і порушення провадження у справі, суд в одній ухвалі приймає до розгляду позовні заяви, які підлягають об'єднанню, порушує єдине провадження за всіма поданими позовними заявами, зазначивши в цій ухвалі про об'єднання позовів.

Оскільки справи, які позивач просить об'єднати , перебувають у провадженні різних суддів, дане клопотання задоволенню не підлягає.

Дослідивши заяву відповідача про залишення позову без розгляду та заслухавши пояснення сторін щодо нього, суд дійшов висновку про його безпідставність та необгрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі - АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК») та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" - Куреного Олександра Вікторовича на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

Крім того, згідно п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

16.03.2015 відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/18249/14 за позовом Національного банку Українив особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області до ТОВ "Еліт", третя особа - ПАТ "Брокбізнесбанк" про звернення стягнення на заставне майно за іпотечними договорами від 27.04.2009, від 18.03.2010, від 06.06.2013, які укладені в забезпечення виконання зобов»язань за кредитними договорами від 27.04.2009 №20/09/4, від 04.06.2009 №20/09/6, від 16.07.2009 №20/09/6 на загальну суму 472 428 760,70 грн.

Таким чином, відповідач у клопотання зазначає, що у разі задоволенняч позову у справі №910/18249/14 та реалізації належного відповідачу майна, останній набуде право регресної вимоги до банку у розмірі що перевищує розмір вимог банку у данному спорі.

Дослідивши подане клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та заслухавши пояснення учасників судового процессу щодо нього, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні як необгрунтованого з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

При цьому, вимоги у справі №910/18249/14 стосуються кредитних договорів від 27.04.2009 №20/09/4, від 04.06.2009 №20/09/6, від 16.07.2009 №20/09/6 на загальну суму 472 428 760,70 грн., в той час як у даній справі спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог кредитного договору №01-11П від 06.01.2011. Таким чином, справи між собою не є пов'язаними.

В судовому засіданні 23.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

06.01.2011 між ПАТ "Брокбізнесбанк" (банк за договором) та ТОВ "Еліт" (позичальник за договором) укладений кредитний договір №01-11П (далі -Договір), за умовами якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах визначених цим Договором.

Кредит надається у вигляді відкличної не відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1 294 398,00 євро; термін користування кредитом: до 04.01.2013; процентна ставка за користування кредитом: 11,5 процентів річних; кредит надається на цілі: для виконання зобов'язань з виставленим за наказом позичальника акредитивом №ELT/IM203/10 від 06.01.2011 на користь фірми "UGUR SOGUTMA MAKINALARI TEKSTIL SERIGRAFI BASKI MADEN VE MERMER" SAN.VE TIC.A.S. (Туреччина)" по контракту №400 від 10.12.2010.

Відповідно до п. 2.1 Договору, видача кредиту на цілі вказані в п. 1.2 цього Договору, здійснюються у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення, укладеної додаткової угоди до цього Договору про надання коштів в розрізі кредитної лінії (окремо по кожній сумі, що має надаватись).

Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки вказані в заяві позичальника (п. 2.3).

Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений в п. 1.1.2 цього Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів у році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту (п. 2.4).

Згідно п. 2.5 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно з 27 по 30/31 число поточного місяця за період дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 число включно місяця, в якому надано кредит.

В подальшому проценти нараховуються щомісячно з 27 числа минулого місяця по 26 число включно поточного місяця при повному погашенні кредиту до дня погашення (не включно).

Відповідно до п. 2.6 Договору, проценти за користування кредитом позичальник сплачує в кінці терміну дії договору, але не пізніше 04.01.2013.

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку суми кредиту, процентів, комісій, неустойки, визначених цим Договором. Якщо цей день не є банківським то платіж повинен бути здійсненим не пізніше наступного банківського дня. (п. 2.8).

Погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); в другу чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в третю чергу погашається прострочена заборгованість по поверненню кредиту (якщо прострочення буде мати місце); в четверту чергу - строкова заборгованість по поверненню кредиту; в п'яту - заборгованість по сплаті комісій; в шосту - заборгованість за неустойку, у випадку її нарахування банком; в сьому - інші витрати банку. Банк може змінити порядок к погашення заборгованості на власний розсуд (п. 2.9).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.

В розрізі відкритої кредитної лінії, згідно кредитного договору, банк надає позичальнику транш в сумі 1 294 398,00 євро для виконання зобов'язань за виставленим за наказом позичальника акредитивом №ELT/IM203/10 від 06.01.2011 на користь фірми "UGUR SOGUTMA MAKINALARI TEKSTIL SERIGRAFI BASKI MADEN VE MERMER" SAN.VE TIC.A.S. (Туреччина)" по контракту №400 від 10.12.2010, згідно додаткової угоди №1 від 17.08.2011 до кредитного договору.

Додатковою угодою №2 від 16.07.2012, сторони погодили п. 2.5 договору викласти у наступній редакції:

"Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця, при цьому: - починаючи з 16.07.2012 нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з 27.06.2012 по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; - в подальшому, проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; - при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця, до дня погашення (не включно).

В місяцях, на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останній день такого місяця включно.

Додатковою угодою №3 від 27.12.2012, сторони домовились викласти п. 1.1.2 кредитного договору у наступній редакції: "Термін користування кредитом: до 02.01.2014 включно."

Пункт 2.6 Договору, викладений у наступній редакції: "Позичальник щомісяця, починаючи з 01.04.2013, направляє в погашення процентів за договором не менше 1 000,00 євро. Залишок несплачених відсотків позичальник сплачує в останній місяць користування кредитом, але не пізніше 02.01.2014."

Пункт 1.1.3 договору викладений у новій редакції: "Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 11,5 процентів річних. Сторони погодились, що у разі не погашення позичальником кредиту та/або процентів у строк, визначений п. 1.1.2 Договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у п. 1.1.2 цього Договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 16,5 процентів річних."

17.08.2011 позичальник звернувся із заявою до банку про видачу траншу за кредитним договором у розмірі 1 294 398,00 євро, для часткової оплати за морозильні ларі на користь фірми "UGUR SOGUTMA MAKINALARI TEKSTIL SERIGRAFI BASKI MADEN VE MERMER" SAN.VE TIC.A.S. (Туреччина)" по контракту №400 від 10.12.2010.

Згідно платіжного доручення №50 від 17.08.2011 та меморіального ордеру № 16 від 17.08.2011, банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 294 398,00 євро, що еквівалентно 14 816 140,31 грн.

Підставою для звернення з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 2 224 325,01 євро, що еквівалентно 65 945 415,49 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 1 294 398,00 євро та прострочення по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 553 911,49 євро.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

16.06.2014 банк звернувся до позичальника з вимогою №6613/012-01 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка отримана відповідачем 18.06.2014, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом. Відповідач суду також не надав належні докази погашення заявленої до стягнення заборгованості.

В п. 1.1.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди №3 від 27.12.2012, сторони погодили, що термін користування кредитом до 02.01.2014 включно, однак враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи судом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 6 279 916, 08 та сплати процентів у розмірі 2 384 234,24 грн., 3% річних 57 887,59 євро, штраф за порушення вимог кредитного договору - 767 510,27 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3 цього Договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Отже, враховуючи наведені положення договору, слід зазначити, що п. 7.1 Договору передбачено стягнення неустойки, а саме пені, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, слід врахувати положення статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" яка передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд здійснив перерахунок пені з урахуванням вищенаведених положень, за результатами якого, розмір пені за прострочення сплати кредиту підлягає задоволенню у розмірі 2 500 961,17 грн., за прострочення сплати процентів - 1 139 193,13 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням п. 4.2.6 кредитного договору позивач, відповідно до п. 7.3. кредитного договору, нарахував відповідачеві штраф за невиконання умов договору у сумі 767 510,27 грн.

Пунктом 4.2.6 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника, зокрема до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс, звіт про фінансові результати), щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльність позичальника у звітному році (в тому числі баланс, звіт про фінансові результати), а також до 7 числа поточного місяця надавати банку довідки з інших банків, в яких у позичальника є відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній місяць, а також інші документи на вимогу банку.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. 4.2.6., 4.2.7 цього договору за кожний факт порушення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком штрафу за невиконання умов кредитного договору у сумі 767 510,27 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми у сумі 57 887,59 євро.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком 3% річних з простроченої суми в розмірі 57 887,59 євро.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

При цьому, суд враховує, що абзацом 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 р. зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

При цьому, позивач суми заявлені до стягнення в іноземній валюті переводив в українську валюту за курсом станом на 17.02.2015 (як зазначено у заяві про збільшення позовних вимог), однак суд перевірив наведене, та встановив, що станом на 17.02.2015 1 євро за офіційним курсом НБУ становив 24,94630 грн.

Таким чином, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань, то позовні вимоги про стягнення з заборгованості за Кредитним договором № 01-11П від 06.01.2011, визнається судом таким, що підлягає задоволенню в сумі 1 294 398,00 євро (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2015 - 32 290 444,70 грн.) - заборгованість по основній сумі кредиту, 553 911,49 євро (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2015 - 13 818 043,90 грн.) - заборгованість за несплаченими процентами, неустойка за прострочення сплати кредиту - 2 500 961,17 грн.; неустойка за прострочення сплати процентів - 1 139 193,13 грн.; проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних згідно статті 625 Цивільного кодексу України - 57 887, 59 євро (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2015 1 444 081,36 грн.) та штраф за порушення вимог Кредитного договору в сумі 767 510,27 грн.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5).

Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", від імені якого діє Уповноважена особа на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Брокбізнесбанк" - Курений О.В., призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 р. № 45 "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію"

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).

При зверненні з даним позовом про стягнення 2 224 325,01 євро, належна до сплати суми судового збору становить 73 080,00 грн. (60 розмірів мінімальної заробітної плати).

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 115-А, код 32396857) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, просп. Перемоги, б. 41, код 19357489) заборгованість по кредиту у розмірі 1 294 398,00 євро (один мільйон двісті дев'яносто чотири тисячі триста дев'яносто вісім євро), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2015 - 32 290 444,70 грн. (тридцять два мільйона двісті дев'яносто тисяч чотириста сорок чотири гривні 70 коп.), 553 911,49 євро (п'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот одинадцять євро 49 центів), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2015 - 13 818 043,90 грн. (тринадцять мільйонів вісімсот вісімнадцять тисяч сорок три гривні 90 коп.) - заборгованість за несплаченими процентами, неустойку за прострочення сплати кредиту - 2 500 961,17 грн. (два мільйона п'ятсот тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 17 коп.), неустойку за прострочення сплати процентів - 1 139 193,13 грн. (один мільйон сто тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто три гривні 13 коп.), 3% річних - 57 887, 59 євро (п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят сім євро 59 центів), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2015 1 444 081,36 грн. (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі вісімдесят одна гривня 36 коп.) та штраф за порушення вимог Кредитного договору в сумі 767 510,27 грн. (сімсот шістдесят сім тисяч п'ятсот десять гривень 27 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 115-А, код ЄДРПОУ 32396857) в доход Державного бюджету України 72 687,89 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 89 коп.) судового збору.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.03.2015.

Суддя М.Є. Літвінова