Рішення

від 16.03.2015 по справі 914/258/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015 р. Справа№ 914/258/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Служби зовнішньої розвідки України, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терія", м. Львів

про стягнення 196 344,00 грн. штрафних санкцій.

За участю представників сторін:

від позивача Мельник А.Р. - представник (довіреність №506 від 03.03.2014р.);

від відповідача Романовський О.В. - представник (довіреність б/н від 13.02.2015р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Службою зовнішньої розвідки України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терія" про стягнення 196 344,00 грн. штрафних санкцій, з яких 181 800,00 грн. штрафу та 14 544,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 29.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.02.2015р.

Ухвалою суду від 16.01.2015р. розгляд справи було відкладено на 02.03.2015р. у зв"язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. розгляд справи було відкладено на 16.03.2015р., з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив вих.№0203/15 від 02.03.2015р. (вх.№10849/15 від 16.03.2015р.), в якому зазначив, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнає частково, а саме в частині поставки неякісної продукції. Згідно п.3 державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р., щоб з'ясувати чи відповідала продукція встановленим вимогам стосовно якості необхідно оглянути технічну документацію та нормативні документи зазначені у специфікації та технічних вимогах. Відтак, відповідач просить суд витребувати у позивача технічну документацію та нормативні документи зазначені у специфікації та технічних вимогах для з'ясування чи були наявні в даних технічних вимогах критерії згідно яких продукція була визнана неякісною.

Крім того, у вищенаведеному відзиві відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004, в якому вказується, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Також відповідач стверджує, що ТзОВ "Терія" було виконані обов'язки згідно державного контракту, в підтвердження чого долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, реєстр. №8/2/1/1/1269 від 14.11.2014р. з якого вбачається, що відповідачем було прострочено строк поставки згідно п.17 державного контракту, при цьому товар був поставлений належної якості.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав наведених у відзиві вих.№0203/15 від 02.03.2015р. (вх.№10849/15 від 16.03.2015р.) в частині стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості поставленої продукції згідно Державного контракту, та просить суд відмовити Службі зовнішньої розвідки України до відповідача в частині стягнення штрафу в сумі 181 800,00 грн. нарахованого позивачем на підставі п.28.6. державного контракту.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти поданого клопотання відповідача про витребовування доказів.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч.1, ч.2 ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Комплексний аналіз ст.38 ГПК України дає підстави для висновку, що суд витребовує лише ті, докази, які мають значення для вирішення спору, а не будь-які, які можуть мати стосунок до справи. Коло доказів, які мають значення для вирішення спору, обумовлюється предметом доказування у кожному конкретному судовому спорі.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, оформлення якого передбачено умовами п.9 державного контракту, протокол випробувань спеціального багатоканального прийому, аналогового цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDMA (за специфікацією) підписаний представниками сторін комісійно та ряд інших доказів, на підтвердження позовних вимог. Матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Відтак, витребовування технічної документації та нормативних документів зазначені у специфікації та технічних вимогах є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява надійшла до суду 28.01.2015р., розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, відтак у відповідача було достатньо часу для реалізації передбачених статтею 22 ГПК України процесуальних прав, в тому числі й щодо подання клопотання про витребовування додаткових доказів.

Крім того, слід зазначити, що при вирішенні спорів господарський суд обмежений процесуальним строком встановленими статтею 69 ГПК України, який у виняткових випадках продовжується за клопотанням сторін на 15 днів. Клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходили.

Слід зазначити, що ст.22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

07.10.2014р. між Службою зовнішньої розвідки України (замовник), з однієї сторону та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терія" (виконавець), з іншої сторони було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 (надалі - контракт).

Згідно п.1. контракту виконавець зобов'язувався виготовити і поставити замовникові з дотриманням вимог законодавства засоби технічного озброєння - апаратуру електричну для проводового телефонного чи телеграфного зв'язку; відеофони, код 26.30.2 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010: Лот № 1: Спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією), а саме: апаратуру спеціального призначення, яка використовується для потреб зв'язку спеціального призначення - продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 (далі - специфікація), а замовник зобов'язувався прийняти та сплатити таку продукцію.

Згідно п.2. контракту підставою для укладення контракту є основні показники державного оборонного замовлення на 2014 рік, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 231-2.

За умовами п.3. контракту якість, комплектність і експлуатаційна документація продукції повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначеним у специфікації та технічним вимогам до Лота № 1: Спеціального багатоканального засобу прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDMA (за специфікацією) (реєстр, 20/3/1936 від 06.10.2014) (далі - технічні вимоги), які є невід'ємною частиною контракту.

Згідно п.5. контракту загальна вартість поставленої за контрактом продукції з урахуванням податку на додану вартість за 3 (три) комплекти Лота №1: спеціального багатоканального засобу прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією) становить 909 000,00 грн.

Згідно п.6. та п.6.1. контракту розрахунки проводяться шляхом оплати замовником всієї поставленої замовникові продукції, після пред'явлення виконавцем рахунка на оплату продукції (надалі - рахунок) та підписання представником замовника акта приймання-передачі продукції (видаткової накладної на поставлену продукцію (накладна)). Замовник проводить розрахунки за поставлену продукцію протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання представником замовника акта приймання-передачі продукції (накладної).

Згідно п.8. контракту до рахунка додаються: акт приймання-передачі продукції (накладна); акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю; формуляр - на продукцію, який готується виконавцем за формою, зазначеною у технічних вимогах (надалі - формуляр).

Відповідно до п.10. контракту контроль за якістю виготовленої продукції та її приймання здійснює замовник згідно з умовами контракту.

Згідно п.12. та п.12.4. контракту приймання продукції здійснюється комісією з перевірки за кількістю та якістю (надалі - комісія), яка проводить перевірку відповідності продукції технічним вимогам, специфікації та наданого виконавцем замовнику формуляру. За підсумками роботи комісії складаються акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю та акт приймання-передачі продукції (накладної).

За умовами п.12.5. контракту безпосереднє приймання-передача товарів здійснюється у день підписання актів, зазначених у пункті 12.4.

Згідно п.17. контракту виконавець зобов'язаний поставити продукцію замовникові до 01.11.2014р.

З метою перевірки технічних характеристик спеціального багатоканального засобу прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА, 28.10.2014р. було проведено випробування даної апаратури на відповідність технічним вимогам (протокол випробувань від 28.10.2014 №8/2/1/7002). Результат даної перевірки показав, що виконання пунктів 2.5.2., 2.5.3., 2.5.4. не відповідають технічним вимогам, що є критичним зауваженням до використання виробів та запропоновано виконавцю привести виріб у відповідність до вимог замовника, після чого подати на повторні випробування.

Крім того було складено акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 31.10.2014р., комісією за участю представників обох сторін в якому міститься висновок про невідповідність умовам державного контракту №547/14 від 07.10.2014р. технічного стану та комплектації продукції.

Відповідач порушив свої зобов'язання по виконанню п.17. державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р., поставку продукції належної якості замовникові до 01.11.2014р. так і не здійснив.

Після усунення порушень, позивач отримав від відповідача продукцію (спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією)) 19.11.2014р., згідно видаткової накладної №Т-00000037 від 19.11.2014р. на загальну суму 909 000,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.28.6. контракту, у зв"язку з поставкою неякісної продукції, нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% який становить 181 800,00 грн..

Крім того, позивач керуючись умовами п.28.1. контракту, за прострочення поставки, нарахував відповідачу пеню на суму 14 544,00 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції на загальну суму 196 344,00 грн. з яких 181 800,00 грн. штрафу та 14 544,00 грн. пені за порушення строків поставки продукції.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.13 ГК України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом. Придбання продукції для пріоритетних державних потреб за рахунок державних коштів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель". Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом. Особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для пріоритетних державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону.

Закон України «Про державне оборонне замовлення» визначає загальні правові засади планування і формування державного оборонного замовлення та регулює особливості відносин, пов'язаних з визначенням та здійсненням процедур закупівлі продукції, виконанням робіт та наданням послуг оборонного призначення (продукція, роботи і послуги).

Відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про державне оборонне замовлення» - державний контракт з оборонного замовлення (далі - державний контракт) це договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин;

Згідно п.5 ст.1 Закону України «Про державне оборонне замовлення» державні замовники з оборонного замовлення (далі - державні замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи - головні розпорядники бюджетних коштів;

Відповідно до ч.1 ст.183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Згідно ч.2 ст.183 ГК України держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Відповідно до ч.3 ст.183 ГК України укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладений між сторонами державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідач первісно поставив позивачу передбачену контрактом продукцію 29.10.2014р., тобто в строки обумовлені у контракті (до 01.11.2014р.).

Однак, за результатами випробувань продукції (протокол №8/2/1/7002 від 28.10.2014р.), які відбулись в присутності представників обох сторін, було встановлено, що продукція не відповідає технічним вимогам, у зв"язку з чим відповідачу було запропоновано привести виріб у відповідність до вимог замовника, після чого подати на повторні випробування.

31.10.2014р. між сторонами підписано акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю в якому також зафіксовано, що поставлена відповідачем продукція не відповідає вимогам державного контракту.

Після усунення недоліків повторно було проведено випробування поставленої відповідачем продукції (спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією)) про що складено протокол реєстр.№8/2/1/1/1269 та акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14.11.2014р. У вказаному акті приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, комісією за участю представників обох сторін зроблено висновок, про відповідність технічного стану та комплектації умовам державного контракту №547/14 від 07.10.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача за довіреністю №288 від 19.11.2014р., підписано видаткову накладну №Т-00000037 від 19.11.2014р. про отримання від відповідача продукції (спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією)) на загальну суму 909 000,00 грн. Довіреність №288 від 19.11.2014р. видана на Грибченко Олега Володимировича (паспорт серії ОН №996935 від 13.11.1998р., виданий Мінським РУ ГУ УМВС України в м.Києві), (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.17. контракту виконавець зобов'язаний поставити продукцію замовникові до 01.11.2014р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання по виконанню п.17. державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р., здійснивши поставку продукції замовникові лише 19.11.2014р. згідно видаткової накладної №Т-00000037.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1.,п.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається . У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Вищевказані спеціальні положення що визначають розмір штрафних санкцій відображено у п.28.1. контракту. Так, у відповідності до п.28.1. контракту за порушення строку поставки продукції виконавець сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції за кожний календарний день прострочення.

Умовами п.28.3. контракту встановлено, що нарахування пені за прострочення строку поставки припиняється в день прийняття продукції представником замовника за актом приймання-передачі продукції (накладної) у відповідності до специфікації та технічних вимог.

Враховуючи, що першим днем прострочення виконання зобов"язання є 01.11.2014р. , який є вихідним, позивач посилаючись на ч.5 ст.254 ЦК України, вірно визначив кількість днів прострочки 16 (з 03.11.2014р. по 18.11.2014р.), відтак до стягнення з відповідача підлягає нарахована позивачем пеня в сумі 14 544,00 грн.

Слід зазначити, що відповідач не заперечує проти позовних вимог в частині нарахованої позивачем пені, про що вказує у відзиві.

Відповідно до умов п.28.6. контракту за порушення умов зобов'язання виконавця щодо якості продукції виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) вартості неякісної продукції.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано 181 800,00 грн. штрафу.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач порушив свої зобов'язання за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р., відтак повинен понести відповідальність у виді сплати штрафу.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України за рішенням суду розмір штрафу може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що розмір санкцій становить надмірно велику суму, те, що відповідачем виконано зобов'язання за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р. із незначним простроченням, нарахована сума штрафу надмірно велика і стягнення з відповідача у повному обсязі може негативно позначитися на його подальшій господарській діяльності, призвести до банкрутства, використовуючи своє право, надане ст. 233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу на 50% до 90 900,00 грн.

Відтак позов підлягає до задоволення частково. З відповідача слід стягнути 14 544,00 грн. пені та 90 900,00 грн. штрафу, всього 105 444,00 грн.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №87 від 19.01.2015р. на суму 3 926,88 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю, оскільки у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір штрафу, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.11, 525, 530, 549, 551, 610, 611, 627-629, 712, 663 ЦК України, ст.ст.13, 174, 179, 183, 193, 230-232, 233 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 49, 83, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терія" (79070, м.Львів, Сихівський район, вул.Колодзінського, буд.1; ідентифікаційний код 19177190) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м.Київ, Шевченківський район, вул.Нагірна, буд.24/1; ідентифікаційний код 33240845) 90 900,00 грн. штрафу, 14 544,00 грн. пені та 3 926,88 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 23.03.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.