Постанова

від 23.06.2015 по справі 914/258/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 914/258/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України, м.Київ б/н від 16.04.2015 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2015 р.

у справі № 914/258/15

за позовом: Служби зовнішньої розвідки України, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терія", м. Львів

про стягнення 196 344,00 грн. штрафних санкцій.

За участю представників:

від позивача : Мельник А.Р..- представник;

від відповідачів : Романовський О.В. - представник;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2015р. у справі №914/258/15 (суддя Сухович Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнено з ТОВ "Терія" на користь Служби зовнішньої розвідки України 90 900,00 грн. штрафу, 14 544,00 грн. пені, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Службою зовнішньої розвідки України подано апеляційну скаргу б/н від 16.04.2015р., в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі, а саме стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції в сумі 196 344,00грн. та 3 926,88грн. в якості відшкодування судового збору, посилаючись на те, що при прийнятті рішення суд не здійснив об»єктивної оцінки чи є даний випадок винятковим, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а також судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вважає, що згідно акту приймання-передачі продукції (товарі) за кількістю та якістю від 31.10.2014р., який підписаний представниками обох сторін, технічний стан та комплектація не відповідають умовам контракту, отже відповідач має сплатити на користь позивача штраф у розмірі 20% вартості неякісної продукції на суму 181 800,00грн.

Окрім того, скаржник зазначає, що оскільки загальний строку прострочення зобов»язання за контрактом №547/14 від 07.10.2014р. становить 16 календарних днів, відповідач має сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції за кожний календарний день прострочення на суму 14 544,00грн.

ТОВ «Терія» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві та вважає доцільним застосування судом при винесенні рішення ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України..

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2014р. між Службою зовнішньої розвідки України (замовник) та ТОВ "Терія" (виконавець) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 (а.с.19-27).

Згідно із п.1. контракту виконавець зобов'язувався виготовити і поставити замовникові з дотриманням вимог законодавства засоби технічного озброєння - апаратуру електричну для проводового телефонного чи телеграфного зв'язку; відеофони, код 26.30.2 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010: Лот № 1: Спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією), а саме: апаратуру спеціального призначення, яка використовується для потреб зв'язку спеціального призначення - продукцію, зазначену в специфікації, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 (далі - специфікація), а замовник зобов'язувався прийняти та сплатити таку продукцію.

Відповідно до п.2 контракту підставою для укладення контракту є основні показники державного оборонного замовлення на 2014 рік, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 231-2.

За умовами п.3 контракту якість, комплектність і експлуатаційна документація продукції повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначеним у специфікації та технічним вимогам до Лота № 1: Спеціального багатоканального засобу прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDMA (за специфікацією) (реєстр, 20/3/1936 від 06.10.2014) (технічні вимоги), які є невід'ємною частиною контракту.

Згідно із п.5 контракту загальна вартість поставленої за контрактом продукції з урахуванням податку на додану вартість за 3 (три) комплекти Лота №1 становить 909 000,00 грн.

Відповідно до п.6 та п.6.1 контракту розрахунки проводяться шляхом оплати замовником всієї поставленої замовникові продукції, після пред'явлення виконавцем рахунка на оплату продукції (надалі - рахунок) та підписання представником замовника акта приймання-передачі продукції (видаткової накладної на поставлену продукцію (накладна)). Замовник проводить розрахунки за поставлену продукцію протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання представником замовника акта приймання-передачі продукції (накладної).

Згідно із п.8 контракту до рахунка додаються: акт приймання-передачі продукції (накладна); акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю; формуляр - на продукцію, який готується виконавцем за формою, зазначеною у технічних вимогах (надалі - формуляр).

Відповідно до п.10 контракту контроль за якістю виготовленої продукції та її приймання здійснює замовник згідно з умовами контракту.

Пунктами 12 та п.12.4 контракту сторони домовились, що приймання продукції здійснюється комісією з перевірки за кількістю та якістю (надалі - комісія), яка проводить перевірку відповідності продукції технічним вимогам, специфікації та наданого виконавцем замовнику формуляру. За підсумками роботи комісії складаються акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю та акт приймання-передачі продукції (накладної).

За умовами п.12.5 контракту безпосереднє приймання-передача товарів здійснюється у день підписання актів, зазначених у пункті 12.4.

Згідно із п.17 контракту виконавець зобов'язаний поставити продукцію замовникові до 01.11.2014р.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 28.10.2014р., з метою перевірки технічних характеристик спеціального багатоканального засобу прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА, було проведено випробування даної апаратури на відповідність технічним вимогам (протокол випробувань від 28.10.2014 №8/2/1/7002) (а.с.35-52). Результат даної перевірки показав, що виконання пунктів 2.5.2., 2.5.3., 2.5.4. не відповідають технічним вимогам, що є критичним зауваженням до використання виробів та запропоновано виконавцю привести виріб у відповідність до вимог замовника, після чого подати на повторні випробування.

Окрім того, комісією за участю представників обох сторін складено акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 31.10.2014р., в якому міститься висновок про невідповідність умовам державного контракту №547/14 від 07.10.2014р. технічного стану та комплектації продукції (а.с.31-34).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої зобов'язання по виконанню п.17 державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р., поставку продукції належної якості замовникові до 01.11.2014р. не здійснив.

Матеріалами справи підтверджується, що після усунення порушень, позивач отримав від відповідача продукцію (спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією)) 19.11.2014р., згідно видаткової накладної №Т-00000037 від 19.11.2014р. на загальну суму 909 000,00 грн. (а.с.54).

Позивач керуючись умовами п.28.6 контракту, у зв"язку з поставкою неякісної продукції, нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% який становить 181 800,00 грн..

Крім того, позивач керуючись умовами п.28.1 контракту, за прострочення поставки, нарахував відповідачу пеню на суму 14 544,00 грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача штрафні санкції на загальну суму 196 344,00 грн. з яких 181 800,00 грн. штрафу та 14 544,00 грн. пені за порушення строків поставки продукції.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.13 ГК України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом. Придбання продукції для пріоритетних державних потреб за рахунок державних коштів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель". Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом. Особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для пріоритетних державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону.

Закон України "Про державне оборонне замовлення" визначає загальні правові засади планування і формування державного оборонного замовлення та регулює особливості відносин, пов'язаних з визначенням та здійсненням процедур закупівлі продукції, виконанням робіт та наданням послуг оборонного призначення (продукція, роботи і послуги).

Відповідно до п.4 ст.1 Закону України "Про державне оборонне замовлення" - державний контракт з оборонного замовлення (далі - державний контракт) це договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин.

Згідно із п.5 ст.1 Закону України "Про державне оборонне замовлення" державні замовники з оборонного замовлення (далі - державні замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи - головні розпорядники бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Згідно із ч.2 ст.183 ГК України держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Відповідно до ч.3 ст.183 ГК України укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладений між сторонами державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, відповідач поставив позивачу передбачену контрактом продукцію 29.10.2014р., тобто в строки обумовлені у контракті (до 01.11.2014р.).

Однак, за результатами випробувань продукції (протокол №8/2/1/7002 від 28.10.2014р.), які відбулись в присутності представників обох сторін, було встановлено, що продукція не відповідає технічним вимогам, у зв"язку з чим відповідачу було запропоновано привести виріб у відповідність до вимог замовника, після чого подати на повторні випробування.

31.10.2014р. між сторонами підписано акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю в якому також зафіксовано, що поставлена відповідачем продукція не відповідає вимогам державного контракту.

Після усунення недоліків повторно було проведено випробування поставленої відповідачем продукції (спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією)) про що складено протокол реєстр.№8/2/1/1/1269 та акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14.11.2014р. У вказаному акті приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, комісією за участю представників обох сторін зроблено висновок про відповідність технічного стану та комплектації продукції умовам державного контракту №547/14 від 07.10.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача за довіреністю №288 від 19.11.2014р. підписано видаткову накладну №Т-00000037 від 19.11.2014р. про отримання від відповідача продукції (спеціальний багатоканальний засіб прийому, аналого-цифрового перетворення, аналізу, демодуляції та декодування супутникових сигналів FDМА (за специфікацією)) на загальну суму 909 000,00 грн.

Згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи судом правомірно встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання по виконанню п.17 державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р. та здійснено поставку продукції замовникові 19.11.2014р. згідно видаткової накладної №Т-00000037 (відповідно до п.17 контракту виконавець зобов'язувався поставити продукцію замовникові до 01.11.2014р.).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п.1.,п.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відповідності до п.28.1. контракту за порушення строку поставки продукції виконавець сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції за кожний календарний день прострочення.

Умовами п.28.3 контракту встановлено, що нарахування пені за прострочення строку поставки припиняється в день прийняття продукції представником замовника за актом приймання-передачі продукції (накладної) у відповідності до специфікації та технічних вимог.

Здійснивши перерахунок суми пені, суд першої інстанції правомірно визнав такою, що підлягає до стягнення пеню за період з 03.11.2014р. по 18.11.2014р в сумі 14 544,00 грн.

Згідно приписів ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.627 ЦК України враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п.28.6. контракту сторони погодили, що за порушення умов зобов'язання виконавця щодо якості продукції виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% вартості неякісної продукції, який відповідно до розрахунку позивача становить 181 800,00 грн..

Судова колегія погоджується із доводами позивача, що матеріалами справи підтверджується факт порушення зобов»язання відповідачем за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р., відтак останній повинен понести відповідальність у вигляді сплати штрафу.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити позивачу у стягненні штрафу у розмірі 20% від вартості поставленої продукції з посиланням на повне виконання обов»язків останнього згідно державного контракту.

Також в суд апеляційної інстанції відповідачем подано відзив в якому останній зазначає, що розмір санкцій становить надмірно велику суму по відношенню до суми державного контракту, а також зазначає, що зобов»язання було виконане з незначним простроченням, яке не завдало збитків позивачу. Також відповідач посилається на те, що стягнення штрафних санкцій у розмірі 181 800,00грн. негативно позначиться на економічному становищі відповідача та може призвести до банкрутства підприємства в вузькоспеціалізованій сфері оборонного характеру та вважає доцільним застосування судом першої інстанції ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України.

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне..

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України за рішенням суду розмір штрафу може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що розмір санкцій становить надмірно велику суму, відповідачем виконано зобов'язання за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №547/14 від 07.10.2014р. із незначним простроченням, нарахована сума штрафу надмірно велика і стягнення з відповідача у повному обсязі може негативно позначитися на його подальшій господарській діяльності, призвести до банкрутства, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно, використовуючи своє право, надане ст. 233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір штрафу на 50% до 90 900,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2015р. у справі №914/258/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.06.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.