Постанова

від 19.03.2015 по справі 910/21959/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа№ 910/21959/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гришко О.С. - представник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енар Груп"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 01.12.2014р.

у справі № 910/21959/13 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларсен Ком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енар Груп"

про стягнення 66 281, 81 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енар Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларсен Ком"

про розірвання договору поставки № ЛК-000279 від 11.12.2012р. та стягнення коштів у розмірі 86 400, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларсен Ком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енар Груп" про стягнення 66 281,81 грн. (28 800,00 грн. основного боргу, 2 921,81 грн. пені, 34 560,00 грн. штрафу).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енар Груп" подало зустрічну позовну заяву про розірвання договору поставки № ЛК-000279 від 11.12.2012 р. та стягнення коштів у розмірі 86 400,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2014р. у справі № 910/21959/13 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енар Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларсен Ком" 28 800 грн. 00 коп. основного боргу, 782 грн. 05 коп. судового збору. Припинено провадження у справі №910/21959/13 у частині стягнення 2 921 (дві тисячі дев'ятсот двадцять один) грн. 81 коп. пені. В іншій частині первісного позову відмовлено.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енар Груп" в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що 11 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №ЛК-000279, відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, доставляє та здійснює пусконалаштувальні роботи, а покупець оплачує та приймає широкоформатний струйний принтер Witcolor 1602.

Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до п.4.8. договору у випадку заміни чорнил виробництва L-іnk на будь-які інші чорнила протягом гарантійного строку і купівлі не у продавця даного обладнання, гарантія на обладнання не поширюється з моменту заміни покупцем чорнил виробництва L-іnk на будь-які інші чорнила.

Апелянт звертає увагу на те, що з моменту купівлі відповідачем обладнання воно декілька разі виходило з ладу, внаслідок чого відповідач був змушений звертатись до позивача з проханням провести ремонтні роботи. Після того, як обладнання в черговий раз вийшло з ладу відповідач звернувся з листом №01-2805-13 від 28.05.2013р. до позивача, в якому повідомляв про чергову поломку обладнання (що відбувається систематично) та просив провести консервацію обладнання та ремонт/заміну поламаних частин обладнання. Проте ремонт обладнання позивач не здійснив.

На думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно не надав належної оцінки доказам наданим відповідачем, а саме: Акту виконаних робіт від 31.05.2013р., виданого ТОВ «Гіфтек- Україна» та Експертного висновку №1-1360 від 17.06.2013р. Київської торгово- промислової палати, які встановлюють причинно-насдідковий зв'язок поламки обладнання та використання чорнил, нав'язаних позивачем, неналежної якості. Також суд не звернув увагу на те, що в останньому акті, що підтверджує виведення з ладу обладнання, позивач зазначив, що причини поламки не встановленні, а отже він прямо визнав, що не знає з яких підстав обладнання систематично виходить з ладу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/21959/13 та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року розгляд справи відкладено у зв'язку з поданим через відділ документального забезпечення суду, відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням повноважного представника.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

11.12.2012 р. між ТОВ "Ларсен Ком" та ТОВ "Енар Груп" був укладений договір поставки № ЛК-000279.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець продає, доставляє та здійснює пусково-налагоджувальні роботи, а покупець оплачує та приймає широкоформатний струменевий принтер Witcolor 1602.

Загальна вартість обладнання, поставленого за даним договором, складає 115 200, 00 грн. Розрахунки за договором здійснюються шляхом переведення грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця таким чином: платіж в розмірі 86 400, 00 грн. - здійснюється авансовим платежем протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору (п. 2.2.2.); платіж в розмірі 28 800, 00 грн. - після підписання акту пусково-налагоджувальних робіт (п. 2.2.3).

Відповідно до п. 3.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати п. 2.2.2. договору, покупець зобов'язаний виплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми простроченого платежу, а у випадку, якщо порушення строку оплати перевищує 10 календарних днів, також і штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен випадок десятиденного порушення строку оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, передача товару підтверджується актом приймання-передачі обладнання, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками.

Актом пусково-налагоджувальних робіт, виконаних згідно з договором № ЛК-000279 від 11.12.2012 р., підтверджується проведення за договором пусково-налагоджувальних робіт відносно обладнання струменевий принтер Witcolor 1602. При цьому у вказаному акті сторони зазначили, що встановлене обладнання функціонує згідно з технічною документацією, придатне до роботи, а замовник до поставленого обладнання та проведеним виконавцем роботам претензій не має.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було переведено на поточний рахунок позивача 86 400, 00 грн. із призначенням платежу: передоплата за широкоформатний принтер Witcolor, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (57 600, 00 грн. - 14.12.2012 р.; 28 800, 00 грн. - 23.01.2013 р.).

25.06.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 34/ЛК від 21.06.2013 р. про сплату суми заборгованості у розмірі 28 800, 00 грн. протягом 5 днів з дня пред'явлення вимоги.

Вказана вимога відповідачем залишена без виконання.

Таким чином, слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором щодо поставки обладнання та виконання пусково-налагоджувальних робіт по приведенню такого обладнання до стану, придатного для використання.

За таких обставин, враховуючи умови п. 2.2.3 договору щодо сплати коштів у розмірі 28 800, 00 грн. після виконання пусково-налагоджувальних робіт по договору, звернення до відповідача із вимогою про сплату коштів у вказаній сумі, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань, а отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 28 800, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2014 р. позивачем було подано заяву, у якій останній заявляє про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, тим самим відмовляючись від її стягнення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Місцевим судом задоволено заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, так як ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а отже відмова позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 2 921, 81 прийнята судом.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами договору, а саме п. 3.2., передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати п. 2.2.2. договору покупець зобов'язаний виплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки від суми простроченого платежу, а у випадку, якщо порушення строку оплати перевищує 10 календарних днів, також і штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен випадок десятиденного порушення строку оплати.

Пунктом. 2.2.2. договору передбачено, що платіж в розмірі 86 400, 00 грн. здійснюється авансовим платежем протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору.

Матеріалами справи, а саме банківською випискою по рахунку позивача підтверджується, що відповідачем було переведено на поточний рахунок позивача суму коштів у розмірі 86 400, 00 грн. із призначенням платежу: передоплата за широкоформатний принтер Witcolor, тобто виконання ним умов п. 2.2.2. договору.

Відтак, з огляду на відсутність у договорі умов про зобов'язання сплати штрафу відповідачем як покупцем за прострочення сплати вартості поставленого обладнання після виконання пусково-налагоджувальних робіт (п. 2.2.3), в задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 34 560, 00 грн. з заявлених позивачем підстав місцевим судом відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було подано зустрічний позов, вказує на те, що ним було окрім спірного договору, укладено ще договір поставки № ЛК-0000005 про поставку позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) чорнила та рідини, а отже відповідач розглядає зазначені договори у залежності один від одного. Відтак позивач (відповідач за зустрічним позовом) фактично зобов'язав відповідача (позивача за зустрічним позовом) використовувати для спірного обладнання - принтеру лише чорнила виробництва L-ink.

З моменту купівлі принтеру, останній кілька разів виходив з ладу, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом декілька разів проводились ремонтні роботи, однак коли спірне обладнання вийшло з ладу, позивач відмовився його ремонтувати.

ТОВ "Гіфтек Україна" внаслідок звернення відповідача за первісним позовом було виявлено причину виходу з ладу обладнання - забиття голів принтеру пігментом чорнил, голови відновленню не підлягають. Окрім того, відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати, яка надала експертний висновок, відповідно до якого принтером не забезпечується друк червоного кольору.

Таким чином, відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що неякісні чорнила, поставлені за договором № ЛК-0000005, призвели до виходу з ладу обладнання, у зв'язку з чим відповідач просить суд розірвати договір поставки № ЛК-000279 від 11.12.2012 р. та стягнути з позивача сплачені кошти у розмірі 86 400, 00 грн.

З цього приводу слід зазначити, що за змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що при укладенні договору покупець обґрунтовано розраховував на отримання обладнання - широкоформатного струменевого принтеру Witcolor 1602 належної якості та встановленого позивачем для його подальшої експлуатації.

Встановлено, що позивач поставив відповідачеві обладнання - широкоформатний струменевий принтер Witcolor 1602 та здійснив пусково-налагоджувальні роботи відповідно до умов укладеного сторонами договору. При цьому, в підписаному сторонами та скріпленому їх печатками акті пусково-налагоджувальних робіт відповідач підтвердив, що встановлене обладнання функціонує згідно з технічною документацією, придатне до роботи, а замовник до поставленого обладнання та проведеним виконавцем роботам претензій не має.

Посилання відповідача на неодноразовий ремонт обладнання та висновок ТОВ "Гіфтек-Україна" про забиття голів принтеру, що відновленню не підлягають, пігментом чорнил та на експертний висновок Київської торгово-промислової палати, відповідно до якого принтером не забезпечується друк червоного кольору, жодним чином не свідчить про порушення виконання своїх обов'язків позивачем в частині поставки обладнання неналежної якості, а лише може підтверджувати вихід із ладу деяких його частин в процесі його експлуатації відповідачем.

Відтак, наведене, не може вважатись істотним порушенням позивачем умов договору, внаслідок чого відповідач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при його укладенні, з підстав недоведеності таких обставин відповідачем та наявності доказів, що спростовують ці твердження, а тому підстав для розірвання договору та відповідно повернення сплачених в якості передплати коштів немає.

Отже, в задоволенні вимог за зустрічним позовом судом відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору поставки № ЛК-000279 від 11.12.2012 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

За змістом ч. 2 ст. 652 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Спірний договір за своєю природою поєднує в собі ознаки договору поставки - в частині умов про купівлю та доставку обладнання, а також договору підряду - в частині виконання пусково-налагоджувальних робіт поставленого обладнання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Енар Груп " на рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2014 року у справі № 910/21959/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2014 року у справі № 910/21959/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/21959/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх