Ухвала

від 24.03.2015 по справі 813/6254/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 876/13009/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2012 року №0004162321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36 608,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 24405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12203,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №0004162321 від 29 грудня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ «Мальви-Маркет» (покупець) та ТзОВ «Системи енергозбереження» (продавець) укладено договір поставки від 23.12.2011 року №2312/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця матеріали (товар), а саме: вузли регулюючі змішуючі, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість.

Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Мальви-Маркет» з його контрагентом - ТзОВ «Системи енергозбереження» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковою накладною, актом приймання виконаних; довідкою про вартість виконаних будівельних робі, підсумковою відомість ресурсів (витрати по факту) за грудень 2011 року, банківськими виписками, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

Суд першої інстанції вказує на те, що придбані ТзОВ «Мальви-Маркет» вузли регулюючі змішуючи в подальшому були використані під час виконання підрядних робіт на об'єкті «Реконструкція будівель військового містечка під відділення Турківської ЦРЛ на 160 ліжок», що підтверджується договором № 5 від 25 липня 2011 року, укладеним між позивачем та управлінням капітального будівництва Львівської облдержадміністрації.

Таким чином, податковим органом безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №0004162321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36 608,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що в основу акта перевірки позивача покладено висновки акта ДПІ у Сихівському районі №1334/22-10/36738466 від 13.08.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Системи енергозбереження», з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Галичторг» за серпень 2011 року та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за грудень 2011 року», у якому, серед іншого, зазначено про те, що у товариства відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності товарів, робіт та послуг, придбаних від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» в грудні 2011 року. Роботи (послуги), згідно актів виконаних робіт, в той самий місяць реалізовуються покупцям по ціні придбання. Отже, ТзОВ «Системи енергозбереження» завідомо укладало договори з вищенаведеним контрагентом, якими не передбачалось досягнення економічних і соціальних результатів від операцій з продажу будівельних матеріалів та субпідрядних робіт. Також в даному акті зазначено, що ТзОВ «Системи енергозбереження» в грудні 2011 року завищено податковий кредит, сформований по наданих до перевірки накладних, податкових накладних від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», які фактично не відбувались, у зв'язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаного підприємства, є недостовірними, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже відсутня реалізація по ланцюгу до «вигодонабувача» - ТзОВ «Мальви-Маркет».

Таким чином, апелянт стверджує про невідповідність задекларованих наслідків господарських операцій з ТзОВ «Системи енергозбереження» у податковому обліку ТзОВ «Мальви-Маркет» фактичним обставинам та відсутність реально вчиненої господарської операції ТзОВ «Системи енергозбереження» в грудні 2011 року, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів. У підсумку відповідач зазначив, що ТзОВ «Мальви-Маркет» занижено податок на додану вартість в сумі 24405,00 грн. за грудень 2011 року внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у вартості матеріалів, придбаних у ТзОВ «Системи енергозбереження».

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у грудні 2012 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мальви-Маркет» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (ЄДРПОУ - 35554567) за грудень 2010 року та ТзОВ «Системи енергозбереження» (ЄДРПОУ - 36738466) за грудень 2011 року, за наслідками якої складено акт №2417/2210/13835841 від 18.12.2012 року.

Під час перевірки по господарських відносинах з ТзОВ «Системи енергозбереження» за грудень 2011 року ДПІ встановлено, що формування показників податкового кредиту за грудень 2011 року здійснювалось на підставі податкової накладної, виписаної ТзОВ «Системи енергозбереження». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у вартості матеріалів, відповідач врахував висновки акта ДПІ у Сихівському районі №1334/22-10/36738466 від 13.08.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Системи енергозбереження» (код ЄДРПОУ 36738466) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Галичторг» (код ЄДРПОУ 36545438) за серпень 2011 року та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (код ЄДРПОУ 37741019) за грудень 2011 року», в якому податковий орган встановив, що у товариства відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності товарів, робіт та послуг, придбаних від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» в грудні 2011 року. Роботи (послуги), згідно актів виконаних робіт, в той самий місяць реалізовувались покупцям по ціні придбання, а отже, ТзОВ «Системи енергозбереження» завідомо укладало договори з вищенаведеним контрагентом, якими не передбачалось досягнення економічних і соціальних результатів від операцій з продажу будівельних матеріалів та субпідрядних робіт. Також, в даному акті зазначено, що ТзОВ «Системи енергозбереження» в грудні 2011 року завищено податковий кредит, сформований по наданих до перевірки накладних, податкових накладних від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», які фактично не відбувались, у зв'язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаного підприємства, є недостовірними, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже відсутня реалізація по ланцюгу до позивача - ТзОВ «Мальви-Маркет». Тому, на думку податкового органу, відсутність реально вчиненої господарської операції з ТзОВ «Системи енергозбереження» в грудні 2011 року не відповідає фактичним обставинам.

У висновках акта перевірки від 18.12.2012 року відповідач зазначив про порушення ТзОВ «Мальви-Маркет» п.3 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 24405,00 грн за грудень 2011 року та було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0004162321 від 29 грудня 2012 року, яким ТзОВ «Мальви-Маркет» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36608,00 грн, з яких за основним платежем - 24405,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 12203,00 грн.

Встановлено, що 23 грудня 2011 року між ТзОВ «Мальви-Маркет» (Покупець) та ТзОВ «Системи енергозбереження» (Продавець) було укладено договір поставки №2312/11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця матеріали (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість. Відповідно до умов даного договору, всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару, здійснюється за рахунок Покупця. Право власності від Продавця до Покупця переходить в момент підписання сторонами накладної на відпуск товару.

На виконання умов даного договору Продавець передав у власність Покупцю вузли регулюючі змішуючі, відповідно до накладної №10 від 26 грудня 2011 року, на суму 146430,00 грн, в т.ч. ПДВ 24405,00 грн. Контагентом позивача - ТзОВ «Системи енергозбереження», у свою чергу, виписано ТзОВ «Мальви-Маркет» податкову накладну №2 від 23.12.2011 року на загальну суму 146430,00 грн, в т.ч. ПДВ 24405,00 грн, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року.

За отриманий від ТзОВ «Системи енергозбереження» товар позивач розрахувався, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку від 23.12.2011 року та платіжним дорученням №1228 від 23.12.2011 року на суму 146430,00 грн.

На підтвердження використання придбаних матеріалів у господарській діяльності ТзОВ «Мальви-Маркет» представлено наступні документи:

- договір №5 від 25.07.2011 року про закупівлю робіт за державні кошти, укладений між Управлінням капітального будівництва Львівської облдержадміністрації та ТзОВ «Мальви-Маркет», додаткові угоди № 1/11 від 25.08.2011 року, №2/11 від 23.12.2011 року;

- акт приймання виконаних робіт № 8 за грудень 2011 року;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року;

- підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) за грудень 2011 року;

- банківські виписки за 29.12.2011 року та 28.03.2012 року, які підтверджують оплату виконаних робіт.

Щодо умов постачання зазначеного товару, судом встановлено, що ТзОВ «Мальви- Маркет» (Орендодавець) та ТзОВ «Системи енергозбереження» (Орендар) уклали договір оренди приміщення від 01.03.2011 року №5/11-ор., відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння та користування нежитлове приміщення четвертого поверху загальною площею 12,2 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3 (об'єкт оренди). Об'єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності. Орендар зобов'язується використовувати об'єкт оренди як офісні приміщення.

На виконання умов даного договору Орендодавець здав, а Орендар прийняв в користування нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка,3, відповідно до актів здачі-приймання орендованих нежитлових приміщень від 01.03.2011 року, від 01.06.2011 року, від 01.12.2011 року, від 30.06.2012 року.

Встановлено також, що поставка товару не здійснювалась за допомогою транспорту, оскільки матеріали, що поставлялися, були малогабаритними, а контрагент - ТзОВ «Системи енергозбереження», відповідно до вищезазначеного договору оренди приміщень, знаходився в тому ж приміщенні, що і позивач - ТзОВ «Мальви- Маркет».

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК Укроаїни - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Між позивачем (Покупець) і ТзОВ «Системи енергозбереження» (Продавець) було укладено договір поставки №2312/11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця матеріали (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів: акту виконаних робіт, податкової накладної, банківської виписки.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, на момент укладання договору строни були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку. Тобто, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції, які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість. Невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі №813/6254/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.03.2015 року.