Ухвала

від 24.03.2015 по справі 823/3660/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3660/14 Головуючий у 1-й інстанції:Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.

за участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсанхім» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсанхім» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсанхім» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2014 року №0002802301 та №0002792301.

Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсанхім» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.08.2014 року по 22.08.2014 року ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсанхім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з ТОВ «Росс-Сталь» за вересень, жовтень 2013 року та ТОВ «Аленгрос» за лютий-квітень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 22.08.2014 року №303/23-01-22-04/35436043, у якому встановлено порушення ТОВ «Укрсанхім» вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 року на суму 2377 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Росс-Сталь», а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 23912 грн. 00 коп., в т.ч., в жовтні 2013 року в сумі 2502 грн. 00 коп., в лютому 2014 року в сумі 7935 грн. 00 коп., в березні 2014 року 3120 грн. 00 коп., в квітні 2014 року в сумі 10355 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Росс-Сталь» та ТОВ «Аленгрос».

На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 року №0002802301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29890 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 23912 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 5978 грн. 00 коп. та №0002792301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2971 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 2377 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 594 грн. 00 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2014 року між ТОВ «Аленгрос» (продавець) та ТОВ «Укрсанхім» (покупець) укладено договір поставки №11, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар і оплатити постачальнику його вартість відповідно до умов договору та додатків до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Також, 12.09.2013 року між ТОВ «Росс-Сталь» (продавець) та ТОВ «Укрсанхім» (покупець) укладено договір поставки № 28, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець -прийняти цей товар і оплатити постачальнику його вартість відповідно до умов договору та додатків до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Що стосується взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Росс-Сталь", то в податкових накладних, виписаних позивачу від ТОВ "Росс-Сталь" значаться цивільно-правові договори: договір поставки від 14.10.2013р. б/н, договір поставки від 01.10.2013р. б/н, які позивачем не надані до перевірки та суду, а в матеріалах адміністративної справи знаходиться виключно договір поставки № 28 від 12.09.2013р.

Перевіряючи реальність здійснення вказаних господарських операцій позивачем та ТОВ "Росс-Сталь" і ТОВ "Аленгрос", судом досліджено відомості, які містяться у видаткових накладних, виданих позивачу ТОВ "Аленгрос" від 03.02.14 № АГ-0000169, від 19.02.14 № АГ-0000206, від 13.03.14 № АГ-0000604, від 02.04.14 № АГ-0000775, від 16.04.14 № АГ-0000930, та відомості, які містяться у видаткових накладних, виданих позивачу ТОВ "Росс-Сталь" від 01.10.13 № РС-0000141, від 14.10.13 № РС-0000174.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак у матеріалах адміністративної справи відсутні довіреності встановленого зразка, а також журнал довіреностей, згідно яких можливо встановити придбання товару від постачальника, а видаткова накладна від 14.10.13 № РС-0000174 не містить дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд звертає увагу на п. 85.2 ст. 85 ПКУ відповідно до якого платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Для підтвердження транспортування товару за вказаними договорами позивачем надано до перевірки товарно-транспортні накладні від 01.10.13 № 115, від 14.10.13 № 167, від 13.03.14 № 41, від 16.02.14 № 73, від 03.02.14 № 18, від 02.04.14 № 56.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п. 11 Правил, визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Судом встановлено, що транспортування вантажу здійснював директор ТОВ "Укрсанхім" власним автомобілем DODGE CA8917BE, який не перебуває на балансі товариства, а доказів оренди товариством позивача вказаного у вищезазначених товарно-транспортних накладних автомобіля суду не надано.

Крім того, позивачем не надано доказів належного зберігання придбаного у контрагентів ТОВ "Росс-Сталь" та ТОВ "Аленгрос" товару (хімічних речовин), а згідно пояснення позивача вказаний товар зберігався безпосередньо в гаражі директора ТОВ "Укрсанхім", однак договір відповідального зберігання товару відсутній.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Посилання апелянта на первинні документи, що були надані ним для підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, не беруться судом до уваги, оскільки з наданих документів не можливо встановити походження самого товару (чи придбаний він саме у контрагентів позивача - ТОВ "Росс-Сталь" та ТОВ "Аленгрос"), а з урахуванням тих обставин, що судом не встановлено реальності укладених угод між позивачем та його контрагентами, надані документи не можуть вважатися підтвердженням реальності господарських зобов'язань.

Також судова колегія зазначає, що подані позивачем податкові накладні (а.с.70-72, т.1) містять посилання на договори поставки від 14.10.2013 року, 01.10.2013 року, тоді як таких договорів укладених позивачем з ТОВ «Росс-Сталь» ні на дослідження податкового органу, ні в суд надано не було.

Не змогла пояснити походження даних податкових накладних і представник позивача в ході розгляду справи, зокрема, не пояснила чи взагалі укладалися такі договори.

Долучені до справи видаткові накладні та інші документи, на які позивач посилається як на доказ використання придбаної продукції позивач, не підтвердив тієї обставини, то реалізований позивачем товар був придбаним по спірним договорам, оскільки відсутні будь-які докази, що придбаний товар за договорами від 03.02.2014 року з ТОВ «Аленгрос» та від 12.09.2013 року з ТОВ «росс-Сталь» був відповідно оприбуткований по підприємству та в подальшому реалізований.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос", а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 05.09.2014 року №0002802301 та №0002792301 є правомірними та скасуванню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсанхім» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Повний текст виготовлено: 25 березня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.