Ухвала

від 18.03.2015 по справі 548/1648/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1648/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1030/15Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Урожайне» про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2015 року в задоволенні позову позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Урожайне» про визнання договору оренди землі, укладеного між приватним підприємством «Урожайне» та ОСОБА_2 8 жовтня 2012 року, зареєстрованого у Відділі Держземагенства у Хорольському районі 2 грудня 2013 року за №532480004005138, недійсним відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення заявлених вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 жовтня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_2 та ПП «Урожайне» укладено договір оренди на 5 років, за яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,4812 га, яка знаходиться на території Грушинської сільської ради, кадастровий номер 5324881500 00 002 0032.

В той же день сторони склали акт про передачу та прийом земельної ділянки.

Передана в оренду земельна ділянка належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №103666.

Договір оренди землі було зареєстровано у відділі Держземагенства у Хорольському районі 2 грудня 2012 року.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач в якості підстави для визнання договору оренди землі недійсним вказувала на відсутність в договорі істотних умов - умови збереження стану об'єкту оренди та умови передачі земельної ділянки, якою, зокрема, повинні встановлюватись якісні показники ділянки на момент передачі орендарю. Відсутність в оспорюваному договорі зазначених істотних умов згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання його недійсним.

Відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір оренди містить істотні умови, відповідає приписам ст. 15 ЗУ «Про оренду землі».

Крім того, сама орендодавець щорічно отримує орендну плату, будь-яких доказів порушення її прав як власника землі відсутністю в тексті договору оренди землі вказаних умов суду не надала, а відтак в розумінні ст. 3 ЦПК України не потребує судового захисту у спосіб визнання договору оренди землі недійсним .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа 6-94 цс 13), яка, згідно положень ст. 360-7 ЦПК України, підлягає застосуванню при розгляді справ у подібних правовідносинах, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», визначити істотність цих умов та з'ясувати в чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Як вбачається із змісту договору оренди землі, він містить п.17 «умови збереження стану об'єкта оренди», проте відсутнє заповнення вказаного пункту.

Також в договорі відсутня умова передачі земельної ділянки від орендаря орендодавцю, натомість передбачені умови повернення земельної ділянки останньому.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одночасно ч.1 ст. 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право особи, а сам факт такого порушення згідно статей 10, 60 ЦПК України підлягає доведенню.

В ході розгляду справи, позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про порушення відповідачем її прав як орендодавця самим фактом відсутності в договорі оренди землі умови про збереження стану об'єкта оренди та умови передачі земельної ділянки.

При цьому, сама по собі відсутність таких умов не свідчить про безпосереднє порушення прав та інтересів орендодавця, не унеможливлює фактичне виконання орендарем своїх обов'язків перед власником землі, в тому числі не позбавляє сторони узгодити вказане питання шляхом внесення до договору змін, доповнивши його такими умовами, що передбачено п.36 договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовні вимоги розглянуті у відповідності до ст. 11 ЦПК України.

Посилання апелянта на невірне використання при розгляді справи Правових позицій ВСУ також відхиляється колегією суддів, позаяк спір вирішено з дотриманням норм матеріального права, в тому числі на підставі Правих позицій, висловлених Верховним Судом України в постанові від 25.12.2013 року (справа №6-78 цс13).

В апеляційній скарзі не спростовано висновок суду першої інстанції щодо не доведення позивачем ОСОБА_2 факту порушення її прав як орендодавця в зв'язку з відсутністю в умовах договору умови щодо збереження стану об'єкта оренди та не встановлення якісних показників земельної ділянки на момент її передачі орендарю.

Оскільки апеляційна скарга не містить посилань на обставини, з наявністю яких процесуальне законодавство пов'язує підстави для скасування чи зміни судового рішення, вона підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді:

З оригіналом згідно.