Рішення

від 04.12.2008 по справі 22/286-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/286-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.08р.

Справа № 22/286-08

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь 

до  Відповідача-1:Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

     Відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь  

про стягнення  7938 грн.17 коп.

Суддя Пуппо Л.Д.

Представники:

Від позивача: Добровольський А.Т. - дов. № 45-4016 від 24.06.08.

Від відповідача-1:Шляєв І.В. - дов. № 63 від 01.01.08.

Від відповідача-2: Альошина С.В. - дов. № 09/40 від 08.01.08.

          СУТЬ СПРАВИ

                Позивач просить стягнути  7938 грн. 17 коп.  шкоди від недостачі  сталі листової за залізничною накладною № 50048001.

                Перший відповідач  вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

           Другий відповідач проти позову заперечує, оскільки  доступ до вантажу відбувся після здачі вантажу перевізнику, тому його вини  немає.

ВСТАНОВЛЕНО

Згідно вказаній накладній другий відповідач  на адресу позивача  у вагоні  66706912 прибула сталь листова  за вагою і навантаженням останнього, відправником вказана її маса нетто 66140 кг.

       За положеннями статті 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача ... під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами..., які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

       У доповнення до  акту загальної форми № 4199 станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці  від 09.01.08 щодо  виїмки вантажу, на   тій же станції при перерахуванні  кількості листів в двох порушених пачках, в пачках, яка розташована праворуч по ходу потяга,  в другій виявилось 107 листів, в 4 пачці виявилось 73 листа. Інші 6 пачок  цілі, окантовочні стрічки не порушені. По станції доступ до вантажу  усунений нанесенням крейдового маркування. Укрутити порушені пачки неможливо, тому, що  пачки близько розташовані до борту вагона. Зазначені дані зафіксовані в комерційному акті № БН 755382/18/6 від 10.01.08, який складений у згідності з Правилами складання актів. На станції призначення Нікополь на комерційному акті вчинено відмітку про те, що на момент перевірки різниця проти  даного акта не виявлена

       Також вищезазначене підтверджується актом  про приймання продукції виробничо-технічного призначення  за кількістю № 1 від 11.01.08.

      З огляду на викладене вбачається, що  недостача у спірному вагоні виникла при транспортуванні, оскільки до перевезення вантаж прийнятий залізницею без зауважень, а до одержувача від надійшов з ознаками доступу до нього і недостачею, тому відповідальність за недостачу повинна бути покладена на  перевізника.

      Проте суд вважає, що у задоволенні вимог відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

       відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

       Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

      Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

     Частиною  другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

     Це стосується і положень про позовну давність.

     Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

     Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника  позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136  Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

      Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.

     Звертаючись до суду з даним позовом 21 липня 2008 року про стягнення грошових коштів за документами, складеними 10 січня  2008 року, позивач  цей строк пропустив.

      Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

      Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

      Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 134,136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                       ВИРІШИВ

       В позові  відмовити.

             Суддя                                                                      Л.Д.Пуппо  

Рішення підписано 10.08.09.