Постанова

від 29.09.2009 по справі 22/286-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/286-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2009 року                                    Справа №  22/286-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 28.09.2009р. № 737)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача –Добровольський Андрій Томович, дов. № 60-4016 від 27.08.2008р.;  

відповідача (1) –Шляєв Ігор Валерійович, дов. № 397 від 01.01.2009р.;

відповідача (2) –Альошина Світлана Вікторівна, дов. № 09/5220 від 31.12.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” м.Нікополь

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2008р., підписаного 10.08.2009 року                                    

у справі №  22/286-08                            

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь

до В/1 –державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

В/2 –відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька область, м.Маріуполь

про  стягнення 7938 грн. 17 коп.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2008р., підписаного 10.08.2009р. (суддя Пуппо Л.Д.) по справі № 22/286-08 за позовом відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь (далі –ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”) до державного підприємства “Придніпровська залізниця” (далі –ДП “Придніпровська залізниця” (перший відповідач)), відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька область, м.Маріуполь (далі –ВАТ “Металургійний комбінат імені Ілліча” (другий відповідач)) про стягнення 7938 грн. 17 коп. в задоволенні позову було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом пропуску позивачем спеціальних строків позовної давності –в 6 місяців, встановлених для пред'явлення позовів до перевізника.  

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує позивач по справі – ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” м.Нікополь, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

          - господарським судом порушені рекомендації, викладені в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. “Про судове рішення”;

          - також господарський суд не звернув увагу на доводи позивача про те, що позовну заяву відповідачам було направлено в межах строку позовної давності –10.07.2008р.;

          - господарським судом всупереч постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2005р. № 16/528 не були встановлені причини пропуску строку позовної давності та їх поважність.

          Відповідачі по справі –ДП “Придніпровська залізниця”, ВАТ “Металургійний комбінат імені Ілліча”, правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України) не скористались, але представники в судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.01.2008р. по залізничній накладній № 50048001 в напіввагоні № 66706912 було відвантажено сталь листову гарячекатану в 8 упаковках масою нетто 66140 кг, як визначено в залізничній накладній, також в накладній міститься примітка про охорону вантажу залізницею (а.с.7). Зазначену продукцію повністю сплачено позивачем на підставі рахунку № 181956 від 10.12.2007р. за платіжним дорученням № 801126 від 10.01.2008р. ЗАТ “Ілліч-Сталь” (а.с.11). Факт оплати вартості нестачі продукції, яку було отримано позивачем в н/вагоні № 66706912 не спростовується жодними доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК  України відповідачами, не оспорюється, підтверджується вищепереліченими доказами по справі.

09.01.2008р. на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було виявлено порушення пачок вантажу з ознаками втрати, про що був складений акт загальної форми № 4199, в якому зазначено, що при перерахуванні в пошкоджених пачках виявилось: в другій –107 листів, в четвертій –73 листи, в інших 6 пачках окантовачні стрічки не порушені.  Після складення акту вантаж був маркований вапном для запобігання втрати вантажу по станції.

10.01.2008р. на тій же станції був складений комерційний акт БН № 755382/18/6, з якого вбачається, що його складено саме в якості додатку до вищевказаного акту загальної форми № 4199, а також зазначено, що вантаж прибув без охорони у відкритому рухомому складі, в справному вагоні, з правого боку по ходу потягу в другій та четвертій пачках обірвані всі окантовачні стрічки, в пачці розташованій з правого боку по ходу поїзду, другій за переліком залишилось 107 листів, в четвертій –73 листи, в інших 6 пачках окантовачні стрічки не порушені; по станції доступ до вантажу перекритий нанесенням вапняного маркування. Укрутити порушені пачки неможливо, оскільки вони розташовані близько до борту вагону (а.с.6).

Крім зазначеного акту загальної форми та комерційного акту, 11.01.2008р. на станції Нікополь позивачем був складений акт № 1 про приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю з метою виявлення кількості нестачі, з якого вбачається, що визначення маси нетто вантажовідправником відбувалось теоретичним методом за трафаретом; відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться , як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, тобто було проведено перерахунок кількості листів сталі за “Довідником конструктора-машинобудівника” В.І.Анур”єва, том 1. Методом вирахувань позивачем було встановлено, що вартість нестачі склала 7 938 грн. 17 коп. (а.с.8-9).

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Враховуючи зазначені норми права, викладені обставини справи, господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що недостача виникла при транспортуванні, оскільки до перевезення вантаж був прийнятий залізницею без зауважень, а до одержувача він надійшов з ознаками втрати, крім того без охорони, хоча про це зазначено в перевізних документах та поклав відповідальність на відповідача-1 –перевізника.

Частиною 1 ст.223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості встановлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, ст.136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані в шести місячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.  

Частиною 3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

07.08.2008р. до господарського суду відповідачем-1 подано заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності (а.с.24). Оскільки звернення з позовом до відповідача-1 відбулось 21.07.2008р. (а.с.17).  

Отже, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами, тобто такий строк слід обчислювати з 10.01.2008р.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності вини перевізника (відповідача-1) в спричиненні позивачеві шкоди, але відмовив в задоволенні вимог щодо першого відповідача з підстав закінчення строків позовної давності.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, про направлення позову до відповідача-1 в межах строку позовної давності спростовуються матеріалами справи, а саме конвертом, в якому надійшов позов до господарського суду, на якому міститься відбиток пошти “21.07.2008р.”.

Посилання скаржника не реєстр згрупованих відправлень не приймаються колегією суддів, оскільки в ньому не зазначений господарський суд Дніпропетровської області. Інших доказів відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України щодо звернення з позовом в межах строків позовної давності скаржником не надано.  

За цих обставин рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, матеріалам, обставинам справи, підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2008р. по справі № 22/286-08 –залишити без змін; апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” м.Нікополь –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко