Постанова

від 24.03.2015 по справі 903/1303/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 903/1303/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю: представника Луцької ОДПІ - Кушнір Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 по справі № 903/1303/14 за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинської області до Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Віттен" про визнання банкрутом,-

В С Т А Н О В И В:

Кредитором - Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в грудні 2014 подано до Господарського суду Волинської області заяву про порушення провадження по справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен", на підставі ст.10-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону, чинній після 19.01.2013.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 /суддя Слободян П.Р./ заяву Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області повернуто без розгляду, на підставі п.1 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 по справі № 903/1303/14 /судді : Демидюк О.О., Тимошенко О.М., Бригинець Л.М./ ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 залишено без змін, а апеляційну скаргу Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області без задоволення.

В касаційній скарзі кредитор - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2014, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення постановлені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити для розгляду до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Луцької ОДПІ , підтримавшого касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у боржника - Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" станом на грудень 2014 існував податковий борг перед Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в сумі 1 036 126,45грн, який виник на підставі податкового повідомлення - рішення від 22.03.2013 № 0001301502.

Зазначений податковий борг в сумі 1 036 126,45 грн., відповідно до поданого ініціюючим кредитором розрахунку, є недоїмкою по сплаті суми основного боргу з податку на додану вартість в розмірі 1 036 126,45 грн та крім того, сума штрафних (фінансових) санкцій боржника складає 285 215,00 грн, а тому загальна сума боргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" складає 1322251,35 грн (а.с.17,18).

Відповідно до постанови Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 по справі №803/2080/13-а з боржника - Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" стягнуто на користь Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області податковий борг в сумі 1322251,35 грн (а.с.21-22).

Повертаючи без розгляду подану заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався вимогами ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та виходив з того, що зазначеним Законом не передбачено виключень (в тому числі і для органів податкової служби) щодо можливості порушення провадження у справі про банкрутство без відкриття виконавчого провадження за наявним судовим рішенням.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна , оскільки вони зроблені без урахування спеціальних норм матеріального та процесуального права, які передбачають порядок примусового виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, і які підлягали застосуванню при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви податкового органу про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова вимогам закону не відповідають.

Згідно ст. 4 1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 даного Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо, зокрема, заявник - кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, передбаченому ч.3 ст. 10 даного Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, в підтвердження безспірності грошових вимог, ініціюючим кредитором - Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємство у формі ТОВ "Віттен" додано копію постанови Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року №803/2080/13-а, заяву на видачу виконавчого листа від 24.01.2014 та повідомлення Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2014, копії інкасових доручень, а також, докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку (а.с.10-56).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України " Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів , банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з п.41.2 ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз.1 п. 95.3 ст.95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Відповідно до абз.2, 3 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відтак, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Податкового кодексу України, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючі органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи із вимог ст.95 Податкового кодексу України, ч.3 ст.10, ч.7 с.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, у такому випадку, до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, передбачених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того,колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що перебіг трьохмісячного строку, передбаченого ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що не надавши належної правової оцінки викладеним у заяві податкового органу доводам, стосовно відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення податкового боргу в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області про порушення провадження по справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен", через не надання суду постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення на користь кредитора заборгованості з боржника.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції від 26.12.2014 про повернення заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області про порушення справи про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" без розгляду, Рівненський апеляційний господарський суд на зазначені вище обставини уваги не звернув і не дав їм належної оцінки.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, оскаржувану постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та ухвала Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 по справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції зі стадії прийняття заяви до розгляду.

Під час вирішення питання про прийняття заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області про порушення справи про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" до розгляду, суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, перевірити, чи відповідає дана заява за формою і змістом вимогам ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута", чи дотримані ініціюючим кредитором вимоги Закону, зокрема, щодо додання до заяви рішення суду, що набрало законної сили про стягнення податкового боргу, який відповідно до вимог ч.3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинен становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, а також, відповідних доказів вжиття заходів стягнення податкової заборгованості у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, після чого, прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 9 , 111 10 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 по справі № 903/1303/14 скасувати.

Справу № 903/1303/14 направити до Господарського суду Волинської області зі стадії прийняття заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області до розгляду.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.