Постанова

від 25.03.2015 по справі 49/65-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 49/65-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м. Київ на постановувід 28.01.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 49/65-б господарського суду міста Києва за заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпласт", м. Київ пробанкрутство ліквідаторарбітражний керуючий Куліченко Максим Валерійович, м. Київ

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" - Микиненко О.В., довір.,

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - Ткач С.С., довір.,

ПАТ "ВТБ Банк" - Загоруйко А.А., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2010 порушено провадження у справі № 49/65-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпласт" (далі - Боржник, ТОВ "ТД "Інтерпласт") за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 10.10.2011 ТОВ "ТД "Інтерпласт" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В., якого зобов'язано здійснити певні дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 10.11.2014 (суддя - Яковенко А.В.) задоволено частково клопотання ліквідатора ТОВ "ТД "Інтерпласт" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів у даній справі; затверджено звіт ліквідатора ТОВ "ТД "Інтерпласт" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про оплату послуг за період з 04.09.2013 по 22.10.2014 за виконання останнім обов'язків ліквідатора у розмірі 32 741 грн. 37 коп.; в іншій частині клопотання ліквідатора ТОВ "ТД "Інтерпласт" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. відхилено; запропоновано комітету кредиторів вирішити питання щодо джерела оплати послуг ліквідатора Боржника.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Куліченко М.В. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 10.11.2014 в частині відхилення клопотання арбітражного керуючого Куліченко М.В. від 24.10.2014 № 765 про здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів пропорційно до визнаних судом вимог у справі (п.3 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 10.11.2014) та прийняти нове рішення, яким відповідне клопотання задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду м.Києва від 10.11.2014 в частині відхилення клопотання ліквідатора ТОВ "ТД "Інтерпласт"- арбітражного керуючого Куліченка М.В. скасовано. Прийнято нове рішення, яким частково задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "ТД "Інтерпласт" Кулініченка М.В. від 24.10.2014 № 765: здійснити оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Куліченко М.В. за виконання ним повноважень розпорядника майна/ліквідатора у справі № 49/65-6 про банкрутство ТОВ "ТД "Інтерпласт" з дати його призначення у справі 20.10.2010 розпорядником майна/ліквідатором станом на 22.10.2014 у сумі 103 027 грн. 85 коп. та з відшкодування його витрат у розмірі 2 044 грн. 36 коп., а всього у загальному розмірі - 105 072 грн. 21 коп. за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом вимог кредиторів, а саме: публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" у розмірі 53,68%, вимоги якого визнано ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2011 у розмірі 5 519 442 грн. 59 коп., що по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) становить 55 305 грн. 35 коп., по витратам арбітражного керуючого в процедурі банкрутства - 1 097 грн. 41 грн., а всього 56 402 грн. 76 коп.; публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" у розмірі 43,16% (відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 17.01.2011 вимоги ПАТ "ВТБ Банк" затверджено у розмірі 4438 937 грн. 23 коп.), що по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) становить 44 466 грн. 82 коп., по витратам арбітражного керуючого в процедурі банкрутства - 882 грн. 35 коп., всього 45 349 грн. 17 коп.; Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у розмірі 3,16% (відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 17.01.2011 вимоги ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС затверджено у розмірі 325 249 грн. 00 коп.), що по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) становить 3 255 грн. 68 коп., по витратам арбітражного керуючого в процедурі банкрутства - 64 грн. 60 коп., всього 3 320 грн. 28 коп.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015, а ухвалу господарського суду м. Києва від 10.11.2014 залишити "без змін".

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, ст.3 1 , ч.6 ст.31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Інспекції, ПАТ "Перший Український Міжнародний банк", ПАТ "ВТБ Банк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Куліченко М.В. за рахунок коштів кредиторів пропорційно до визнаних судом їх вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що всі заявлені до стягнення витрати у загальному розмірі 105 072 грн. 21 коп. складають оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "ТД "Інтерпласт" за виконання ним повноважень розпорядника майна/ліквідатора у справі № 49/65-6 з 20.10.2010 (станом на 22.10.2014), розмір якої був затверджений рішенням комітету кредиторів та ухвалою суду, а тому ці витрати підлягають пропорційному розподіленню на всіх визнаних кредиторів у справі.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, ПАТ "ПУМБ" зазначив, що на засіданнях комітету кредиторів ТОВ "ТД "Інтерпласт" (21.11.2012, 05.12.2012, 22.10.2014) пропозиція ліквідатора щодо оплати його послуг за рахунок кредиторів Боржника була відхилена кредиторами. Також заявник касаційної скарги вважає, що між ним та ліквідатором Куліченко М.В. не існує жодних правовідносин, з яких могло б виникнути зобов'язання щодо сплати грошових коштів. При цьому, за твердженням скаржника, послуги ліквідатором надавались Боржнику, а не кредиторам, нормами чинного законодавства не встановлено зобов'язання кредиторів сплачувати зарплату арбітражному керуючому, фонд для оплати послуг ліквідатора Боржника у даній справі не створювався, виплата кредитором зарплати арбітражному керуючому за власний рахунок є правом кредитора, а не обов'язком, тому відсутні підстави щодо примусового порядку стягнення зазначених коштів з кредиторів. Крім того, ПАТ "ПУМБ" вказує про необхідність застосування до вимог ліквідатора ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство, якою встановлено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями ПАТ "ПУМБ", оскільки вони наведені всупереч норм законодавства про банкрутство, а також встановлених судом обставин справи.

Як було встановлено господарськими судами при розгляді даної справи, розмір оплати послуг арбітражного керуючого Куліченка М.В. за період виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора у справі - до припинення провадження у справі затверджений за рішенням комітету кредиторів, що було прийнято на зборах комітету кредиторів 05.12.2012 - у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно. Це рішення було затверджено ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2013.

Як вбачається з матеріалів оскарження, в ході розгляду справи місцевим судом затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про оплату послуг арбітражного керуючого під час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора з 20.10.2010 станом на 03.09.2013, у розмірі 70 286 грн. 48 коп., затверджено звіт про відшкодування витрат арбітражного керуючого Куліченка М.В. під час виконання ним обов'язків розпорядника майна/ліквідатора станом на 03.09.2013, у розмірі 2 044 грн. 36 коп. (ухвала господарського суду міста Києва від 13.11.2013) та затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про оплату послуг за період з 04.09.2013 по 22.10.2014 за виконання останнім обов'язків ліквідатора у розмірі 32 741 грн. 37 коп.(ухвала господарського суду міста Києва від 10.11.2014).

Стосовно порядку розподілу у справі про банкрутство витрат на оплату вказаних послуг, апеляційний суд в оскаржуваній постанові вірно застосував приписи ч. 1 п. 10 та пунктів 12, 13 ст. 3 1 Закону про банкрутство.

Так, виходячи з приписів ст. 3 1 Закону про банкрутство призначений у справі про банкрутство арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов'язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі .

Нормами ч. 1 п. 10 ст. 3 1 вказаного закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 ст. 3 1 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що, за відсутністю виробничої діяльності боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю рішення комітету кредиторів у даній справі щодо розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство, відшкодування вказаних витрат має бути покладено як на ініціюючого кредитора, так і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі.

При цьому, є неправомірним твердження скаржника про здійснення оплати послуг ліквідатора лише за умови створення за рішенням комітету кредиторів фонду для оплати послуг, оскільки створення цього фонду, як вбачається з положень ч. 13 ст. 3 1 Закону про банкрутство, не є обов'язковим, оскільки ця норма носить диспозитивний характер.

До того ж, колегія суддів наголошує на тому, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від обсягу діяльності ліквідатора Боржника (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру вимог кожного із кредиторів у справі, майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто, невиявлення ліквідатором Боржника в процедурі ліквідації останнього майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов'язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Викладене спростовує неправомірні доводи ПАТ "ПУМБ" у касаційній скарзі щодо джерел фінансування оплати послуг та витрат ліквідатора Боржника у даній справі, а також про право, а не обов'язок кредиторів здійснювати відповідні оплати у разі невиявлення активів у Боржника.

Також колегія суддів зауважує, що заявлена до оплати ліквідатором сума складає передбачений та встановлений ст. 3 1 Закону про банкрутство мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого за весь період виконання ним своїх обов'язків ліквідатора.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами в ході розгляду справи не було встановлено і обставин щодо заперечення або оскарження дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Куліченка М.В. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що представник ПАТ "ПУМБ" у судовому засіданні апеляційної інстанції від 28.01.2015 зазначив про відсутність претензій щодо роботи ліквідатора у даній справі.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до норм ч.ч. 12-16 ст. 3 1 та пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг ліквідатора за виконання ним обов'язків у ліквідаційній процедурі Боржника у справі про банкрутство та витрати у ліквідаційній процедурі не є вимогами кредитора у справі про банкрутство у розумінні положень ст. 1 цього закону, а відносяться до складу витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідатора.

За таких умов, є неправомірними доводи заявника касаційної скарги про необхідність застосування до вимог ліквідатора ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство, якою встановлено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У зв'язку з наведеним та виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів погоджується з законними та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції щодо покладення обов'язку по здійсненню оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "ТД "Інтерпласт" на кредиторів пропорційно визнаних вимог кожного та відхиляє доводи ПАТ "ПУМБ", викладені в касаційній скарзі.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 3 1 , 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 49/65-б залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 26.03.2015