Постанова

від 25.03.2015 по справі 826/10858/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10858/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 0000671720 і № 0000681720, та від 28 травня 2013 року № 0001831720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року у справі № 826/10858/13-а позовну заяву ФОП ОСОБА_3 задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року у даній справі задоволено, а саме: скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ФОП ОСОБА_3

Надалі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року за № К/800/15689/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року по справі № 826/10858/13-а скасовано, а саму справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи зазначені судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку доказам використання позивачем, придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності з урахуванням наявних у матеріалах справи податкових накладних. Також на думку Вищого адміністративного суду України суд апеляційної інстанції не перевірив сукупності зібраних доказів, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, та наявності у розглядуваних операціях ділової мети.

За результатами нового судового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В ході апеляційного розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та закрито провадження у справі в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року № 0000671720 щодо донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 49357,00 грн. - закрити, у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 0000681720, від 28 травня 2013 року № 0001831720 та від 14 березня 2013 року № 0000671720 в частині суми в розмірі 25536,75 грн., підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ходу судового розгляду справи, в лютому 2013 року працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі наказу ДПІ від 25.01.2013р. № 124 та направлень на перевірку від 05.02.2013р. проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 25.02.2013р. № 118/71/17-20/НОМЕР_4 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 09 червня 2008 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, та перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві починаючи з 10 червня 2008 року за № 14304.

ФОП ОСОБА_3 зареєстрована платним податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 100128451 від 15.07.2008р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_4.

Протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_3, а саме з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. перебувала на спрощеній системі оподаткування, а протягом періоду з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. - на загальній системі оподаткування обліку та звітності, здійснювала неспеціалізовану оптову торгівлю (КВЕД 46.90).

Як вбачається з висновків Акта перевірки від 25.02.2013р. № 118/71/17-20/НОМЕР_4, перевіряючий встановив порушення ФОП ОСОБА_3 наступних норм податкового законодавства України: п. 177.2 і п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 15 258,67 грн., та пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР і п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість за звітні періоди березень-квітень, липень-серпень 2010 року, січень-квітень, червень-грудень 2011 року, січень-лютий, квітень-червень, листопад і грудень 2012 року, всього на загальну суму 71 806,00 грн.

14 березня 2013 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000681720 (форми «Р»), яким визначило ФОП ОСОБА_3 до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 073,34 грн., в т.ч. 15 258,67 грн. - основний платіж, 3 814,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000671720 (форми «Р»), яким визначило ФОП ОСОБА_3 до сплати суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 85 774,25 грн., в т.ч. 71 806,00 грн. - основний платіж, 13 968,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дані податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013р. № 0000671720 і № 0000681720 були переглянуті в процедурі адміністративного оскарження у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, та згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.05.2013р. № 62/с/12-3-03 та Міністерства доходів і зборів України від 17.06.2013р. № 2170/с/99-99/10-01-03-14 залишені без змін. Одночасно рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 3 570,21 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2 856, 17 грн., штрафні санкції - 714, 04 грн.).

У зв'язку з цим 28 травня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесла додаткове податкове повідомлення-рішення за № 0001831720 (форми «Р»), яким визначило ФОП ОСОБА_3 до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 570,21 грн., в т.ч. 2 856,17 грн. - основний платіж, 714,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані документи, зокрема, первинні та розрахункові, які б підтверджували факти дійсного отримання товарів і результатів робіт і послуг від контрагентів відповідно до укладених договорів.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.4.5 статті 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення визначені і Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вже було зазначено вище, фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 0000671720 (нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 85774 грн. 25 коп., з яких 71806 грн. 00 коп. - за основним платежем та 13968 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції), від 14 березня 2013 року № 0000681720 (нараховані податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 19073 грн. 34 коп., з яких 15258 грн. 67 коп. - за основним платежем та 3814 грн. 67 коп. - штрафні (фінансові) санкції), від 28 травня 2013 року № 0001831720 (збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 3670 грн. 21 коп., з яких 2856 грн. 17 коп. - за основним платежем та 714 грн. 04 коп. - штрафні (фінансові) санкції), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 25 лютого 2013 року № 118/71/17-20/НОМЕР_4 та Рішенні Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 лютого 2013 року №118/71-2384213087, про порушення позивачем вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі також - Закон № 168/97-ВР), пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198 ПК України.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно відображено в податковому обліку витрати та податковий кредит, які виникли за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «ТВК «Інноваційні технології», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Астра Кор», ТОВ «Агросвіт 3000», оскільки такі господарські операції не були реальними.

При цьому, судова колегія зазначає, що надання оцінки фінансово-господарським операціям позивача з вказаними контрагентами необхідно з урахуванням того, що рішенням відповідача № 829/6/26-57-17.01 від 18.02.2015 р. застосовано податковий компроміс в частині податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року № 0000671720 за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року щодо донарахованих податкових зобов'язань по взаємовідносинах із ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Астра Кор», ТОВ «ТД «Агросвіт 3000», а саме: по податку на додану вартість на загальну суму 49357,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення зазначеної документальної перевірки перевіряючими встановлено, що за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. ФОП ОСОБА_3 в своїй декларації про майновий стан задекларувала витрати від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на загальну суму 395 364,00 грн., а за 2012 рік - 336 256,00 грн.

Проте в ході дослідження наданих підприємцем до перевірки первинних та інших документів перевіряючими не були враховані витрати ФОП ОСОБА_3 на суму 117 866,01 грн. по господарським взаємовідносинам з підприємством ТОВ «ТД «Агросвіт 3000» протягом липня-листопада 2011 року. Оскільки за висновками Акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012р. № 4744/22-7/36309333 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства не підтвердженні податкові зобов'язання ТОВ «ТД «Агросвіт 3000» з ПДВ на загальну суму 25 110,00 гри. (в т.ч. за липень 2011 року на суму 3 471,56 грн., за серпень 2011 року - 3 426,10 грн., за вересень 2011 року - 4 730,50 грн., за жовтень 2011 року - 6 967,20 гри., за листопад 2011 року - 513.89 грн.) по господарських операціях з ФОП ОСОБА_3 Зокрема, в цьому іншому Акті перевірки містяться посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 31.05.2012р., що був складений ст. слідчим СВДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС Музичуком О.В. В даному протоколі допитана ОСОБА_5 показала, що підписала реєстраційні та установчі документи за винагороду без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності. В подальшому відношення до діяльності названого підприємства не мала, правочини з іншими суб'єктами господарської діяльності від імені ТОВ «ТД Агросвіт 3000» не укладала та не виконувала, а тому всі первинні документи підписані від її імені як керівника підприємства являються підробними та не відповідають дійсності.

Крім того, за даними електронної бази даних ДПІ ТОВ «ТД «Агросвіт 3000» станом на моменту складання Акта перевірки має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність та місцезнаходженням», а свідоцтво платника ПДВ Товариства анульоване 28 вересня 2012 року.

З огляду на висновки про фіктивність контрагента позивача працівники відповідача керуючись нормами п. 167.1 ст. 167 та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України вирахували суму оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_3 за 2011 рік за вирахуванням зі складу валових витрат платника податків витрат в сумі 117 866,01 грн. та відповідно визначила суму податку з доходів фізичних осіб - 17 778, 82 грн. (сума недоплати становить 2 520,15 грн.)

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за Договором поставки № 84 від 04.11.2011 року (т. 1 а.с. 88) між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, що також містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 140-161, 234,239,244, т. 2 а.с. 1-26).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, ЩО відповідно до поданої податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 задекларувала за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. податковий кредит по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками ТОВ «Кров Арт Дом» (ідентифікаційний код - 36255388) в сумах 3295,00 грн. (березень 2010 року) і 3078,70 грн. (квітень 2010 року), ТОВ «Торгекотехнологія» (ідентифікаційний код - 36925932) в сумах 4237,80 грн. (липень 2010 року) і 1743,00 грн. (серпень 2010 року), ТОВ «Прістекс Лтд» (ідентифікаційний код 37144380) в сумах 1691,10 грн. (січень 2011 року) і 2742,74 грн. (лютий 2011 року), ТОВ «ВКФ «Вертикаль» (ідентифікаційний код 37356452) в сумі 5660,15 грн. за березень 2011 року.

З наданих позивачем доказів вбачається, що зобов'язання за Договорами між позивачем та ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Торгекотехнологія», виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які були складені під час реалізації поставленого позивачу ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Торгекотехнологія», товару, на користь третіх осіб.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Технокомрезерв» та ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» за місцезнаходженням, на анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль» та ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», на припинення та зняття з обліку ТОВ «Кров Арт Дом», на визнання банкротом та зняття з обліку ТОВ «ВКФ «Вертикаль», на не декларування та не відображення ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ТОВ «Астра Кор», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК», податкових зобов'язань по ФОП ОСОБА_3, на показання при допиті в якості свідка засновника ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» ОСОБА_5, а також на акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012 № 4744/22-7/36309333 про результати перевірки ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 06.06.2011 № 645/2306/37144380 про результати перевірки ТОВ «Прістекс ЛТД», акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 19.10.2012 № 1679/2220/37656452 про результати перевірки ТОВ «ВКФ «Вертикаль», оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, а, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

При цьому, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Посилання відповідача на вказаний протокол допиту є необґрунтованим, так як відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно вказаної особи.

Крім того, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, а, посилання на неможливість встановити місцезнаходження постачальників товарів (робіт, послуг) позивачу, а також на неможливість проведення зустрічних перевірок таких постачальників з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, до того ж, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

Водночас, позивачем надано численні докази, що містяться в матеріалах справи, реалізації придбаної у ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Торгекотехнологія» продукції іншим покупцям.

Крім того, встановлено, що сума ПДВ у розмірі 22449 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Торгекотехнологія».

На момент складання вказаних податкових накладних зазначені контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Отже, наявність реєстрації цих осіб на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 22449 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 201 ПК України та Порядку № 165 та № 969.

Враховуючи зазначене вище, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 22449 грн. на підставі виписаних ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Торгекотехнологія» податкових накладних, за висновком колегії суддів, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про порушення позивачем п пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000671720 в частині суми в розмірі 25536,75 грн. за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. - безпідставним та неправомірним.

Також, вищенаведене свідчить, що витрати позивача за спірним Договором з ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому судова колегія також вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000681720 та від 28.05.2013 № 0001831720 - неправомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року № 0000681720, від 28 травня 2013 року № 0001831720 та від 14 березня 2013 року № 0000671720 в частині суми в розмірі 25536,75 грн., винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 27.03.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.