Постанова

від 10.02.2015 по справі 804/19926/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 804/19926/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача Мельник Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домнасервіс" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домнасервіс» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.11.2014 року №0003022203.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Домнасервіс» (код ЄДРПОУ - 30643589) з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дніпробуд ВВ» (код ЄДРПОУ - 35681938) за березень 2014 року та достовірності сформованого податкового зобов'язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Дніпробуд ВВ» (код ЄДРПОУ - 35681938), за результатами якої складено акт від 13.10.2014 року №927/22.12/30643589. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 року №0003022203, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму - 166667,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 83333,50 грн. За твердженнями позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав заперечення в яких зазначив, що під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки були зроблені висновки щодо встановлених порушень вимог Податкового кодексу України, а саме: п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, що призвело до завищення податкового кредиту у березні 2014 року на суму ПДВ - 166666,67 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 30.09.2014 року по 06.10.2014 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Домнасервіс» (код ЄДРПОУ - 30643589) (далі - ТОВ «Домнасервіс») з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дніпробуд ВВ» (код ЄДРПОУ - 35681938) за березень 2014 року та достовірності сформованого податкового зобов'язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Дніпробуд ВВ» (код ЄДРПОУ - 35681938).

Перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Домнасервіс» у березні 2014 року встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпробуд ВВ» на суму - 166666,67 грн., внаслідок чого занижено ПДВ до сплати за березень 2014 року на суму - 166666,67 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.10.2014 року за №927/22.12/30643589. На підставі вказаного акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 року №0003022203, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму - 166667,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 83333,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2012 року між ТОВ «Гіпромез» (додатковою угодою від 19.12.2013 року № 10 до договору субпідряду від 26.12.2012 року №002.В1.P03F4.001 найменування було змінено на «Метінвест Інжиніринг») як генпідрядником та позивачем - ТОВ «Домнасервіс» як субпідрядником було укладено договір субпідряду №002.В1.P03F4.001, за умовами якого з метою виконання робіт з будівництва комплексу установки із вдування пиловугільного палива в доменні печі №№1, 3, 5 ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» (замовник), генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору будівництво «під ключ» складу вугілля установки з вдування пиловугільного палива в доменні печі №№1, 3, 5 ПАТ «Єнакіївський металургійний завод», а саме: роботи з проектування, а також підготовчі, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи (в рамках затвердженого технічного завдання) складу вугілля на території відведеної ділянки чинного рудного двору аглофабрики, в тому числі: розробку проектно-кошторисної документації (стадія - «Робоча документація»), в тому числі здійснення авторського нагляду згідно з Технічним завданням та Графіком виконання робіт; виконання будівельно-монтажних робіт (в т.ч. постачання обладнання, несучих металоконструкцій), пусконалагоджувальних робіт (в рамках затвердженого технічного завдання) відповідно до графіка виконання робіт і розробленої проектно-кошторисної документації (стадія «Робоча документація»), у повному обсязі основних і супутніх робіт в їх комплексі - «Роботи».

Для виконання вказаного договору позивачем було залучено субпідрядників, в тому числі ТОВ «Дніпробуд ВВ».

Так, позивачем було укладено з ТОВ «Дніпробуд ВВ» договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 080813 від 08.08.2013 року. За умовами договору з метою виконання робіт на території ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» по капітальному будівництву в 2013 році «Установка по вдуванню пиловугільного палива для доменних печей №№1, 3, 5. Склад вугілля», замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах вказаного договору роботи по розробці ППР, також будівельно-монтажні роботи в обсязі, що передбачений затвердженими замовником кошторисами або проектами. Замовник також зобов'язується прийняти та оплатити виконання роботи в порядку та строки, передбачені договором.

За даними акту перевірки, для перевірки не було надано первинні документи, які б підтверджували дозвіл, письмові згоди, акти допуску чи письмові заявки, оформлені ТОВ «Домнасервіс» на використання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Дніпробуд ВВ» на об'єкті ПАТ «ЄМЗ». Також ТОВ «Домнасервіс» до перевірки не надано документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти ПАТ «ЄМЗ» працівників ТОВ «Дніпробуд ВВ» чи працівників ТОВ «Домнасервіс», які виконували будівельно-монтажні роботи та журналів реєстрації проходження працівниками інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки, не було надано накази про призначення осіб відповідальних за здійснення робіт, акт-допуску для виконання будівельно-монтажних робіт на території підприємства, накази про призначення осіб, які мають право надавати наряди-допуски при проведенні робіт з підвищеною небезпекою, копії кваліфікаційних посвідчень, які підтверджують навчання і допуск до робіт персоналу по професіях та інша документація за доповненнями до договору від 26.12.2012 року №002.В1.P03.F4.001.

Однак, як зазначив позивач, на підтвердження реальності проведених господарських операцій ним було надано відповідачу під час проведення перевірки наступні первинні документи, а саме: копії договорів від 08.08.2013 року, 26.12.2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2014 року, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року.

Також, на підтвердження реальності проведених господарських операцій позивач надав суду копії договорів, копії податкової декларації ТОВ «Домнасервіс» за березень 2013 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ «Дніпробуд ВВ», копії ліцензії серії АЕ №280340, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ «Дніпробуд ВВ» для провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, копії свідоцтв про державну реєстрацію ТОВ «Дніпробуд ВВ» серія А01 №046231, про реєстрацію платника податку на додану вартість №100110159, копії заявок на ввіз (вивіз) матеріал та обладнання, видачу перепусток, копії платіжних доручень, копії актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, за квітень 2014 року, копії заявок, копії податкових накладних, копії рахунків-фактур, акту здачі-прийому виконаних будівельних робіт/та витрати за березень 2014 року, копії актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, дозволу №768.11.12-45.21.1, акту від 13.10.2014 року №927/22.12/30643589, листів.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано акт перевірки, а саме акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.07.2014 року №5107/22-06/35681938 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дніпробуд ВВ» (код ЄДРПОУ - 35681938) по факту придбання у ТОВ «Венцедор Компані» (код ЄДРПОУ - 38834486) товарів та їх подальшої реалізації за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо, як зазначено вище). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003022203 від 06.11.2014 року винесене Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2015 року

Суддя О.В. Єфанова