Рішення

від 09.07.2009 по справі 9/140-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/140-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.09р.

Справа № 9/140-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д", м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Інекс", м. Дніпропетровськ

Третя особа - Фізична особа - підприємець Єрмоленко Валентина Тарасівна,

м.Новомосковськ Дніпропетровська область   

про стягнення 32925 грн. 20 коп.

Суддя  Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Фуркаленко І.Л.

Представники:

  Від позивача - Малова А.С. - представник, довіреність б/н від 17.03.09р.

  Від відповідача - представник не з'явився.

  Від третьої особи - представник не з'явився. 

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "Інтерпен-Д" звернулося у квітні 2009 року із позовом до ТОВ "Фірма Інекс", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 32925,20 грн. заборгованості, у тому числі: 31261,80 грн. збитків, які складаються з 8696,00 грн. –упущеної Позивачем вигоди від неотримання винагороди у розмірі 7% від вартості товару, який мав бути поставлений Відповідачем, 8696,00 грн. –штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару, 5959,80 грн. пені, 7910,00 грн. інфляційних втрат; 1663,40 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати у справі. Обґрунтовує свої вимоги не виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 18-08 від 19.05.2008р. Вказує, зокрема, що до складу збитків включені штрафні санкції, які Позивач змушений був сплатити фізичній особі-підприємцю Єрмоленко В.Т. за договором комісії від 16.05.2008р., оскільки договір поставки фактично укладався на виконання договору комісії.

Заявою від 22.06.2009р. Позивач уточнив (змінив) позовні вимоги і просить стягнути з Відповідача грошову суму 31261,80 грн. завданих збитків та 6678,54 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 09.06.2008р. по 30.03.2009р., а всього 37940,34 грн., а також судові витрати у справі, які складаються з державного мита 381,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. В обґрунтування уточнених позовних вимог вказує на те, що згідно до ч.ч. 2 і 4 ст. 693, ч. 4 ст. 536 Цивільного кодексу України, Відповідач зобов'язаний сплатити проценти, які були нараховані йому Позивачем на суму отриманої та не повернутої своєчасно попередньої оплати, розмір яких згідно до ст. ст. 1054, 1057 та 1048 Цивільного кодексу України визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідач письмовий відзив як на позов, так і на заяву Позивача про уточнення позовних вимог не надав. Представник Відповідача, який приймав участь у судових засіданнях 14.05.2009р., 28.05.2009р., 09.06.2009р. та 11.06.2009р., проти позову усно заперечував, посилаючись на те, що зобов'язання з поставки товару сталось з вини Позивача, який не перерахував повної суми передплати, необхідної для закупівлі товару.

Фізична особа-підприємець Єрмоленко В.Т., якого було залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підтвердив наявність обставин щодо укладання договорів поставки та комісії, на які вказував Позивач, та щодо спричинення йому збитків внаслідок не виконання умов цих договорів, які були йому частково добровільно відшкодовані ТОВ „Інтерпен-Д” у сумі 14655,80 грн. Вважає позовні вимоги ТОВ „Інтерпен-Д” обґрунтованими та правомірними.

Строк вирішення спору був продовжений сторонами до 11.06.2009р. та до 22.06.2009р., в.о. голови суду строк продовжений до 09.07.2009р., згідно ст. 69 Господарського процесуального України.

В судовому засіданні 09.07.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Між Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпен-Д” (Замовник) та Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Інекс” (Постачальник) був укладений договір поставки продукції № 18-08 від 19.05.2008р. з відповідною специфікацією №1 до нього (надалі також –договір поставки), згідно умов якого (п. 2.1) Позивач зобов'язався здійснити Відповідачу передплату у розмірі 86960,16 грн. за скло віконне виробництва Іран кількістю 4140,96 кв.м, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався протягом 20 календарних днів з моменту отримання передплати поставити Позивачеві товар загальною вартістю 124228,80 грн.

Напередодні укладення між Позивачем та Відповідачем договору поставки продукції № 18-08 від 19.05.2008р. між Позивачем та фізичною особою - підприємцем Єрмоленко В.Т. (Третя особа) був укладений договір комісії від 16.05.2008р. (надалі також –договір комісії), згідно умов якого Позивач, як комісіонер за договором комісії, зобов'язався укласти від свого імені договір поставки з третьою особою та придбати в строк до 20.06.2008р. для фізичної особи - підприємця Єрмоленко В.Т. - комітента за договором комісії скло віконне 4x1605x2500 мм в кількості 4140,96 кв.м та передати його комітенту в строк до 20.06.2008р.

Відповідно до умов договору поставки № 18-08 від 19.05.2008р., що був укладений між Позивачем і Відповідачем, предметом цього договору є поставка протягом 20 календарних днів, з моменту отримання передплати, на склад Позивача - покупця за договором, скла віконного 4x1605x2500 мм, виробництва - Іран, у кількості - 4140,96 кв.м, по ціні за 1 кв.м - 25,00 грн., всього на суму - 124228,80 грн. за партію в тому числі 20% ПДВ - 20704,80 грн.

Тобто, предметом обох вищевказаних договорів поставки та договору комісії є придбання скла віконного 4x1605x2500 мм в кількості 4140,96 кв.м.

16.05.2008р. Третя особа перерахувала на рахунок Позивача суму 70000,00 грн. на виконання умов договору комісії, про що свідчить банківська виписка з супровідним листом Третьої особи.

19.05.2008р. Позивач у свою чергу було перерахував на рахунок Відповідача суму 70000,00 грн. у якості передплати за договором поставки, про що також свідчить відповідна банківська виписка.

20.05.2008р. Позивачем, у виконання п. 2.3.1 договору комісії, надано Третій особі листа з повідомленням руху виконання доручення.

Відповідач зі своєї сторони поставку зазначеного товару не здійснив, а в подальшому повністю відмовився від виконання своїх зобов'язань за вказаним договором, повернувши Позивачеві лише частину передплати у сумі 2000,00 грн. платіжним дорученням від 10.10.2008р.

У зв'язку із не виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції № 18-08 від 19.05.2008р. Позивач звернувся до першого із позовом про стягнення суми 89324,71 грн., який був розглянутий господарським судом Дніпропетровської області у справі №6/442-08 із прийняттям відповідного рішення від 16.12.2008р.

Так рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008р. у справі №6/442-08 позовні вимоги Позивача до Відповідача були задоволені частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 68000,00 грн. основного боргу, 9938,30 грн. штрафу, 690,41 грн. 3% річних, 786,28 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а врешті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. вищевказане рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008р. у справі №6/442-08 було частково скасоване із викладенням абзацу другого резолютивної частини цього рішення в редакції, згідно з якою стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму 68000,00 грн. –передплати за договором, 6956,55 грн. –штрафу, 750,33 грн. –держмита, 99,12 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині( про відмову в позов) зазначене судове рішення залишене без змін.

03.11.2008р. Позивачу надійшла претензія від Третьої особи, у якій вказувалось на порушення умов укладеного між цими особами договору комісії, оскільки товар (скло віконне) не придбаний і не переданий Третій особі в строк, встановлений договором, тобто до 20.06.2008р. У зв'язку із цим Третя особа вимагала від Позивача повернути борг у сумі 70000,00 грн., а також, згідно п. п. 5.1.1, 5.1.2 і 5.2 договору комісії, сплати їй штраф у сумі 8696,00 грн. - 7% від вартості товару 124228,80 грн., та, згідно п.5.1 договору комісії, сплатити їй пеню у розмірі 5959,80 грн. - за прострочення платежу в період з 25.06.2008р. по 31.10.2008р. (129 днів) виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ –24%.

Пунктом 5.1.2 договору комісії від 16.05.2008р., дійсно встановлені умови, згідно яких у випадку неналежного виконання договору, Позивач - комісіонер за договором комісії, повинен сплатити комітенту –Третій особі штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару. А у пункті 5.2 договору комісії від 16.05.2008р. сторони цього договору дійсно обумовили, що при про строчці повернення грошових коштів, згідно п. 5.1.1., Комісіонер сплачує Комітенту пеню за кожний день прострочки від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, котра діяла в період, за який стягується пеня.

26.11.2008р. Позивач перерахував Третій особі суму 14655,80 грн. штрафних  санкцій згідно розрахунку в претензії, про що свідчить відповідна банківська виписка, яка є в матеріалах справи.

01.12.2008р. Позивач отримав від Третьої особи лист, у якому Третя особа підтвердила отримання нею від Позивача суми 14655,80 грн. штрафних санкцій, проте вимагала також повернути суму 70000,00 грн. основного боргу, вимагала повідомити про причини затримки повернення боргу та попередила свої втрати у зв'язку із інфляцією.

25.12.2008 р. Позивач надав Третій особі відповідь, у якій повідомив останнього про порушення Відповідачем, як постачальником товару, своїх зобов'язань за договором поставки, про своє звернення до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення заборгованості з постачальника продукції, про винесення господарським судом Дніпропетровської області рішення від 16.12.2008р. про стягнення з постачальника 79532,99 грн., яка має бути перерахована Третій особі після виконання рішення суду.

16.03.2009р. Позивачем був отриманий лист від Третьої особи із вимогою сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, що складає суму 77910,00 грн., виходячи із розрахунку 70000,00 грн. х 1,113 = 77910,00 грн., де 1,113 –сумарний індекс інфляції за період прострочення з вересня 2008 року по лютий 2009 року включно.

З огляду на ці вимоги Третьої особи Позивач зі своєї сторони вважає, що Відповідач має сплатити йому суму 7910,00 грн. збитків від інфляції за період прострочення з вересня 2008 року по лютий 2009 року включно, хоча зі своєї сторони таких збитків Третій особі до цього часу не відшкодував.

Таким чином, загальний розмір фактично сплачених Позивачем на цей час на користь Третьої особи штрафних санкцій складає суму 14655,80 грн. (8696,00 +5959,80 = 14655,80 грн.).

Окрім того, згідно п. 4.4 договору комісії, Позивач та Третя особа встановили, що за належне і в строк виконання цього договору Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 7% від вартості товару по договору поставки з постачальником цієї продукції.

Як вбачається із встановлених обставин, внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, Позивач не отримав від Третьої особи винагороду, передбачену договором комісії і отримання такої винагороди в майбутньому є неможливим, оскільки Третя особа втратила інтерес до поставки зазначеного товару та вимагає повернення їй попередньої оплати.

За розрахунком Позивача дохід, який би Позивач мав реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено Відповідачем (упущена вигода) становить суму 8696,00 грн., виходячи із розрахунку: 7% від вартості товару, тобто 124228,80 грн. х 7% = 8696,00 грн.

На підставі ч.ч. 2 і 4 ст. 693, ч. 4 ст. 536 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував додатково на суму отриманої та не повернутої своєчасно попередньої оплати та вимагає стягнути з Відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких, згідно до ст. ст. 1054, 1057 та 1048 Цивільного кодексу України, визначає на рівні облікової ставки НБУ –12%, тобто 0,033% за 1 день прострочення платежу (12%:365 днів = 0,033%).

Так Позивач вказує, що Відповідач зобов'язаний сплатити суму 2841,30 грн. процентів за користування грошовими коштами у сумі 70000,00 грн. за період з 09.06.2008р. по 10.10.2008р. (123 дні) та суму 3837,24 грн. процентів за користування грошовими коштами у сумі 68000,00 грн. за період з 11.10.2008р. по 30.03.2009р. (171 день), виходячи із розрахунку: 0,033% х 70000,00 грн. х 123 дні = 2841,30 грн. та –0,033% х 68000,00 грн. х 171 днів = 3837,24 грн., а всього на загальну суму 6678,54 грн.

Відповідач доказів добровільної сплати Позивачеві зазначених вище нарахувань на час розгляду справи судом не надав.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1 і 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Вище наведені обставини свідчать про те, що Відповідач не виконав свого встановленого умовами договору поставки обов'язку та не поставив протягом 20 календарних днів з моменту отримання передплати (19.05.2008р.), тобто до 08.06.2008р., на склад Позивача скло віконне, у зв'язку із чим Позивач також не виконав своє зобов'язання перед комітентом –Третьою особою за договором комісії, яке полягало в передачі придбаного товару комітенту в строк до 20.06.2008р. Окрім того, Відповідач не повернув до цього часу Позивачу суму 68000,00 грн. залишку перерахованої йому на виконання договору поставки попередньої оплати.

Отже, слід визнати, що Відповідач є боржником, який прострочив виконання своїх зобов'язань перед Позивачем, а відтак має нести перед Позивачем додаткову відповідальність за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як вбачається із встановлених обставин, у разі належного виконання Позивачем умов договору комісії від 16.05.2008р., згідно п. 4.4. умов цього договору, він мав отримати від Третьої особи комісійну винагороду у розмірі 7% від вартості товару по договору із постачальником такого товару, тобто Відповідачем, яка згідно Специфікації №1, що є Додатком №1 до договору поставки №18-08 від 19.05.08р., становила 124228,80 грн.

Отже, внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки Позивач дійсно не одержав прибуток, на який мав право розраховувати, внаслідок чого Позивачу були спричинені збитки.

Водночас, суд не може повністю погодитися із розрахунком Позивача, який обраховує розмір спричиненого йому збитку від неодержаного прибутку (втраченої вигоди) виходячи із вартості товару в сумі 124228,80 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається із Специфікації №1, що є Додатком №1 до договору поставки №18-08 від 19.05.2008р., товар загальною вартістю 124228,80 грн., мав бути поставлений Відповідачем за умови отримання від Позивача 70% передплати в сумі 86960,16 грн.

Матеріалами даної справи підтверджується, що Позивачем було перераховано Відповідачу лише частину передплати у сумі 70000,00 грн., тобто лише у розмірі 80,49 % від суми 86960,16 грн., передбаченої умовами договору поставки.

За таких обставин, Позивач необґрунтовано очікував поставки йому Відповідачем товару на повну суму 124228,80 грн., а міг розраховувати на поставку товару пропорційно розміру здійсненої передплати - 80,49%, тобто на суму 99991,76 грн., а відтак міг би отримати від Третьої особи комісійну винагороду лише у розмірі не більшому ніж 7% від суми 99991,76 грн., що становить 6999,42 грн., а не суму 8696,00 грн.

Таким чином, обґрунтованими слід визнати позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення збитків від неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 6999,42 грн., а в решті із цих вимог слід відмовити.

Згідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.4 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як видно із змісту укладеного між сторонами спору договору поставки, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений. Отже, в даному випадку розмір процентів за користування Відповідачем грошовими коштами Позивача має визначатися законом.

Статтею 1057 Цивільного кодексу України встановлено поняття комерційного кредиту, за змістом якого комерційний кредит може виникати, зокрема, при попередній оплаті.

Згідно до п. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України, до комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 Цивільного кодексу України.

Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлює, що до відносин по кредитному договору застосовуються правила параграфу 1 глави 71.

Стаття 1048 параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Як вбачається із встановлених обставин, Відповідач користувався грошовими коштами Позивача у розмірі 70000,00 грн. протягом з 09.06.2008р. по 10.10.2008р. (123 дні), та у розмірі 68000,00 грн. протягом з 11.10.2008р. по 30.03.2009р. (171 день).

Таким чином, Позивач обґрунтовано нарахував та просить стягнути з Відповідача суму 6678,54 грн. процентів, що нараховані ним Відповідачу за користування чужими грошовими коштами за період 09.06.2008р. по 30.03.2009р., виходячи із розміру облікової ставки НБУ - 12%, що діяла протягом цього періоду, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається із встановлених обставин, внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки Позивач перерахував Третій особі суму 14655,80 грн. штрафних санкцій, тобто дійсно поніс збитки у вигляді додаткових витрат на суму 14655,80 грн. Проте позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача цих збитків задоволенню у цій справі не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.08р. у справі №6/442-08, та постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р., якою це рішення було частково скасоване, окрім стягнення суми 68000,00 грн. Позивачем також заявлялись до Відповідача та були розглянуті судом по суті додаткові вимоги про стягнення суми 9938,30 грн. штрафу, що становить 8% від вартості непоставленої продукції на загальну суму 124228,80 грн., суми 14655,80 грн. понесених збитків та суми 690,41 грн. –3% річних за порушення грошових зобов'язань. При цьому з Відповідача було стягнуто на користь Позивача суму 6956,55 грн. штрафу, а в решті додаткових вимог відмовлено, оскільки такий висновок суду першої інстанції визнано законним та обґрунтованим.

Як вбачається безпосередньо із тексту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008р. у справі №6/642-08, заявлені Позивачем у цій справі вимоги в частині про стягнення суми 14655,80 грн. понесених збитків, складаються із суми 8696,00 грн. штрафу та суми 5959,80 грн. пені, які були сплачені Позивачем на користь Третьої особи, проте були визнані судом необґрунтованими і такими, які не підлягають задоволенню з тих підстав, що Позивач не надав письмових доказів укладення договорів саме на підставі оспорюваного договору.

Отже, на теперішній час є рішення господарського суду між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили.

За таких обставин в частині позовних вимог Позивача до Відповідача у даній справі про стягнення суми 14655,80 грн. понесених збитків, які також складаються із суми 8696,00 грн. 7% штрафу та 5959,80 грн. пені, провадження у справі підлягає припиненню, згідно п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із встановлених обставин, Третя особа дійсно пред'являла вимоги Позивачу про повернення здійсненої передплати за договором комісії в сумі 70000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції, внаслідок чого цього грошові зобов'язання Позивача перед Третьою особою збільшилися на суму 7910,00 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року включно, однак оскільки Позивач не надав доказів про фактичне перерахування Третій особі цих коштів, слід визнати, що на час розгляду даної справи у Позивача відсутні реальні збитки у такому розмірі, а тому позовні вимоги Позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача зазначених грошових коштів підлягають задоволенню частково в сумі 6999,42 грн. збитків від неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та 6678,54 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В частині позовних вимог Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 14655,80 грн. збитків від сплати штрафних санкцій, щодо яких є рішення господарського суду між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили, провадження у справі слід припинити. В решті позовних вимог відмовити, як необґрунтованих.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-36, 43-45, 49, 82-85, 80 ч. 1 п. 2, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Інекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" суму 6999 грн. 42 коп. збитків, 6678 грн. 54 грн. процентів, 136 грн. 77 коп. витрат на держмито, 42 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог на суму 14655 грн. 80 коп. провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобєд

Рішення підписано 04.08.09р.