Ухвала

від 03.03.2015 по справі 804/101/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 804/101/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Шевцова Н. І. (директор)

- Чернецька О. А. (дов. від 03.03.2015 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року

у справі № 804/101/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Технопроменерго» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень від 30.04.2014 (т.4 а.с.165) просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» за наказом №269 від 30.09.2013, за наслідками якої складено акт від 06.11.2013 №837/2201/32176120;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» за наказом №15 від 14.01.2014, за наслідками, якої складено акт від 03.02.2014 №300/2201/32176120;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372201 від 02.04.2014, яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» за платежем з податку на прибуток приватних підприємств;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001362201 від 02.04.2014, яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроенерго» за платежем з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача повідомлено про проведення документальної планової перевірки з порушенням строків такого повідомлення, а під час проведення перевірки відповідач вимагав заповнення таблиць, електронних форм, власних розрахунків та узагальнень, надання яких не передбачено Податковим кодексом України. За наслідками проведеної перевірки відповідачем не було запропоновано надати позивачу пояснення, зауваження до складання акту (довідки) за результатами перевірки та акт (довідка) не було складено й надіслано на адресу підприємства до часу звернення до суду. Також, позивач вказує, що первинним бухгалтерськими документами підтверджено реальність здійснених господарських операцій з контрагентами ТОВ «Глас», ПП «Гарант сервіс 2007», ПП «Безпека комплекс», ПП «Мідуєй», ТОВ «Транс Бізнес лайн», ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», ТОВ «Санторіна», ТОВ «Сідлей», ТОВ «Альянс - Іст», ТОВ «РИВС», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт Д», ТОВ «ВК Віконні системи». Крім того, єдиною підставою для визнання правочинів позивача з його контрагентами недійсними є акти перевірок таких контрагентів, якими встановлено порушення ними вимог податкового законодавства, проте вказане не є підставою для відмови позивачу в праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість через порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податків. До того, ж постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії податкових органів щодо формування в актах перевірок контрагентів висновків щодо визнання відсутності об'єктів оподаткування по операціях з купівлі-продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 02.04.2014 №0001362201 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1293814,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 862543,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 431271,50 грн.; від 02.04.2014 №0001372201 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2557950,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 2046360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 511590,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що отримання позивачем послуг від ТОВ "Глас", ПП "Гарант сервіс 2007", ПП "Безпека комплекс", ПП "Мідуєй", ТОВ "Транс Бізнес лайн", ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК", ТОВ "Санторіна", ТОВ "Сідлей", ТОВ "Альянс - Іст", ТОВ "РИВС", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ферріт Д", ТОВ "ВК Віконні системи" у спірних періодах, оплати таких послуг та їх використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій. Жодного фактичного порушення позивачем законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит, не встановлено.

Посилання відповідача на акти перевірки ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «ВК Віконні системи», якими не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з позивачем судом не прийнято до уваги, оскільки дані обставини та акти були спростовані рішеннями судів.

Стосовно діяльності відповідача у спірних правовідносинах, яка полягала у вчиненні дій по проведенню планової виїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 06.11.2013 №837/2201/32176120, та позапланової виїзної документальної перевірки, за наслідками якої складено акт від 03.02.2014 №300/2201/32176120, судом зазначено, що відповідач діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 862540,00 грн. за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків, оскільки вказаний факт підтверджено низкою актів, складених за наслідками перевірок контрагентів позивача. Відносно контрагентів позивача ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «ВК Віконні системи» та ТОВ «Старт-Д» Головним слідчим управлінням ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15.01.2013 №32013180000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (за фактом вчинення фіктивного підприємництва) та кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами низки підприємств, у тому числі і ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт Д», ТОВ «ВК Віконні системи» та ТОВ «Старт-Д»). Досудовим розслідуванням встановлено, що зазначені підприємства фактично є «транзитними» підприємствами, які надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість для інших суб'єктів господарювання. Також, позивачем до перевірки не надано кошторисну документацію - документи, що підтверджують перевиставлення позивачу отриманих робіт (послуг), що свідчить про відсутність замовника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначають, що судом прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №837/2201/32176120 від 06.11.2013.

Перевіркою порушення позивачем:

п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 2717058,00 грн., в тому числі: у I кварталі 2012 р. - у сумі 183156,00 грн.; у II кварталі 2012 р. - у сумі 509588,00 грн.; у III кварталі 2012 - у сумі 795080,00 грн.; у IV кварталі 2012 р. - у сумі 1229234,00 грн.;

п.185.1 ст.185, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.204, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 862540,00 грн., у тому числі по періодах: у січні 2012 р. - розмірі 25527,00 грн.; у лютому 2012 р. - у розмірі 122335,00 грн.; у березні 2012 р. - у розмірі 26573,00 грн.; у квітні 2012 р. - у розмірі 95643,00 грн.; у травні 2012 р. - у розмірі 123456,00 грн.; у червні 2012 р. у розмірі 77136,00 грн.; у липні 2012 р. - у розмірі 80135,00 грн.; у серпні 2012 р. - у розмірі 69838,00 грн.; у вересні 2012 р. - у розмірі 82083,00 грн.; у жовтні 2012 р. - у розмірі 5232,00 грн.; у листопаді 2012 р. - у розмірі 44413,00 грн.; у грудні 2012 р. - у розмірі 110169,00 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на наявну у податкового органу інформацію щодо нереальності здійснення операцій позивача з ТОВ «Глас», ПП «Гарант сервіс 2007», ПП «Безпека комплекс», ПП «Мідуєй», ТОВ «Транс Бізнес лайн», ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», ТОВ «Санторіна», ТОВ «Сідлей», ТОВ «Альянс - Іст», ТОВ «РИВС», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт Д», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ СУРП «Вектор - М», ТОВ «Імпексбуд», ПП «Котедж», ТОВ «Фенікс Груп», та те що послуги фактично не були надані позивачу.

При цьому відповідачем використані дані, зафіксовані у відповідних актах перевірок ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт Д», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Глас», ПП «Гарант сервіс 2007», ТОВ «Санторіна»; а також актах, складених податковими органами про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Безпека комплекс», ПП «Мідуєй», ТОВ «Транс бізнес лайн», ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», ТОВ «Сідлей», ТОВ «Альянс - Іст» (висновки про завищення податкового кредиту на суму 493068,00 грн.). Крім того, відповідачем встановлена розбіжність в показниках Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між даними податкового кредиту та податкових зобов'язань по підприємствам ТОВ СУРП «Вектор - М», ТОВ «Імпексбуд», ПП «Котедж», ТОВ «Фенікс Груп» (завищення податкового кредиту на суму 522188,00 грн.).

На підставі акту перевірки від 06.11.2013 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0003342201 від 26.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1043677,03 грн., у т.ч. за основним платежем 862543,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 181134,03 грн.,

№0003352201 від 26.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3396322,50 грн., у т.ч. за основним платежем 2717058,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 679264,50 грн.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в ході розгляду скарги останнім було доручено відповідачу провести позапланову документальну перевірку позивача з питань, які стали підставою винесення податкових повідомлень - рішень, з урахуванням доводів, викладених платником податків у скарзі.

На виконання вищевказаного доручення, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №300/2201/32176120 від 03.02.2014.

10.02.2014 Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято Рішення про результати розгляду скарги позивача №818/10/04-36-10-08-09 від 11.12.2013, яким скасовано податкове повідомлення - рішення №0003352201 від 26.11.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 838372,50 грн. (основний платіж - 670698,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 167674,50 грн.), в іншій частині скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення. Збільшено на 250137,47 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафна санкція), визначену у податковому повідомленні - рішенні від 26.11.2013 №0003342201, а скаргу позивача залишено без змін.

На підставі вищевказаного рішення відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001362201 від 02.04.2014, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1293814,50 грн., в т.ч за основним платежем - 862543,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 431271,50 грн.;

№0001372201 від 02.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2557950,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2046360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 511590,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносин з контрагентами: ТОВ «Глас», ПП «Гарант сервіс 2007», ПП «Безпека комплекс», ПП «Мідуєй», ТОВ «Транс Бізнес лайн», ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», ТОВ «Санторіна», ТОВ «Сідлей», ТОВ «Альянс - Іст», ТОВ «РИВС», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт Д», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ СУРП «Вектор - М», ТОВ «Імексбуд», ПП «Котедж», ТОВ «Фенікс Груп», за результатами яких позивачем сформовано суми податкового кредиту в розмірі 862543,00 грн. та валових витрат в розмірі 9744570,00 грн.

Господарські правовідносини з вказаними підприємствами підтверджено договорами про надання клінінгових послуг (миття вікон у приміщеннях, які належать позивачу) з ТОВ «Альянс - Іст», ТОВ «Глас», ПП «Мідуей», ТОВ «Сідлей», ТОВ «Санторіна», ТОВ «Ривс», ТОВ «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт Д»; договорами про надання охоронних послуг з ТОВ «Безпека Комплекс».

Факт виконання договорів підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, заявками на виконання послуг, актами виконаних робіт, актами здачі - приймання.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», ТОВ «Транс Бизнес Лайн», ТОВ «ВК Віконні системи», відповідач посилається, що з вказаними підприємствами відповідні договори про надання послуг не укладались.

Проте, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, вказаний факт ніяким чином не впливає на суть правовідносин, які виникли між вказаними особами, і не свідчить про порушення ними договірної дисципліни і, як наслідок, порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За положеннями ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статті 901-907 ЦК України, що регулюють правовідносини надання послуг, не встановлюють будь-яких вимог щодо форми договору про надання послуг.

Отже, правовідносини між позивачем та ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», ТОВ «Транс Бизнес Лайн», ТОВ «ВК Віконні системи» здійснювались у спрощений спосіб, без укладення письмового договору у формі єдиного документа, у порядку та у спосіб, що передбачений ст.181 ГК України.

Фактичне надання послуг підтверджується рахунками, актами виконаних робіт, банківськими виписками, податковими накладними (том 3 а.с.10-15, т. 4 а.с. 208-226).

Вказані документи, а також означені вище документи, якими позивач підтверджує факт виконання робіт, надання послуг, долучені до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції, їх наявність в ході перевірки відповідачем не заперечується, як не заперечується і факт використання позивачем виконаних робіт, наданих послуг у власній господарській діяльності.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними вище підприємствами, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договорами робіт, послуг у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання робіт, надання послуг, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Матеріалами справи також підтверджено наявність у позивача нежитлових приміщень, по яких надавались клінінгові та охоронні послуги (копії договорів оренди землі, укладені з Дніпропетровською міською радою по земельним ділянкам, розташованим за адресами: Бульвар Театральний б. 7, Бульвар Театральний б. 3, Бульвар Театральний б. 2 і 2-Б, вул. Московська б. 15, вул. Московська б. 11).

Факт використання позивачем наданих послуг, виконаних робіт у власній господарській діяльності встановлений судом, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів.

На момент укладення та виконання означених вище договорів, правочинів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаними підприємствами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з виконання робіт, надання послуг, не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання робіт, надання послуг, відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначені вище договори (правочини), укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, правочинів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку означених підприємств, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують виконання робіт, надання послуг та їх використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Щодо посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.

Крім того, посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Безпека комплекс», ПП «Мідуєй», ТОВ «Транс бізнес лайн», ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», ТОВ «Сідлей», ТОВ «Альянс - Іст» як доказ нереальності проведених господарських операцій колегією суддів не приймається до уваги, також зважаючи на те, що такі акти є документами, що фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Ні в акті перевірки від 06.11.2013, ні в акті перевірки від 03.02.2014 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з виконання робіт, надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 у справі № 804/1873/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, у справі за позовом ПП «Полтава - Проект-Монтаж» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», за результатами якої був складений акт №7211/224/34914473 від 21.12.2012; постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 у справі № 804/1268/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 у справі за позовом ПП «АТМ» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АТМ», за результатами якої був складений акт №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі №804/1440/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 у справі за позовом ТОВ «Лада - ЛТД» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо формування в акті №7200/224/31820299 від 21.12.2012 висновків про визнання відсутності у ТОВ «Матадор» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011 - 2012 років. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 804/1263/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 у справі за позовом ТОВ «Ферріт - Д» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7210/224/36441206 від 21.12.2012 висновків щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку, висновків про визнання відсутності у ТОВ «Ферріт - Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з грудня 2011 р. по жовтень 2012 р. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №804/1261/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 у справі за позовом ТОВ «ВК Віконні системи» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «ВК Віконні системи», в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7212/224/33972398 від 21.12.2012 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Відповідно до приписів ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо посилань податкового органу на матеріали кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною другою статті 43 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Отже, доводи відповідача щодо наявності фактів здійснення фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків посадовими особами низки підприємств, зокрема ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт Д», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Старт-Д» можуть вважатись доказом порушення ними вимог Кримінального процесуального кодексу України виключно за умови набрання законної сили вироком, винесеним відносно вищевказаних посадових осіб, а відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи таких вироків, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на вказаний факт як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також слід за необхідне зазначити, що із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту з операцій виконання робіт, надання послуг, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі № 804/101/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко