Постанова

від 31.07.2009 по справі 43/52

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/52

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.07.2009 р.                                                                         справа №43/52

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алєєвої  І.В.

суддів Величко  Н.Л. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Войшель А.В. – за дов. від 21 липня 2008 року,

від відповідача:не з"явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватної виробничо-комерційної фірми "Фаетон" м.Донецьк

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від06.05.2009 року

по справі№43/52 (Зубченко І.В.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком» м. Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Донецьк

доПриватної виробничо-комерційної фірми "Фаетон" м.Донецьк

простягнення заборгованості в сумі 347 087 грн. 40 коп., інфляційних нарахувань – 21 629 грн. 70 коп., 3% річних – 3 375 грн. 47 коп., пені – 20 707 грн. 65 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми «Фаетон»про стягнення заборгованості в сумі 347 087 грн. 40 коп., інфляційних нарахувань –21 629 грн. 70 коп., 3% річних –3 375 грн. 47 коп., пені –20 707 грн. 65 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 43/52 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»задоволені частково. Стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми «Фаетон»на користь позивача суму заборгованості у розмірі 347 087 грн. 40 коп., інфляційні нарахування у сумі 21 629 грн. 70 коп., 3 % річних у сумі 855 грн. 83 коп., пеню у сумі 5 206 грн. 31 коп., витрати по оплаті державного мита у сумі 3 632 грн. 15 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 109 грн. 11 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Приватна виробничо-комерційна фірма «Фаетон»звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 43/52 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що в порушення статті 56 Господарського процесуального кодексу України ним не було отримано копію позовної заяви за первісним позовом, тим що жодного разу не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; тим, що 5 травня 2009 року, тобто до прийняття рішення по справі № 43/52, ним було подано до канцелярії місцевого господарського суду зустрічний позов у справі для спільного розгляду з первісним позовом. Однак, зустрічний позов господарським судом першої інстанції не був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом і 6 травня 2009 року місцевим господарським судом прийнято рішення у справі, що є порушенням ч.3 ст.43, ч.1 ст.22, ст.60 Господарського процесуального кодексу України.

Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає прийняте рішення місцевого господарського суду законним та вмотивованим, тому просить залишити апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Фаетон»без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 43/52 –без змін.

Під час апеляційного перегляду справи представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених в відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, що не є перешкодою для перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судовий процес фіксувався технічними засобами та відображений у протоколі судового засідання у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.  

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник), був укладений договір підряду № 30-14-12 від 29 серпня 2008 року на виконання технічних умов, за яким підрядник зобов'язався виконати усі передбачені замовленням роботи по виконанню технічних умов з телефонізації центру оптової торгівлі «Метро Кеш энд Кери» на умовах 50 % передплати. Строк виконання робіт –з 26 серпня 2008 року по 6 жовтня 2008 року. Вартість робіт по договору на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно протоколу погодження договірної ціни склала 363 653 грн., крім того ПДВ -72 731 грн., разом –436 384 грн. Приймання –передача виконаних робіт повинна була відбуватись шляхом підписання сторонами актів по формі КБ-2в.

Умовами договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання умов контракту обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони погодились з умови договору та договірною ціною, оскільки договір підписаний уповноваженими особами кожної сторони без зауважень та скріплений їх фірмовими печатками.

За своєю правовою природою договір № 30-14-12 від 29 серпня 2008 року є договором підряду, правовідносини за яким регулюються положеннями Розділу 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Зі змісту ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем виконано для Приватної виробничо-комерційної фірми «Фаетон»підрядні роботи загальною вартістю 412 712 грн. 40 коп., що підтерджується актом прийомки виконаних підрядних робіт № 184 за вересень 2008 року (ф. КБ-2в) у сумі 226 962 грн., актами прийомки виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року (ф. КБ-2а) у сумі 148 717,20 грн. та у сумі 37 033,20грн. (а.с.13-15, 17-19, 20-21)

Зазначені акти приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) підписані представниками сторін без зауважень та заперечень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору.

Також, як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав обумовлені договором роботи без здійснення відповідачем 50% передплати вартості робіт, а відповідач в свою чергу, без заперечень прийняв виконані роботи, що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку відносно того, що сторони змінили умови договору, що підтвердили своїми конклюдентними діями.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість за договором, а відповідач цю заборгованість визнав та гарантував її погасити, але не погасив, внаслідок чого, станом на 6 травня 2009 року за відповідачем рахується борг у сумі 347 087,40 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання за умовами пункту 13.3. договору тягне за собою обов'язок сплати пені за кожен день прострочення у розмірі 0,05 % від договірної ціни виконаних та неоплачених робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає змісту статей 549-550 ЦК України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом відносно того, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені відповідними доказами, а також те, що позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляцію на прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати 50% передплати від вартості робіт за період з 10.09.08р. по 10.01.09р., проте, внаслідок того, що позивач приступив до виконання підрядних робіт без здійснення відповідачем 50% передплати та, внаслідок того, що позивач не звертався до відповідача з вимогою сплатити передплату до початку виконання робіт або під час виконання робіт (докази протилежного в матеріалах справи відсутні) таке нарахування є безпідставним, тому позовні вимоги позивача є такими, що обгрунтовано задоволенні частково у сумі 363 215,07 грн. До того ж, зазначене сторонами у справі № 43/52 не оспорюється.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 43/52 в цій частині прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Стосовно доводів скаржника щодо порушення місцевим господарським судом приписів ч.3 ст.43, ч.1 ст.22, ст.60 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення від 6 травня 2009 року у справі № 43/52, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Відповідно до частини 2 статті 60 Господарського процесуального кодексу України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Розділом VIII Господарського процесуального кодексу України визначено загальні вимоги до процесу подання позовної заяви до місцевого господарського суду.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі повинна бути винесена судом протягом п'яти днів від дня її надходження до господарського суду. У цей само строк ухвала надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, третім особам, яких залучено до участі у справі.

Судова колегія не приймає доводи скаржника відносно того, що господарським судом першої інстанції відмовлено представнику відповідача в спільному розгляді зустрічного позову разом з первісним, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають однакові процесуальні права і рівною мірою ними користуються, що є реалізацією принципу рівності, викладеному у ст. 42 Господарського процесуального кодексу України. Серед прав сторін, визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право сторін заявляти клопотання.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що згідно протоколу судового засідання від 6 травня 2009 року господарським судом Донецької області судове засідання у справі № 43/52 розпочато о 12 год. 00 хв., роз'яснено права та обов'язки учасників судового засідання, що передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України; надано можливість виступити кожній зі сторін, при цьому, в протоколі судового засідання не зазначені будь-які клопотання чи заяви сторін, що дає підстави колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду дійти висновку, що в судовому засіданні клопотання чи заяви сторонами у справі не заявлялись; було обговорено обставини справи та досліджено докази; господарським судом першої інстанції оголошено вступну та резолютивну частини рішення; судове засідання у справі № 43/52 оголошено закритим о 12 год. 10 хв.

Таким чином, представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 6 травня 2009 року, був присутній, проте ним не було заявлено клопотання про долучення до справи зустрічного позову для спільного розгляду з первісним. Тобто, відповідач не скористався наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом заявити клопотання або заяву про наявність зустрічного позову у справі № 43/52, чим свідомо позбавлено місцевий господарський суд можливості вирішити питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову та його спільного розгляду з первісним позовом в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Виходячи з наведеного, доводи скаржника стосовно того, що господарським судом першої інстанції йому було відмовлено в одночасному розгляді зустрічного позову разом з первісним не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази порушення провадження у справі № 43/133 від 7 травня 2009 року за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Фаетон»до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»про стягнення пені за порушення строків виконання робіт по договору № 33-14-12 від 29 серпня 2008 року у розмірі 5 454 грн. 75 коп. та призначено до розгляду, оскільки «зустрічна позовна заява»по справі № 43/52 отримана головуючим суддею після прийняття судового рішення у справі № 43/52, відповідає вимогам, викладеним в статтях 54-57 Господарського процесуального кодексу України і додані до нього матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що права скаржника стосовно вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»пені за порушення строків виконання робіт по договору № 33-14-12 від 29 серпня 2008 року у розмірі 5 454 грн. 75 коп. не порушені.

Відносно посилання скаржника на неотримання ним копії позовної заяви та повідомлень про дату, час та місце розгляду справи № 43/52, судова колегія зазначає, що відповідно до первісної позовної заяви та договору № 30-14-12 від 29 серпня 2008 року адресою Приватної виробничо-комерційної фірми «Фаетон»визначено: 83044, м. Донецьк, вул. Пролетарська, 81/64. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Приватна виробничо-комерційна фірма «Фаетон», індитифікаційний код 23349946, зареєстрована за адресою: 83003, м. Донецьк, Калінінський р-н, просп. Ілліча, 14Е.

В матеріалах справи наявні повідомлення про неможливість вручення поштових відправлень з відмітками підприємства зв'язку: «за зазначеною адресою не проживає»та «вибули».

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб). Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.   

Вищий господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 43/52 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Результати апеляційного перегляду справи № 43/52 проголошені в судовому засіданні.

Судова колегія, керуючись статтями 91, 99, 101-106, 107, 110 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Фаетон», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 43/52 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 43/52 залишити без змін.

Ця постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий          І.В.  Алєєва

Судді:          Н.Л.  Величко

          Т.А.  Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС