Постанова

від 29.07.2009 по справі б29/195-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б29/195-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 липня 2009 р.                                                                                    № Б29/195-07  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  -                                       Ткаченко Н.Г.

Суддів  -                                                   Катеринчук Л.Й.

                                                                 Білошкап О.В.                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська

на ухвалу господарського суду  Дніпропетровської області від 10.11.2008 р. та  ухвалу  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  24.03.2009 р. по справі № Б29/195-07 за заявою  прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі УПФ України в Самарському районі м. Дніпропетровська  до Приватного виробничо-наукового підприємства  "Віал"  про банкрутство, -

                                        В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського  суду  Дніпропетровської області від 23.05.2007 р.  було порушено провадження по справі № Б29/195-07 про банкрутство ПВНП "Віал",  на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду  Дніпропетровської області від 19.06.2007 р. по справі   № Б29/195-07 боржника -  ПВНП "Віал" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік, призначено

ліквідатором банкрута УПФ України в Самарському районі                                  м. Дніпропетровська.

Ухвалою господарського суду  Дніпропетровської області від 24.06.2008 р. по справі   № Б29/195-07  продовжено строк ліквідаційної процедури до 19.12.2008 р., припинено повноваження УПФ України в Самарському районі                                  м. Дніпропетровська як ліквідатора ПВНП "Віал",  призначено ліквідатором ПВНП "Віал" арбітражного керуючого  Колєду І.В.

Ухвалою господарського суду  Дніпропетровської області від 10 листопада 2008 р. /суддя Полєв Д.М./ затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПВНП "Віал",  провадження по справі   № Б29/195-07  припинено.

Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська 19 січня 2009 р. звернулась  з  апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на ухвалу господарського  суду Дніпропетровської області від 10.11.2008 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 р. по справі № Б29/195-07  порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою   Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська   на ухвалу господарського  суду Дніпропетровської області від 10.11.2008 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 р. по справі № Б29/195-07  /судді : Виноградник О.М.,            Лисенко О.М, Джихур О.В./ було припинено апеляційне провадження за скаргою  Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська  на ухвалу господарського  суду Дніпропетровської області від 10.11.2008 р., на підставі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.91 ГПК України.

В касаційній скарзі Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від   24.03.2009 р. та ухвалу господарського  суду Дніпропетровської області від 10.11.2008 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та  процесуального права, справу направити до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга   підлягає частковому задоволенню,  з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу (подання) на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають лише сторони у справі, а також прокурор.

          Згідно з ч.3 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

        Згідно  ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2007 р. ПВНП "Віал"  визнано банкрутом, призначено ліквідатора, зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Відповідно до п.5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор боржника письмово повідомив Лівобережну МДПІ м. Дніпропетровська    про визнання ПВНП "Віал"  банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по справі № Б29/195-07  (а.с.52, 63-65).

Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська  з кредиторськими вимогами до боржника  не зверталась, повідомивши ліквідатора про відсутність у боржника станом на 11.08.2008 р. податкового боргу (а.с. 52), не була визнана кредитором по справі і відповідно   не є ні стороною, ні учасником провадження у справі про банкрутство ПВНП "Віал".

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано припинив апеляційне провадження за  апеляційною скаргою Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська    на ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2008 р. на підставі ст.91 ГПК України.

За таких обставин, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  24.03.2009 р. по справі   про банкрутство ПВНП "Віал" постановлена у відповідності до фактичних обставин справи  та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.    

Крім того, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська оскаржується до Вищого господарського суду України ухвала господарського  суду Дніпропетровської області від 10.11.2008 р.  про  затвердження звіту ліквідатора,  ліквідаційного балансу  та  припинення провадження по справі № Б29/195-07.

Ухвала суду першої інстанції  про затвердження звіту ліквідатора,  ліквідаційного балансу  та  припинення провадження по справі мотивована тим, що у боржника -  ПВНП "Віал" відсутні будь-які активи, а  саме, автотранспортні засоби, сільськогосподарська техніка, земельні ділянки та інше рухоме та нерухоме майно, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів,  матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора  відповідають вимогам чинного законодавства,  ліквідатором  приймались активні  заходи з пошуку  майна, яке належить банкруту.

       Але з такими висновками суду погодитись не  можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства  рішення суду  є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а

за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 25  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення  здійснює  інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, тощо.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Отже, господарський суд Дніпропетровської області, в порушення  вимог закону,  постановив оскаржувану ухвалу без всебічного, повного і об'єктивного розгляду  всіх обставин  та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора боржника, ліквідаційний баланс  та припиняючи провадження по справі, судом першої інстанції не було належним чином  досліджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс  боржника, не було з'ясовано чи вчинив ліквідатор боржника всі необхідні заходи  по пошуку  майна, яке належить банкруту, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та чи повідомив належним чином ліквідатор боржника всіх відомих йому кредиторів про  визнання Приватного виробничо-наукового підприємства "Віал"  банкрутом.

Провадження по   справі про банкрутство ПВНП "Віал"  порушено на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи,  ініціюючий  кредитор не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , які б свідчили про  припинення ПВНП "Віал" підприємницької діяльності, доказів неможливості встановити місцезнаходження  керівних органів боржника, довідки реєструючого органу  про відсутність  боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв'язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набрав чинності  з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із витягу  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, який надано суду кредитором, станом на 25.06.2007 р.  відомості про боржника - ПВНП "Віал"  за місцем знаходження  підтверджені  та зазначено, що відносно боржника порушено справу про банкрутство (а.с., 26).

Даний витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців не може бути доказом  відсутності ПВНП "Віал" за його місцезнаходженням, поскільки, так як в ньому не міститься   запису щодо відсутності юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Зазначені вище вимоги Закону господарським судом першої інстанції не виконані, а оскаржувана ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі прийнята судом без всебічного, повного і об'єктивного розгляду  всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В порушення вимог ст. 84 ГПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 “Про судове рішення” Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 року N 4, від 25 грудня 1992 року N 13, від 25 травня 1998 року N 15, оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10.11.2008 р. належним чином не мотивована та законодавчо не обґрунтована.

За таких обставин, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2008 р. по справі № Б29/195-07, не можна визнати як таку, що відповідає  фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції  на стадію ліквідаційної процедури.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117-11113   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                

                                       П О С Т А Н О В И В:        

Касаційну  скаргу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська задовольнити частково.

       Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  24.03.2009 р. по справі № Б29/195-07  залишити без змін.

Ухвалу господарського  суду Дніпропетровської області від 10.11.2008 р. по справі № Б29/195-07  скасувати, справу № Б29/195-07 направити до господарського суду Дніпропетровської області  на новий розгляд, на стадію ліквідаційної процедури.                    

         Головуючий -                                                           Ткаченко Н.Г.

         Судді  -                                                                      Катеринчук Л.Й.

                                                                                                     Білошкап О.В.