Ухвала

від 19.03.2015 по справі 403/6907/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2447/15 Справа № 403/6907/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бібік М.М. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Кочкової Н.О., Рудь В.В.

при секретарі - Левцунові І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 7, Комунального житлово ремонтно - експлуатаційного виробничого підприємства, Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження і наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку й стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позов до відповідачів, і вточнивши позовні вимоги, просить суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження №291-к від 09.04.2012 року про її звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ №233-к від 02.04.2012 року про її звільнення; поновити її на посаді начальника Комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 7; стягнути з Комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 7 на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, станом на 16.10.2014 року в сумі 191 799,36 грн. та в подальшому, що буде накопичуватись з розглядом справи; стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, станом на 15.03.2013 року в сумі 71 317,80 грн. та в подальшому, що буде накопичуватись з розглядом справи; стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування даних позовних вимог посилається на те, що працювала на посаді начальника Комунального житлово -експлуатаційного підприємства №7 з 15.04.2009 року за трудовим контрактом, відповідно до розпорядження №194рк від 15.04.2009 року. Власником підприємства є Дніпропетровська міська рада. Термін дії контракту був встановлений по 14.04.2010 року. Розпорядженням міського голови №291-рк від 09.04.2012 року та наказом №243-к від 09.04.2012 року її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012 року №27/20 було вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Бабушкінського району з припиненням юридичних осіб Комунального житлово - експлуатаційного підприємства №7 шляхом приєднання до Комунального житлово ремонтно - експлуатаційного виробничого підприємства, яке є правонаступником прав та обов'язків Комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 7. 02.02.2012 року її було попереджено про припинення діяльності Комунального житлово - експлуатаційного підприємства №7 шляхом ліквідації її як юридичної особи та попереджено, що обіймана нею посада скорочується, а вона підлягає звільненню за п.1 ст.40 КЗпП України. При її звільненні роботодавцем не було враховано її переважне право на залишення на роботі у зв'язку з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При звільненні їй не запропонували іншої роботи на підприємстві, чим порушено трудове законодавство. В день звільнення з нею не було проведено остаточного розрахунку, і на момент звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі станом на 18.02.2012 року, яка складає 30907,39 грн. (разом з компенсацією та вихідною допомогою).

Частково заборгованість по заробітній платі їй було погашено та станом на 30.11.2012 року заборгованість складає 8022 грн. Компенсація за час затримки розрахунку з 03.04.2012 року по березень 2013 року складає 71317,80 грн.

Незаконне звільнення та не проведення з позивачем остаточного розрахунку порушило її трудові права, заподіяло їй моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, визнані незаконними та скасовані розпорядження Дніпропетровської міської ради №291-к від 09.04.2012 року про звільнення ОСОБА_2, та наказ про звільнення ОСОБА_2 №233-к від 02.04.2012 року.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Комунального житлово -експлуатаційного підприємства № 7.

Стягнено з Комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 7 на користь ОСОБА_2 заборгованість за час вимушеного прогулу, за період з 10.04.2012 року по 16.12.2014 року, в сумі 202 117,68 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року, де ставить питання про його скасування в частині відмови у позові та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення в зазначеній частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду - скасувати в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивача визнано незаконним та вона поновлена на роботі, отже і остаточні розрахунки з позивачем як наслідки звільнення, не настали.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В даному випадку позивач поновлений на роботі, на його користь стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу за той же період, тому наслідки передбачені частиною 1 статті 117 КЗпП України на яку посилається позивача, не настали.

Посилання апелянта на ст. 34 Закону України «Про оплату праці», не можуть бути підставою для скасування рішення в частині відмови у стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, оскільки зазначений Закон не передбачає, в даному випадку, стягнення середнього заробітку, як просить позивач. Відповідні позовні вимоги щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, яка проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, не заявлені.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до висновку, що до порушення прав позивача призвела протиправна діяльність Дніпропетровської міської ради, котрою винесено оспорюване розпорядження та наказ про звільнення, отже вимоги про стягнення моральної шкоди з КЖЕП №7 пред'явлені не до тієї особи та задоволені бути не можуть.

В апеляційному суді позивач та її представник підтвердили, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди заявлені саме до КЖЕП №7.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди саме з КЖЕП №7, оскільки позивач звільнена на підставі розпорядження та наказу Дніпропетровської міської ради, які скасовані.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду в частині оскарження залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: