Рішення

від 04.08.2009 по справі 7/142-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/142-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 серпня 2009 р.                                                                                               Справа 7/142-09

за позовом: Приватного підприємства "Баядера", м. Горлівка, Донецька область.   

до: Приватного підприємства "Карпати", м. Вінниця.  

про стягнення 230198,20 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    Рум'янцев О.В. - довіреність б/н від 31.07.2009 року.

          відповідача :  Скиба Р.Л. - директор.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ПП "Карпати" на користь ПП "Баядера" 230198,20 грн., у тому рахунку 151580,96 грн. основного боргу, 23358,45 грн. пені, 9755,50 грн. 10% річних та 45474,29 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки  № 1736 від 01.01.2008 року в частині розрахунків за отриманий товар.

За даним позовом ухвалою від 12.06.2009 року порушено провадження у справі                        № 7/142-09 та призначено до розгляду на 08.07.2009 року.

Відповідач в судове 08.07.2009 року засідання не з'явився та не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі. Однак через канцелярію суду від відповідача  надійшло клопотання № 7 від  06.07.2009 року про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з відрядженням директора.

Клопотання аналогічного змісту (про відкладення розгляду справи) було подано в судовому засіданні представником позивача, який мотивував необхідність відкладення розгляду справи потребою бути присутнім при проведенні слідчих дій.

Враховуючи неявку відповідача, ненадання сторонами витребуваних доказів, а також заявлені сторонами клопотання розгляд справи було відкладено до 04.08.2009 року.

04.08.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву згідно якого останній позовні вимоги визнає частково у розмірі 151358,56 грн. та просить суд зменшити розмір відповідальності ПП "Карпати" на суму штрафу у вигляді 30 % та 10 % річних до 3 % річних.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої він відмовляється від позовних вимог про стягнення 9755,50 грн. 10% річних, 45474,29 грн. штрафу та 23358,45 грн. пені.

Одночасно позивач підтверджує свої позовні вимоги в частині стягнення 151580,96 грн. основного боргу. При цьому зазначає, що відповідач здійснив частковий розрахунок на суму 3000,00 грн. після порушення провадження у справі та просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування, що в сумі складають 21495,13 грн..

Розглянувши дану заяву суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач до прийняття рішення у справі має право, крім іншого, відмовитись від позову.

Також в судовому засіданні представником відповідача подано заяву, в якій він позовні вимоги викладені у заяві позивача про зміну позовних вимог визнає повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2008 року між ПП "Баядера" (Постачальник) та ПП "Карпати" (Покупець) було укладено договір поставки №1736, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання на умовах визначених в цьому договорі.

Найменування, асортимент та кількість Товару визначаються у видаткових накладних, які складаються Сторонами при прийманні-передачі партії Товару (п. 1.2.).

У п.4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за Товар здійснюються за кожною поставленою партією Товару шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом 45 календарних днів з дати поставки такої партії.

Крім того 01.02.2008 року між сторонами було укладено договір поставки (елітка) №1787 умови якого щодо предмету, строків поставки тощо аналогічні умовам договору від 01.01.2008 року № 1736 за винятком того, що оплата за отриманий товар відповідач здійснює на протязі 60-ти днів дати отримання партії товару (п.4.1).

Як вказує позивач на підставі вказаних вище договорів від 01.01.2008 року     № 1736 та від 01.02.2008 року № 1787 на підставі договору № 1787 від 01.02.2008 року він поставляв відповідачу алкогольні напої, а останній проводив розрахунки за отриманий товар.

За твердженням позивача, в результаті вказаних господарських операцій за відповідачем утворився борг в розмірі 151580,96 грн. в підтвердження чого суду надано видаткові накладні, виписки банківських установ щодо руху коштів по особовому рахунку ПП "Баядера", довідки про зарахування грошових коштів, обопільно підписані акти звірок взаємних розрахунків тощо.

Твердження позивача про поставку продукції відповідачу саме на підставі вказаних вище договорів судом оцінюється критично з огляду на те, що останнім не надано на підтвердження такому переконливих та достовірних доказів. При цьому суд враховує, що у видаткових накладних немає жодного посилання на вказані вище договори поставки. Немає  посилання на договори і при проведенні оплати відповідачем в платіжних дорученнях в графі "Призначення платежу", і в актах звірки взаємних розрахунків.

В зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків позивачем було заявлено претензію з вимогою погасити борг (від 24.03.2009 року № 68, а.с.85, т.1).

У відповіді на претензію (від 04.04.2009 року № 16, а.с.87, т.1) відповідач визнав заборгованість та зобов'язувався погасити її протягом 6 місяців.

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При цьому судом встановлено, що 04.08.2009 року відповідач провів розрахунок на суму 3000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 04.08.2009 року № 0503000337.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем поставки Товару відповідачу на підставі договорів від 01.01.2008 року № 1736 та від 01.02.2008 року № 1787.

Разом з тим, позивачем 24.03.2009 року було направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу, у відповідь на яку відповідач просив не звертатись позивача до суду та зобов'язувався погасити борг на протязі шести місяців.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу  правомірною та обґрунтованою.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, штрафу та 10 % річних суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився  від  позову і  відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, штрафу та 10 % річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує  прав  і охоронюваних законом  інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України  позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, штрафу та 10 % річних  суд враховує те, що вона підписана представником позивача Рум'янцевим О.В., який представляє інтереси позивача на підставі довіреності від 31.07.2009 року б/н. Як вбачається із даної довіреності представнику за нею надано право повної та часткової відмови від позову.

Одночасно судом розглянуто вимоги позивача про стягнення відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 21495,13 грн. згідно заяви про зміну позовних вимог від 04.08.2009 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

При цьому перевіркою правильності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат із врахуванням визначених позивачем періодів прострочення та розмірів боргу судом не виявлено помилок.

Також суд дійшов висновку про припинення провадження в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. основного боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України з тих мотивів, що відповідач розрахувався на вказану суму після порушення провадження у справі, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 12.06.2009 року та 08.07.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних нарахувань в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за виключенням доказів проведення розрахунків на 3000,00 грн. про що вказувалось вище.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення пені, штрафу 10 % річних та 3000,00 грн. основного боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 2302,00 грн.  державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2009 року № 2176. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 230169,20 грн.(151580,96 грн. - основний борг, 45474,29 грн. - штраф, 23358,45 грн. - пеня, 9755,50 грн. - 10 % річних).

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 2301,69 грн.. Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням сторін 04.08.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п.п.11,4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-  

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Карпати" вул. Короленка, 7, м. Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 23064416, р/р 2600218000356 в ОД Райффайзенбанк Аваль, МФО-302742) на користь Приватного підприємства "Баядера", вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область. - (інформація про реквізити - р/р - 26001050188791 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО-315018, ідентифікаційний код - 13491057) - 148580 грн. 96 коп. боргу, 18568 грн. 64 коп. - інфляційних нарахувань, 2926 грн. 49 коп. - 3 % річних, 1730 грн. 76 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 234 грн. 98 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення  9755,50 грн. 10% річних, 45474,29 грн. штрафу та 23358,45 грн. пені відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Припинити провадження в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 31 коп. Приватному підприємству "Баядера", вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область. - (інформація про реквізити - р/р - 26001050188791 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО-315018, ідентифікаційний код - 13491057)  сплаченого за платіжним дорученням від 09.06.2009 року № 2176 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/142-09.

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  10 серпня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021.

3 - відповідачу - вул. Короленка, 7, склад № 6, м. Вінниця.