Рішення

від 15.07.2009 по справі 3/135/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/135/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.09                                                                          Справа №  3/135/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Приватного підприємства “Хортиця-Інтерм”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжнерудпром”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу за договором №14/02 в сумі 6 587, 19 грн.

                                                Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Тіщенко Ю.В., довіреність № б/н від 10.07.2009р.

від відповідача: Лапіна О.С., довіреність № б/н від 12.01.2009р.

ПП “Хортиця-Інтерм” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Запоріжнерудпром” про стягнення боргу в сумі 6 587, 19 грн. за договором на монтаж та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішнього майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази ВАТ “Запоріжнерудпром” № 14/02 від 29.03.2006р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 15, 509, 526, 530, 625, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст. 1, 2, 4, 12, 15, 54, 61, 82 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.06.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/135/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.07.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 15.07.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договором на монтаж та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішнього майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази № 14/02 від 29.03.2006р. в сумі 6 587, 19 грн.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

29.03.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на монтаж та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішньо майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази ВАТ “Запоріжнерудпром” № 14/02 від 29.03.2006р.

Відповідно до договору № 14/02 позивач надав послуги (внутрішньо майданчикові мережі газопроводу відділення готування шахти ЗАТ “Феротрейдинг”) на суму 17 226, 00 грн., які підтверджуються довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання передачі виконаних підрядних робіт за червень 2007р.

Актом заліку зустрічних зобов'язань від 23.12.2008р. відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 12 797, 50 грн.

Станом на 26.05.2009р. відповідач не погасив заборгованість перед позивачем в розмірі 4 428, 50 грн.

З метою отримання грошових коштів за виконані роботи 06.06.2008р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 113 від 06.06.2008р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 4 428, 50 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідачем претензія отримана, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 268909 від 09.06.2008р. Але відповіді на претензію відповідач не надав.

Відповідач зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, грошові кошти у сумі 4 428, 50 грн. за невиконання договору на рахунок позивача не повернув.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань йому додатково нараховано до сплати 1 904, 26 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 254, 43 грн. - три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечив, визнав їх в частині стягнення основного боргу у розмір 3 828, 70 грн. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 599, 80 грн. основного боргу, 1 904, 26 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 254, 43 грн. 3% річних від простроченої суми заперечив, просить суд в цій частині позову відмовити.

В обґрунтування заперечень ВАТ “Запоріжнерудпром” зокрема зазначило, що відповідно до умов договору № 14/02 від 29.03.2006р. позивач виконав роботи для відповідача на суму 16 626, 20 грн.

23.12.2008р. між позивачем та відповідачем підписано акт заліку однорідних зустрічних вимог на суму 12 797, 50 гривень. Відповідно до зазначеного акту сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 3 828, 70 гривень.

Відповідно до п. 2.10, 4.2 Договору відповідач зобов'язаний здійснити передплату в розмірі 50 % вартості робіт за 5 днів до початку робіт.

Позивач, змінивши в односторонньому порядку умови Договору, виконав роботи без попередньої їх оплати. В цьому випадку відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу після пред'явлення відповідної вимоги позивача.

12.05.2009р. відповідач отримав претензію від 06.05.2009р. від позивача про оплату боргу протягом 7 банківських днів у сумі 3 828, 70 грн.

Таким чином, термін виконання вимоги щодо оплати відраховується з 13.05.2009р. та спливає 21.05.2009р.

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97 року № 62-97р., індекс інфляції розраховується в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, яка має бути внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

До моменту пред'явлення вимоги щодо сплати заборгованості позивач не вчиняв ніяких активних дій по стягненню суми основного боргу, штрафних санкцій та інфляційних нарахувань у період прострочення, коли його права були порушені, що можна розцінити як зловживання позивачем своїм правом.

На підставі вищевикладеного відповідач просить в частині вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 599, 80 грн., втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 1 904, 26 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 254, 43 грн. відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП “Хортиця-Інтерм” (виконавець) та ВАТ “Запоріжнерудпром” (замовник) було укладено договір на монтаж та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішнього майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази № 14/02 від 29.03.2006р. (надалі - Договір), за яким сторони зобов'язуються виконати комплекс робіт з метою монтажу та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішнього майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази ВАТ “Запоріжнерудпром” на умовах та в строки, передбачені договором (п. 1.1. Договору).

Позивач виконав умови договору та надав послуги з внутрішньо майданчикової мережі газопроводу відділення готування шахти ЗАТ “Феротрейдинг” на загальну суму 17 226, 00 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання передачі виконаних підрядних робіт за червень 2007р.

Актом заліку зустрічних зобов'язань від 23.12.2008р. відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 12 797, 50 грн.

Відповідно до п. 2.10 договору за 5 днів до початку робіт замовник перераховує на поточний рахунок виконавця 50 % вартості робіт по договору. Протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт по монтажу газопроводу перераховує на поточний рахунок виконавця 30 % вартості робіт за договором (п. 2.11. Договору). Протягом 10 днів з моменту підписання акту та виконавчої документації по виконанню та введення в експлуатацію газопроводу провести остаточний розрахунок з виконавцем (п. 2.12 Договору).

Відповідач заборгованість у розмірі 4 428, 50 грн. не оплатив.

06.06.2008р. відповідачеві було направлено претензію № 113 від 06.06.2008р., з вимогою погасити заборгованість у розмірі 4 428, 50 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідачем претензія отримана, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 268909 від 09.06.2008р. Відповіді на претензію відповідач не надав.

Станом на 15.07.2009р. взяті на себе зобов'язання за договором відповідач в повному обсязі не виконав, грошові кошти в сумі 4 428, 50 грн. не сплатив.

16.06.2009р. позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на монтаж та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішнього майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази № 14/02 від 29.03.2006р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку відповідач зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання акту та виконавчої документації по виконанню та введення в експлуатацію газопроводу провести остаточний розрахунок з виконавцем (п. 2.12 договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов'язання за договором на монтаж та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішнього майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази № 14/02 від 29.03.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

З метою отримання грошових коштів за виконані роботи 06.06.2008р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 113 від 06.06.2008р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 4 428, 50 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідачем претензія отримана, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 268909 від 09.06.2008р. Відповіді на претензію відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ВАТ “Запоріжнерудпром” не повністю виконало грошові зобов'язання перед позивачем за договором на монтаж та введення в експлуатацію розподільчого та внутрішнього майданчикового газопроводу системи газопостачання виробничої бази № 14/02 від 29.03.2006р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору у розмірі 4 428, 50 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6 332, 76 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми – 254, 43 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми 4 428, 50 грн. у розмірі 251, 43 грн. за період з 27.06.2007р.-25.05.2009р. розрахована позивачем не вірно (розрахунок у позовній заяві). Оскільки сума основного боргу в розмірі 4 428, 50 грн. відповідача перед позивачем виникла не 27.06.2007р., а 23.12.2008р. - з моменту заліку зустрічних зобов'язань.

Отже, сума 3 % річних від простроченої суми 4 428, 50 грн. за період з 23.12.2008р.-25.05.2009р. повинна складати 55, 68 грн.

Відтак, в частині стягнення 198, 75 грн. – 3 % річних від простроченої суми, слід відмовити.

З цих же підстав господарський суд вважає, що сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 6 332, 76 грн. за період з 27.06.2007р. по 25.05.2009р. розрахована позивачем не вірно (розрахунок у позовній заяві). Відтак, сума втрат від інфляції грошових коштів від суми основного боргу 4 428, 50 грн. повинна складати за період з 23.12.2008р. по 25.05.2009р. (з моменту заліку зустрічних зобов'язань) суму 327, 40 грн.

Позивач у розрахунку суми інфляції, зазначає суму 6 332, 76 грн. Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат від інфляції грошових коштів в сумі 6 005, 36 грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що згідно заліку зустрічних вимог від 23.12.2008р. сума основного боргу складає не 4 428, 50 грн., а 3 828, 70 грн., не приймаються судом. Оскільки зазначення в цьому акті заліку суми боргу в розмірі 16 626, 20 грн. є правом позивача. Обов'язку визначати в заліку всі суми заборгованості сторін діючим законодавством не визначено.

В той же час, відповідачем не надано доказів сплати всієї суми боргу, визначеною сторонами в довідці про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007р. (1 725, 60 грн.) та в довідці про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007р. (15 500, 40 грн.), а всього в розмірі 17 226,00 грн.

Оскільки ВАТ “Запоріжнерудпром” не надав жодного доказу про сплату суми боргу, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог від 23.12.2008р. на суму 12 797, 50 грн., сума основного боргу відповідача складає саме 4 428, 50 грн.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжнерудпром” (69084,               м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 12-А, р/р2600210142101 в АКБ “Юнекс” м. Київ, МФО 322539, код ЄДРПОУ 00292333) на користь Приватного підприємства “Хортиця-Інтерм” (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16-139, р/р 26005038774700 в “УкрСіббанк”,             м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31476648) 4 428 (чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 327 (триста двадцять сім) грн. 40 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 68 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 6 005, 36 грн. втрат від інфляції грошових коштів та в частині стягнення 198, 75 грн. - три проценти річних від простроченої суми відмовити.

Суддя:                                                                     В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –20.07.2009р.