Рішення

від 11.03.2015 по справі 908/6184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  24/215/14       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ             11.03.2015                                                                    Справа №  908/6184/14 за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Дніпро - Південь” (вул. Сімферопольська, буд. 21, м. Дніпропетровськ, 49600) до відповідача: публічне акціонерне товариство “Азовзагальмаш” (площа Машинобудівельників, буд. 1, м. Маріуполь, 87535) про стягнення 73 367,68 грн. Суддя Азізбекян Т.А. Представники сторін: від позивача: не прибув            від відповідача: не пибув СУТЬ СПОРУ: 25.12.2014р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Дніпро - Південь” з позовною заявою до публічного акціонерного товариства “Азовзагальмаш” про стягнення з відповідача 73 367,68 грн., з яких: 63  353,88 грн. основного боргу, 5  697,17 грн. пені, 3  627,23 грн. інфляції та 689,40 грн. 3% річних.    Ухвалою від 25.12.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/6184/14, присвоєно провадженню номер 24/215/14, справу призначено до розгляду на 02.02.2015р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи. 22.01.2015р. на адресу господарського суду від ТОВ ВКФ “Дніпро-Південь” надійшла заява від 19.01.2015р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 247  484,85 грн., з яких: 213 211,80 грн. основного боргу, 5  697,17 грн. пені, 24  434,74 грн. інфляції та 4  140,94 грн. – 3% річних. Заява прийнята судом до розгляду. Ухвалою від 02.02.2015р. строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладений. Судове засідання призначено на 11.03.2015р. Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу. У засіданні суду 11.03.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення. В судовому засіданні 11.03.2015р. розглянута заява позивача про збільшення розміру позовних вимог та відмовлено в об'єднані її з позовними вимогами про стягнення з відповідача 73 367,68 грн., оскільки позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Заявлені вимоги не є однорідними, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав та не пов'язані між собою одним і тим же самим способом захисту прав. Позивачем об'єднано вимоги про стягнення 28 608,92 грн. заборгованості за гарантійним листом № 506/15-572 від 28.10.2013р.; 8 350,80 грн. заборгованості за гарантійним листом № 506/15-629 від 20.11.2013р.; 47 295,60 грн. заборгованості за гарантійним листом № 506/15-662 від 11.12.2013р.; 4 850,40 грн. заборгованості за гарантійним листом № 506/15-80 від 19.03.2014р.; 60 731,40 грн. заборгованості за договором № 05  096 від 14.01.2014р. та  63 353,88 грн.  заборгованості за договором № ПКН 00012/Т182 від 17.04.2014р. Отже, суд вважає, що об'єднання позивачем вимог за різними договорами та позадоговірних  поставок перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору. За таких обставин, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 73 367,68 грн., з яких: 63  353,88 грн. основного боргу, 5  697,17 грн. пені, 3  627,23 грн. інфляції та 689,40 грн. 3% річних.    Позивач в судове засідання 11.03.2015р. не прибув. В обґрунтування вимог позивач посилається на договір ПКН 0012/Т182 від 17.04.2014р., на виконання умов якого позивач здійснював поставку відповідачу пластин твердого сплаву на загальну сума 63 353,88 грн. За цим договором та специфікації до нього встановлена відстрочка оплати поставленої продукції на строк 60 днів з моменту поставки на склад покупця. Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем 63 353,88 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеня в розмірі 5  697,17 грн., 689,40 грн. 3% річних та 3  627,23 грн. інфляції. Просить суд позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечує, вважає що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт здійснення поставок на адресу ПАТ «Азовзагальмаш» за договором № ПКН00012/Т182, оскільки у наданих накладних відсутні відомості щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку ПАТ «Азовзагальмаш», відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даних господарських операціях з боку ПАТ «Азовзагальмаш». 05.03.2015р. відповідачем подана суду письмова заява про надання відстрочки виконання рішення суду по справі № 908/6184/14 на 6 місяців. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ: 17.04.2014р. між публічним акціонерним товариством “Азовзагальмаш” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Дніпро - Південь” (Постачальник) укладений договір поставки № ПКП 00012/Т182, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в цьому договорі, а також у Специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.5.1. договору, ціни на товар вказуються в Специфікаціях та відповідають звичайному рівню цін. Ціна на товар є твердою і зміні не підлягає (п. 5.3.). Загальна вартість, кількість і номенклатура товару вказуються в специфікаціях до цього договору. Кожна з специфікацій є невід'ємною частиною цього договору з моменту її підписання (п. 5.4.). Загальна сума за специфікацією № 1 становить 63  353,88 грн.   Пунктом 6.2. договору передбачено, що оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у строки, вказані у специфікаціях до даного договору. Згідно специфікації № 1 встановлена відстрочка платежу 60 календарних днів. Датою оплатою товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця (п. 6.4.). Відповідно до п. 4.6. договору, приймання товару за якістю проводиться у порядку, передбаченому даним договором, а також у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженою Постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. № П-7. Приймання по кількості здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» П-6, затвердженою Постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965р. із змінами та доповненнями. За умовами п. 4.7. договору, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю до початку приймання товару, але не пізніше 36-ти годин з моменту відвантаження, оригінали наступних документів: товаротранспортну накладну; сертифікат або паспорт якості виробника; оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну або акт прийому-передачі товару; податкову накладну (яка повинна бути зареєстрована датою виписки в єдиному реєстрі податкових накладних, підтвердженням чого є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі). Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.   Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до умов п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю № П-6 від 15.06.1965 (надалі – Інструкція П-6), приймання продукції за кількістю проводиться за транспортними та супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, упаковочним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, і в акті зазначається, які документи відсутні. Згідно з п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості № П-7 від 25.04.1966 (надалі – Інструкція П-7), приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та ін.). Відсутність вказаних супровідних  документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на договір ПКН 0012/Т182 від 17.04.2014р., на виконання умов якого позивач здійснював поставку відповідачу пластин твердого сплаву згідно специфікації № 1 на загальну сума 63 353,88 грн. На підтвердження факту поставки товару суму 33 553,68 позивач посилається на податкову накладну № 4, накладну № 4 від 08.05.2014р., довіреність № 0897 віл 30.04.2014 р., рахунок № 30/04-3 від 30.04.2014р. та специфікацією № 1 від к договору № ПКН 00012/Т182 від 17.04.2014р.; на суму 29 800,20 грн. - податкову накладну № 6, накладну № 8 від 06.06.2014р., довіреність № 1030 від 16.06.2014р., рахунок № 04/06-1 від 04.06.2014р.   специфікацією № 1 к договору № ПКН 00012/Т182 від 17.04.2014р. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю  виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, а саме: п. 2.4. - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. На підтвердження поставки і отримання товару відповідачем за договором на суму 33  553,68 грн. позивач посилається, зокрема, на накладну від 08.05.2014о. № 4. та довіреність № 0897 від 30.04.2014р. Однак, у зазначеній накладній відсутні будь-які відмітки відповідача. Накладна не містить відомості щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку ПАТ «Азовзагальмаш; відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даних господарських операціях з боку ПАТ «Азовзагальмаш». Отже, накладна взагалі не містить ані підпису особи, ані прізвища, ані штампу підприємства, що отримало товар. Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99 затверджена Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні  відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, згідно якої сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих  протягом  року довіреностей є наскрізною. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання  цінностей підписується керівником підприємства та  головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Надана позивачем довіреність № 0897 від 30.04.2014р. не відповідає нормам діючого законодавства. На підтвердження отримання відповідачем товару на суму 29  800,20 грн. позивач у позовній заяві посилається, зокрема, на податкову накладну № 6, накладну № 8 від 06.06.2014р., довіреність №1030 від 16.06.2014р., рахунком № 04/06-1 від 04.06.2014р.,однак, зазначені документи взагалі відсутні в матеріалах справи. Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приймаючи до уваги вищевикладене, а також пояснення представника відповідача і документи, додані до матеріалів справи, суд дійшов висновку., що позивачем не доведена належними документальними доказами правомірність заявленої до стягнення суми, оскільки позивач не надав належним чином оформлених документів первинної бухгалтерської звітності, які відповідала вимогам діючого законодавства та підтверджують факт отримання відповідачем товару. З огляду на викладене,  в позові слід відмовити. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір залишається за позивачем. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: В позові відмовити. Суддя                                                                                Т.А. Азізбекян Повне рішення складено 23.03.2015р.