Ухвала

від 24.03.2015 по справі 910/13548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.03.2015Справа № 910/13548/14

За скаргою відповідача (боржника): товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні №45983869 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

у справі №910/13548/14

за позовом: публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне

науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше

Джерело»

про стягнення 3 912 679,73 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від стягувача: не з'явився

від боржника (заявника): не з'явився;

від ВДВС: Бялий М.Г. за дов. №б/н від 14.01.2015.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2014 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше Джерело» на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 3 912 679 грн.73 коп. основного боргу та 73 080 грн. витрат по сплаті судового збору.

26.11.2014 на виконання рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2014, яке набрало законної сили 30.09.2014 видано наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше Джерело» звернулось до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні №45983869 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Так, боржник (скаржник) за результатами розгляду його скарги просив суд винести ухвалу, якою:

- визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. у виконавчому провадженню №45983869 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» - незаконною;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. скасувати арешт на все майно товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше Джерело»;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. скасувати заборону на відчуження будь-якого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше Джерело»;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. поновити строк для добровільного виконання наказу господарського суду м. Києва №910/13548/14, виданого 26.11.2014.

Обґрунтовуючи подану скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» посилається на те, що про винесенні даної постанови державний виконавець фактично не дав йому передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» 7-деннного строку на добровільне виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2015 прийнято вказану скаргу боржника до розгляду та призначено розгляд на 24.03.2015.

На призначене судове засідання 24.03.2015 представника скаржника (боржника) та стягувача не з'явилися.

Водночас, від товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви, у зв'язку з тим, що вказане товариство не має можливості направити свого представника для у часті в судовому засіданні 24.03.2015, у зв'язку з відрядженням.

Статтею 77 ГПК України визначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» не надано доказів відрядження його представника, як і не доведено неможливості заміни такої особи, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з господарським товариством трудовими відносинами.

Наразі, судом встановлено, що заявник (боржник) про дату та час проведення судового засідання 24.03.2015 був завчасно обізнаний (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030093376 від 23.02.2015), а відтак, мав достатньо часу подати (у разі наявності) письмові пояснення або додаткові документи, на підтвердження своїх вимог.

Між тим, судом враховано, що ухвалою суду від 12.02.2015 явка учасників судового процесу, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» обов'язковою не визнавалась.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, які достатні для розгляду поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» скарги по суті, у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, клопотання вказаного товариства про відкладення розгляду скарги залишено судом без задоволення.

27.02.2015 до автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» від публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» надійшли заперечення №18-7/267 від 25.02.2015, в яких позивач (стягувач) зазначив, що вважає подану скаргу боржника продовженням його недобросовісних дій, які мають на меті уникнення від виконання судового рішення.

В свою чергу, державний виконавець по суті поданої боржником скарги пояснив, що останній діяв у відповідності до приписів п.2 ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, підстави для задоволення скарги боржника, на його думку, відсутні.

Розглянувши подану скаргу, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, 26.11.2014 на виконання рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2014, яке набрало законної сили 30.09.2014, видано відповідний наказ.

12.01.2015 стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві з заявою №18-7/2308 від 25.12.2014 про відкриття виконавчого провадження.

Цією ж заявою, стягувач просив одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело».

16.01.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову «Про відкриття виконавчого провадження» з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №910/13548/14 від 26.11.2014 у виконавчому провадженні №45983869.

У п.2 вказаної вище постанови боржнику надано строк для добровільного її виконання протягом 7 днів з моменту винесення постанови.

Того ж дня, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено Постанову «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», якою накладено арешт на все майно в межах суми боргу, що належить боржнику, товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше Джерело».

Таким чином, на думку боржника (скаржника) при винесенні вказаної вище постави державний виконавець фактично не дав йому передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» 7-деннного строку на добровільне виконання рішення суду.

Суд твердження скаржника, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» вважає необґрунтованими та безпідставними в силу наступного.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 ГПК України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такий виконавчий документ, як судовий наказ.

У відповідності до ч.2 ст.25 Закону України «про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом . За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами 1, 2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення . Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, враховуючи те, що у своїй заяві про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2014 представник стягувача просив накласти арешт на майно та кошти боржника, державним виконавцем, у відповідності до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено оскаржувану постанову.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову боржник (скаржник) отримав 30.01.2015, а відтак, в останнього було достатньо часу для добровільного виконання наказу господарського суду м. Києва №910/13548/14 від 26.11.2014.

Проте, товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше Джерело» рішення суду, у встановлений державним виконавцем строк для його добровільного виконання, не виконано.

Відтак, враховуючи все вище наведене, за висновками суду, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. правомірно винесено Постанову «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження».

Згідно з п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, враховуючи встановлені в ході розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» обставини, виходячи з представлених усіма учасниками судового процесу документів, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» незаконною, як і задоволення решти вимог боржника, які є похідними від зазначеної вимоги.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Перше джерело» залишити без задоволення.

Суддя Л.М. Шкурдова