Ухвала

від 05.03.2015 по справі 804/4852/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/4852/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Кучер О.С., дов. від 15.05.13 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 р. у справі № 804/4852/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002982201 від 04.11.2013 р. на загальну суму 71 420 грн. за платежем ПДВ, № 0002992201 від 04.11.2013 р. на загальну суму 50 667,50 грн. за платежем податок на прибуток.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо порушення податкового законодавства Товариством внаслідок порушення податкової дисципліни контрагентами позивача. Позивач вказує на те, що належним чином здійснював господарську діяльність, що підтверджується відповідними первинними документами, і відповідно, ніякої відповідальності за дії контрагентів нести не повинен.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 р. у справі № 804/4852/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано доведенням факту реальності вчинених правочинів з придбання товарів, що підтверджено відповідними первинними документами. Судом зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки добросовісний платник податків не повинен відповідати за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 р. у справі № 804/4852/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані висновками проведеної перевірки позивача. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив обставини по справі та не врахував того, що дефектність первинних документів, наданих позивачем, не дозволяє розглядати їх в якості належного доказу реальності здійснення господарської діяльності, відсутність товарно-транспортних накладних та сумнівність контрагентів позивача підтверджують висновки податкового органу щодо відсутності факту реального постачання товару.

ТОВ "Стройпрогрес" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною і зазначає, що використовуючи лише інформацію, наявну у податкових органах, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, висновки податкового органу про порушення ТОВ «Стройпрогрес» податкового законодавства, є необґрунтованими та безпідставними. Зазначене підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Обставини, пов'язані з проведенням Нікопольською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Стройпрогрес" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на прибуток та ПДВ при здійсненні операцій з ПП «Альянс-СД» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. у періодах фактичного їх здійснення; ТОВ «НВП Металелектромаш», ТОВ «Авінс Трейд» за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. у періодах фактичного їх здійснення (акт № 733/221/31277191 від 14.10.2013 р., а. с.26-37), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством валових витрат та податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання товару згідно правочинів з контрагентами ПП «Альянс-СД», ТОВ «НВП Металелектромаш» та ТОВ «Авінс Трейд», реальність яких не підтверджена належним чином.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Нікопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної перевірки Товариством порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.1, 135.2, 135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48 813 грн., у т. ч. за 1 квартал 2011 року 45 106 грн., за 1 квартал 2012 року 3707 грн.; п.198.3, 198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 53 080 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 16 402 грн., за лютий 2012 року в сумі 11 485 грн., за березень 2012 року в сумі 25 193 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані посиланням на дані:

- акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 26.05.2011 №690/233/36573507 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Альянс-СД» (код за ЄДРПОУ 36573507) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.».;

- акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська № 324/225/33421370 від 09.07.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Металелектромаш» (код за ЄДРПОУ 33421370) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий 2012 року»;

- акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 972/244/34589798 від 11.09.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авінс Трейд» (код за ЄДРПОУ 34589798) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, березень 2012 року».

Так, актами щодо ПП «Альянс-СД», ТОВ «Авінс Трейд» і ТОВ «НВП «Металелектромаш» зафіксована неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин із платниками податків за періоди, які перевірялись.

Така неможливість мала місце в зв'язку з відсутністю ПП «Альянс-СД», ТОВ «Авінс Трейд», ТОВ «НВП «Металелектромаш» за юридичною адресою та в зв'язку з визнанням ТОВ «НВП «Металелектромаш» банкрутом, що, як зазначено податківцями у вищевказаних актах перевірок, обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що саме на висновках актів від 26.05.2011, 09.07.2012 та 11.09.2012 базуються повністю висновки акту перевірки позивача від 14.10.2013.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки право на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тим більш, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Щодо визнання ТОВ «НВП «Металелектромаш» банкрутом, останнє мало місце після реалізації господарської операції з придбання автотранспортних послуг. До того ж, визнання банкрутом згідно положень ст.39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV є підставою для внесення до вказаного Реєстру запису про припинення юридичної особи, а не самим припиненням юридичної особи, що свідчить про наявність у ТОВ «НВП «Металелектромаш» цивільної правоздатності (ч.4 ст.91 ЦК України) до внесення такого запису в Реєстр.

Водночас, для всебічного розгляду даного спору, колегія суддів, досліджуючи реальність господарських операцій позивача з ПП «Альянс-СД», ТОВ «НВП Металелектромаш» та ТОВ «Авінс Трейд», зазначає наступне:

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, у періоді, який перевірявся, ТОВ "Стройпрогрес" мало господарські відносини щодо придбання товару:

- з ПП «Альянс-СД» за договором № 10 від 31.01.2011 (а. с.55);

- з ТОВ «НВП «Металелектромаш» за договором поставки № 35 від 02.02.2012 (а. с.66);

- з ТОВ «Авінс Трейд» за договором № 11/12 від 05.12.2011 (а. с.79).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ПП «Альянс-СД», ТОВ «Авінс Трейд», ТОВ «НВП «Металелектромаш», статусу юридичних осіб, статусу платників ПДВ на момент реалізації господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача під час реалізації господарських договорів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарської операції щодо поставок товарів, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, договори відступлення права вимоги, що свідчать про передачу боргу позивача (боржника) новим кредиторам, дорожні листи та товарно-транспортні накладні, які свідчать про транспортування товару.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що виписані вказаним контрагентами позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

Посилання відповідача на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки, а також відсутність у видаткових накладних реквізиту «місце складання», колегія суддів вважає такими, що не можуть впливати на висновки про реальність/нереальність господарських операцій, оскільки відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Крім того, податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів з правом платника податків на податкові відрахування з ПДВ або формування валових витрат. «Якщо ж первинні облікові документи складені з порушенням законодавства і наявні недоліки в їх заповненні не дозволяють отримати об'єктивну інформацію, суд приймає сторону податкових органів. Незначні помилки, допущені при заповненні рахунків-фактур, видаткових накладних (наприклад, неправильне зазначення ІПН, незначення ПІБ особи, яка одержала товар), не є підставою для відмови в застосуванні платником податків податкових відрахувань» (лист ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11).

Тим більш, що податківцями не визначено яким чином відсутність у видаткових накладних реквізиту «місце складання» впливає на порушення позивачем та його контрагентами чинного законодавства.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначених договорів, використання придбаного товарів у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ПП «Альянс-СД», ТОВ «Авінс Трейд», ТОВ «НВП «Металелектромаш» та його контрагентами по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагентів позивача, то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення ТОВ "Стройпрогрес" суми грошового зобов'язання:

- з податку на додану вартість на загальну суму 71 420 грн., з яких 53 080 грн. за основним платежем та 18 340 грн. - штрафні (фінансові) санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0002982201 від 04.11.2013 (т.1, а. с.41);

- з податку на прибуток на загальну суму 50 667,50 грн., з яких 48 813 грн. за основним платежем та 18 540,50 грн. штрафні (фінансові) санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0002992201 від 04.11.2013 (т.1, а. с.42).

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ "Стройпрогрес" щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 р. у справі №804/4852/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014р. у справі № 804/4852/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко