Ухвала

від 18.03.2015 по справі 815/5251/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5251/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Майбороди Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Альфін» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року приватне підприємство «Альфін» (далі ПП «Альфін») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0001692208.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 29 липня по 04 серпня 2014 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за травень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 08 серпня 2014 року за № 4462/15-53-22-08/32575150, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200, пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року на 263051 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0001692208, яким ПП «Альфін» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 263051 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року позовні вимоги ПП «Альфін» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 серпня 2014 року № 0001692208. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 75, 193, 198, 200, 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1, 6, 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962) щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентами під час визначення податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 29 липня по 04 серпня 2014 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Альфін» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за травень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 серпня 2014 року за № 4462/15-53-22-08/32575150, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200, пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року на 263051 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0001692208, яким ПП «Альфін» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 263051 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ПП «Альфін» норм Податкового кодексу України при формуванні протягом перевіреного періоду податкового кредиту за господарськими операціями з КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» та ТОВ «Баєрбуд».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за травень 2014 року позивач формував, серед іншого, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» та ТОВ «Баєрбуд».

При цьому позивачем (Замовник) було укладено з ТОВ «Баєрбуд» (Підрядник) договір підряду від 01 жовтня 2013 року за № 14.01-10/2013, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати загальнобудівельні роботи по об'єкту «Капітальний ремонт будівлі з пристосуванням горищного простору під мансардний поверх за адресою м. Одеса, проспект Адміральський, 34-А». Вартість робіт визначається на підставі договірної ціни згідно Додатку до договору(а. с. 44-49).

В акті перевірки ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої на підставі названого договору підряду. В обґрунтування вказаного висновку зазначено, що податкові накладні контрагента позивача (ТОВ «Баєрбуд») за перевірений період складені на основі договору постачання від 01 жовтня 2013 року за № 14.01-10/13, існування якого не підтверджено, а інші документи щодо підтвердження господарських відносин з названим підприємством відсутні.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, витрати позивача по названому вище договору безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна) (а. с. 10) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - податковими накладними, платіжними дорученнями, в яких правильно зазначено вид та дату договору (а. с. 31-39, 75-83).

Вказані документи були досліджені судом першої інстанції та їм надана належна оцінка в оскарженому судовому рішенні.

Щодо доводів апелянта про розбіжності номеру договору в самому договорі, де зазначено «№ 14.01-10/2013», та в первинній документації, де вказано «№ 14.01-10/13», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 16 червня 2014 року до Договору підряду № 14.01-10/2013 у зв'язку з самостійним виявленням сторонами невідповідності номера підписаного Договору, з усіма додатками та додатковими угодами, фактичному номеру договору, зареєстрованому в журналі реєстрації договорів Підрядника, номеру договору, зазначеному у платіжних документах, на підставі яких проводились розрахунки, документах, що підтверджують факт прийняття робіт, номеру договору, зазначеному у податкових накладних, відповідно до п. 13.3, п. 13.6 Договору, ст. 188 Господарського кодексу України, статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, Сторони домовились договір підряду № 14.01-10/2013 від 01 жовтня 2013 року вважати договором підряду № 14.01-10/13 від 01 жовтня 2013 року з моменту його укладання (п. 1 Додаткової угоди). Одночасно Сторони домовились всі документи (додаткові угоди, податкові накладні, платіжні документи та інші), складені, оформлені та підписані Сторонами за договором підряду № 14.01-10/2013 від 01 жовтня 2013 року, вважати складеними, оформленими та підписаними Сторонами за договором підряду № 14.01-10/13 від 01 жовтня 2013 року з моменту його укладання (п. 2 Додаткової угоди) (а. с. 74).

При цьому апеляційний суд враховує, що дана обставина була викладена представником ПП «Альфін» в запереченнях на акт перевірки від 08 серпня 2014 року № 4462/15-53-22-08/32575150, які були направлені на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ( а. с. 130-135).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2014 року сум ПДВ, сплачених за названим вище договором підряду з ТОВ «Баєрбуд», є правильним.

Крім того, податковий кредит за травень 2014 року позивач формував на підставі податкової накладної від 05 вересня 2013 року № 32, виданої його контрагентом КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» (а. с. 30).

В акті перевірки посадовими особами контролюючого органу зазначено, що в порушення порядку, передбаченого Наказом № 1379 від 01 листопада 2011 року, названа податкова накладна оформлена не вірно, а саме неправильно вказано одиниці виміру та кількість (об'єм, обсяг) товару (а. с. 19).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На момент виникнення спірних правовідносин правила заповнення податкової накладної визначалися Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Підпунктом 12.4 названого Порядку встановлено, що у графу 5 розділу І податкової накладної вносяться дані щодо одиниці виміру товарів/послуг - грн, шт., кг, м, см, м. куб., см. куб., л тощо.

З податкової накладної від 05 вересня 2013 року № 32, виданої позивачу КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування», вбачається, що останнім надавалась послуга з підготовки висновку про можливість передачі у власність або оренду земельної ділянки. При цьому в графі 5 «одиниця виміру товару» постачальником зазначено «послуга» (а. с. 30).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, оскільки висновок про можливість передачі у власність або оренду земельної ділянки не вимірюється в грн, шт., кг, м, см, м. куб., см. куб., л, а Порядком заповнення податкової накладної не визначено вичерпний перелік одиниць виміру послуг, твердження відповідача про порушення з боку ПП «Альфін» вимог податкового законодавства є безпідставними.

Всупереч висновкам податкового органу, зазначення контрагентом позивача в графі 6 названої податкової накладної в якості кількості послуг - «1», повністю відповідає положенням пп. 12.5 Порядку заповнення податкової накладної.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів контролюючого органу про не вірне оформлення податкової накладної від 05 вересня 2013 року № 32, також є правильним.

Із врахуванням викладеного, суми податку на додану вартість за виписаними КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» та ТОВ «Баєрбуд» податковими накладними за названими вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2014 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 серпня 2014 року № 0001692208 є правильним.

Оскільки судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 23 березня 2015 року.

Головуючий:

Судді: